Карел Стейнер (, 26 січня 1895, Бубенеч, Прага — 29 квітня 1934) — чехословацький футболіст, що грав на позиції захисника. Відомий виступами за команди «Вікторія» (Жижков) і «Спарта» (Прага). У складі обох клубів був чемпіоном Чехословаччини. Гравець національної збірної Чехословаччини, учасник Олімпійських ігор 1920.
Початок кар'єри. «Вікторія». Війна Народився 26 січня 1895 року у містечку Бубенеч, що на той момент було передмістям Праги (з 1922 року Бубенеч став частиною Праги). У 18 років молодий студент і здібний футболіст пропонував свої послуги «Спарті», але не був прийнятий у команду.
Натомість, футболіста прийняла «Вікторія» із Жижкова, де Стейнер швидко став провідним гравцем, виступаючи на позиції захисника в парі з Густавом Звелебілом. Два роки поспіль клуб здобував перемогу у кубку милосердя в 1913 і 1914 роках. Обидва рази команда перемагала «Славію» з рахунками 2:0 і 1:0 відповідноКубок милосердя на rsssf.org. З початком Першої світової війни багато гравців «Вікторії» відправились в армію. Стейнер був одним з наймолодших в основі клубу і не потрапив до перших хвиль мобілізації. 1916 року став втретє володарем кубка милосердя. Досить сильно оновлений склад «Вікторії» переміг з рахунком 3:0 «Спарту»Michal Rezek, «Historie FK Viktoria Žižkov do roku 1945», 2018 р. ст. 45-46, а Карел забив х пенальті третій гол у матчіNárodní listy, 29.5.1916 Number 148.
Незабаром Стейнер таки опинився на фронті і потрапив у російський полон. Повернувся після війни в 1918 році і продовжив виступати за «Вікторію»Michal Rezek, «Historie FK Viktoria Žižkov do roku 1945», 2018 р. ст. 48]. Клуб переживав важкі часи
У 1920 році отримав запрошення до національної збірної Чехословаччини, що вирушала на Олімпійські ігри. 1921 року з «Вікторією» став переможцем кубка Середньої Чехії. У фіналі команда здолала з рахунком 3:0 непереможну «Залізну Спарту» (у двох попередніх розіграшах «Вікторія» програвала «Спарті» 0:2 і 1:5).
Виступи за «Спарту» У 1923 році Стейнер таки отримав запрошення від «Спарти», що того року вп'яте поспіль стала переможцем Середньочеської ліги, неофіційного чемпіонату країни. У жовтні 1923 року Карел вдруге став переможцем Кубка Середньої Чехії. «Спарта» зі Стайнером у складі з рахунком 3:1 перемогла «Славію». У грудні вирушив з командою в іспанське турне. У одному з матчів турне проти «Атлетіка» з Більбао отримав травму коліна, заліковувати яку повернувся до «Вікторії».
Перший у Чехословаччині професіональний футбольний чемпіонат 1925 року Стейнер провів у складі «Спарти», що посіла друге місце. Карел зіграв лише в одному матчі, програючи конкуренцію Антоніну Гоєру і Антоніну Пернеру. Наступного року Стейнер потрапляв у склад частіше — 12 проведених матчів з 22, а його команда здобула чемпіонське звання. Осінню 1926 року поїхав з командою в турне в США, де команда зіграла 12 матчів, 7 з яких виграла.
Гравцем основи Карел був у 1927 році, коли важку травму отримав Гоєр. У тандемі з Пернером він відіграв короткий чемпіонат 1927 року, що приніс клубу друге поспіль «золото», а також перші два раунди новоствореного Кубка Мітропи. «Спарта» пройшла «Адміру» (Відень) і «Хунгарію» (Будапешт) і дісталась фіналу. У вирішальних переможних матчах проти віденського «Рапіду» грав молодий Ярослав Бургр, а Стейнер залишив команду, повернувшись до «Вікторії».
Повернення до «Вікторії» У сезоні 1927-28 років «Вікторії» вдалося перервати гегемонію клубів «Спарта» і «Славія» і здобути свою історичну єдину перемогу в чемпіонатах Чехословаччини. Клуб із Жижкова жодного разу не програв прямим конкурентам (зі «Славією» зіграли 2:2 і 4:3, зі «Спартою» — 5:3 і 1:1) і заслужено став чемпіоном. Для Стейнера це було третя поспіль перемога в чемпіонаті, завойована в складі двох різних клубів. Він був провідним гравцем своєї команди, виступаючи в захисті у парі з Франтішеком Стегліком.
Влітку 1928 року «Вікторія», як чемпіон Чехословаччини, взяла участь у Кубку Мітропи. В 1/4 фіналу чехословацький клуб зустрічався з представником Югославії клубом «Граджянскі» (Загреб). Несподівано поступившись у Загребі 2:3, «Вікторія» взяла впевнений реванш вдома — 6:1, а один з м'ячів на 55-й хвилині забив Стейнер. У півфіналі суперником команди з Жижкова став віденський «Рапід». У першій грі Карел на 9-й хвилині з пенальті відкрив рахунок у матчі, а його команда перемогла з рахунком 4:3. Матч-відповіді завершився мінімальною поразкою 2:3, тому для виявлення переможця був призначений додатковий матч, перемогу в якому здобули досвідченіші австрійці — 1:3. Стейнер зіграв у всіх п'яти матчах турніру, а загалом у 1927—1928 роках у Кубку Мітропи на його рахунку 9 матчів і 2 голи.
Наступного сезону «Вікторія» стала другою в чемпіонаті, але здобула перемогу в Кубку Середньої Чехії, перегравши у фіналі з рахунком 3:1 «Лібень». Ще одну перемогу в Середньочеському кубку Стейнер святкував у 1933 році, коли клуб із Жижкова переміг у фіналі «Спарту» з рахунком 2:1.
У 1934 році у віці 39 років, 2 місяці і 13 днів Стейнер забив свій останній гол у лізі. Лише на початку 50-х Йозефу Біцану вдасться перевершити цей показник і забити ще в поважномішу віці. У своєму останньому матчі він допоміг «Вікторії» здобути нічию з клубом «Жиденіце», прямим конкурентом в боротьбі за виживання. Наступна гра проти «Спарти» ставала вирішальною для клубу, але Карел не зумів допомогти своїй команді. З менінгітом він був доставлений у лікарню, де й помер 29 квітня 1934 року. На той момент йому було трохи більше 39 років, він продовжував стабільно грати і встиг у тому чемпіонаті забити 4 голи. Без свого лідера «Вікторія» у підсумку завершила чемпіонат на передостанньому місці і вперше вилетіла з елітного дивізіону. Загалом у складі «Вікторії» у першій лізі Стейнер провів 84 матчі і забив 15 голів. Сучасники називали Стайнера одним з найкращих захисників свого часу, відзначали його тактично грамотну, неквапливу гру, відмінну техніку і футбольний інтелект, а також потужний удар з правої ноги, завдяки якому він немало забивав, як для захисника.
Виступи за збірну Перші матчі національної збірної Чехословаччини, які зараз вважаються офіційними, були проведені в 1920 році. Але різні матчі збірної Богемії-Чехії, збірної Праги проводились регулярно і раніше. Наприклад, в 1914 році шість гравців «Вікторії», серед яких і Стейнер, були запрошені в збірну Богемії (Чехії) для матчів проти збірної Німецького союзу Чехії. Обидва поєдинки Богемія виграла — 3:0 в Празі і 2:0 в ТепліцеMichal Rezek, «Historie FK Viktoria Žižkov do roku 1945», 2018 р. ст. 43. В тому ж році Стейнер грав у міжнародному товариському матчі за збірну Богемії, яка перемогла збірну другого дивізіону Австрії з рахунком 5:0Богемія — Австрія (Д-2) — 5:0.
В 1919 році збірна Чехословаччини була учасником Міжсоюзницьких ігор, великих спортивних змагань, що були організовані країнами-переможцями в Першій світовій війні. Участь у змаганнях брали діючі і колишні військові збройних сил своїх країн. Чехословаччину представляли провідні футболісти найсильніших клубів країни — празьких «Спарти» і «Славії», а також «Вікторії» з ЖижковаSoccer at the Inter-Allied-games (1919): top-stars (ussoccerhistory.org). Втім, матчі турніру не входять до офіційного реєстру ФІФА. Ігри проводились у Парижі на новозбудованому стадіоні Першинг. Основною парою захисників збірної в перших матчах турніру були Антонін Гоєр і Мирослав Поспішил. Але через травму Гоєра, в третьому матчі групи проти Канади (3:2) грав Стейнер. Чехословаччина виграла групу Б, здобувши три перемоги, і в фіналі перемогла збірну Франції з рахунком 3:2Подробиці змагань на rsssf.com. У фіналі Стейнер не грав, а на позиції другого захисника виступав Антонін Янда.
У 1920 році Йозеф потрапив у заявку національної збірної, що брала участь у Олімпійських іграх 1920 у Антверпені. Вперше вийшов на поле у чвертьфінальній грі проти Норвегії (4:0), змінивши в основному складі захисника «Спарти» Мирослава Поспішила. Починаючи з цього матчу незмінно грав у парі з Антоніном Гоєром, своїм майбутнім партнером по «Спарті». У півфіналі Карел відзначився забитим голом на 70-й хвилині матчу проти збірної Франції (4:1). Фінальну гру проти господарів бельгійців чехословацька команда не дограла, залишивши поле за рахунку 0:2 через упереджене суддівство. Останньою краплею стало якраз вилучення Карела Стейнера на 38-й хвилині матчу за фол проти нападника бельгійців, після чого капітан збірної Чехословаччини Карел Пешек вивів свою команду з поля. У підсумку Чехословаччина була дискваліфікована і не отримала навіть срібних медалей.
Наступного разу Стейнер зіграв у збірній у 1924 році проти Румунії (4:1). 1925 року вдруге відзначився забитим голом у грі проти збірної Югославії (7:0). Регулярно грав за команду в 1927 році. Тоді ж забив з пенальті свій третій гол у ворота Угорщини. Одну зі своїх найкращих ігор за збірну Карел провів проти Австрії у Відні. Пара захисників Стейнер-Пернер не дала розвернутись молодим зіркам австрійців Маттіасу Сінделару і Антону Шаллю, завдяки чому чехословацька команда здобула виїзну перемогу з рахунком 2:1.
Загалом у 1920—1930 роках провів у складі головної команди країни 14 матчів і забив три голи.
Титули і досягнення Володар кубка Мітропи: «Спарта»: 1927Грав у чвертьфіналі і півфіналі. На момент проведення фінального матчу уже пішов з команди Чемпіон Чехословаччини: «Спарта»: 1925-26, 1927 «Вікторія»: 1927-28 Срібний призер чемпіонату Чехословаччини: «Спарта»: 1925 «Вікторія»: 1928-29 Володар Кубка милосердя: «Вікторія»: 1913, 1914, 1916 Володар кубка Середньої Чехії: «Вікторія»: 1921, 1929, 1933 «Спарта»: 1923 Переможець Міжсоюзницьких ігор: Чехословаччина (військова): 1919 Фіналіст Олімпійського футбольного турніру: Чехословаччина: 1920Команда не отримала срібних нагород, бо не дограла фінальний матч через незадоволення суддівством
Статистика виступів Статистика виступів за збірну
Примітки
Посилання Матчі за збірну Профіль на сайті чеського футбольного союзу Статистика виступів на сайті national-football-teams.com