Андрій Федорович Ба́бич (29 грудня 1921, Охтирка — 16 травня 2018, Торонто) — канадський живописець, декоратор, громадський і мистецький діяч українського походження; член Спілки образотворчих митців у Зальцбурзі з 1947 року, Літературно-мистецького товариства «Козуб» в Торонто у 1955—1996 роках (у 1985—1996 роках — його голова), Української спілки образотворчих мистців Канади у 1960—2018 роках (у 1994—2002 роках — його голова); Об'єднання пастелістів Онтаріо з 1986 року, Спілки мистців Канади та Об'єднання онтарійських мистців з 1987 року, Спілки портретистів Америки з 1999 року.

Життєпис Народився 29 грудня 1921 року в місті Охтирці (нині Сумська область, Україна). Початкову мистецьку освіту отримав у професора Василя Чернова в Охтирці. Закінчив педагогічний технікум, працював вчителем на Галичині.

Під час німецько-радянської війни потрапив у полон і протягом 1942—1945 років перебував у таборах для полонених в Німеччині. Після закінчення війни був звільнений і переїхав до Австрії, де упродовж 1945—1948 років жив у таборі переміщених осіб в Інсбруці, у 1946—1948 роках вивчав мистецтво в Інсбруцькому університеті Леопольда і Франца, був учнем Петра Андрусева та Михайла Кміта.

З 1948 року в Канаді, де у 1948—1949 роках працював шахтарем у копальні золота в Бірдморі поблизу Тандер-Бея. Опісля переїхав до Торонто, де багато років працював декоратором кінотеатрів компанії «» по всій Канаді; водночас відвідував вечірні курси мистецтва у Центральній технічній школі, у 1953—1958 роках навчався Онтарійському коледжі мистецтв у Торонто, слухав вечірні курси історії мистецтва в Університеті Торонто.

Помер в Торонто 16 травня 2018 року. Похований на Українському цвинтарі святого Володимира у місті Оквіллі (секція 3C, могила 532)Andrij Babytsch / Find a Grave. .

Родина Дружина Анна (до шлюбу Семенюк; 1922—1995Могила подружжя Бабичів / Find a Grave.), взяв шлюб у 1945 році. У родині було четверо дітей. Дочка Ольга Задорожня опікується картинами батька, онук Маркіян Задорожній — майстернею діда.

Творчість Працював у галузі станкового живопису, писав портрети, сільські пейзажі у постімпресіоністичному стилі, натюрморти. Використовував техніки олійного живопису, пастелі. Серед робіт:

«Зимовий пейзаж» (1980); «Анна» (1980); «Портрет Віри»; «Збір картоплі»; «Автопортрет»; «Дівчина в береті»; «Портрет в синьому»; «Портрет в зеленому»; «Портрет дівчини»; «Перед бурею»; «В парку»; «Краєвид з деревами»; «Гра на флейті»; «У студії»; «Краєвид» (1981); «Водоспад Бурлей» (1987); «Бездомний» (1990); «Натюрморт із квітами» (1995); «Замріяна» (1997); «Перший сніг» (2014). </div> Брав участь у художніх виставках у Брегенці (Австрія) у 1947 році, Німеччині у 1947—1950 роках, Сполучених Штатах Америки та Канаді, зокрема у Детройті у 1960 і 1996 роках, Нью-Йорку у 1974 році, Торонто у 1960, 1974, 1982, 1984—1986, 1994—2016 роках, Воррені (Мічиган) у 1987 році, Вінніпезі у 2015 році; Києві у 1994 році. 1987 року у Торонто, в галереї Канадсько-української мистецької фундації, відбулась його перша персональна виставка. Також персональні виставки провів у Торонто у 2001, 2009 роках, Ніагара-он-да-Лейк у 2007 році.

Переважна більшість картин зберігається у галереї на вулиці Клінтон у Торонто, якою опікується його донька. Також його роботи є у збірках у Парижі, Нью-Йорку, Чикаго й Торонто.

Відзнаки Спеціальна відзнака Інтернаціональної асоціації товариств пастелістів (1997, Канзас-Сіті, США; за пастель «Замріяна»); Нагорода журі на виставці Об'єднання онтарійських мистців (1999; за картину «Гітарист»); Звання «Майстер пастельної техніки» на Третьому з'їзді-бієнале (1999, Альбукерке, США).

У мистецтві Графік Микола Бондаренко створив портрет Андрія Бабича, який надрукований в альбомі «Корінням із Сумщини»Бондаренко М. Корінням із Сумщини: серія ліноритів / М. Бондаренко, О. Капітоненко. — Суми: ФОП Щербина І. В., 2016. — С. 9 : іл..

Примітки

Література