Янчжоу

Янчжоу () — префектура на рівні міста в центральній провінції Цзянсу, Китай. Місто розташоване на північному березі Янцзи. Воно межує із столицею провінції Нанкін на південному заході, Хуайань — на півночі, Яньчен — на північному сході, Тайчжоу — на сході та Чженьцзян — через річку на південь. Кількість жителів міста за переписом населення 2010 року складала 4 414 681 жителів, включаючи міську територію — 2 146 980 жителів, що складається із трьох міських округ у складі агломерації.

Історично, Янчжоу було одним з найбагатших міст в Китаї, відомому в різні періоди уродженцями, що стали торговцями, поетами, художниками та вченими. Його назва (досл. «Префектура, що зростає») посилається на колишні позиції столиці стародавньої префектури Янчжоу в імператорському Китаї.

Адміністративний устрій В даний час до префектури на рівні міста Янчжоу адміністративно входить шість повітових одиниць, в тому числі три райони, два повітових міста і один повіт. Відповідно, вони поділяються на 98 адмінодиниць четвертого рівня, з них 87 міст і містечок, та 11 мікрорайонів. Карта Статус Назва Оригінал Населення (2020) Район Гуанлін 广陵区 608 660 Район Ханьцзян 邗江区 1 100 198 Район Цзянду 江都区 926 577 Місто Гаою 高邮市 709 572 Місто Їчжен 仪征市 532 571 Повіт Баоїн 宝应县 682 219

Історія Гуанлін () — перше поселення в області Янчжоу було засноване у період Чуньцю. Після розгрому Юе королем Фучай Ву, у 485 році до нашої ери у місті було побудовано укріплення на 12 метрів вище рівня води на північному березі Янцзи. Це місто мало форму три на три Лі та було названо Ханьчен.Schinz, 1996 Нещодавно побудований Хан канал утворив рів навколо південної та східної сторін міста. Головним завданням Ханьчена став захист міста Сучжоу від військового вторгнення з держави Ці. У 590 році місто стало називатися Янчжоу, як, традиційно, називалась вся південно-східна частина Китаю.

Під час правління імператора Гуана І з династії Суй (604—617 рр.), Янчжоу було південною столицею Китаю. Вона називалася Цзянду по завершенні будівництва Великого китайського каналу аж до падіння династії Суй. До середини 610-х років безрезультатні спроби підкорити корейське царство Когурьо, разом зі стихійними лихами і провінційними хвилюваннями привело до падіння влади імператора Ян, якого не підтримувало населення. Після того, як бунти поширилися по всьому Китаю в 616 році Імператор покинув Північ і перейшов до Цзянду, де він залишався аж до своєї загибелі у 618 році.

Династія Тан Місто залишається провідним економічним та культурним центром і головним портом зовнішньої торгівлі і зовнішнього обміну за правління династії Тан (618—907 рр.). Багато арабських і перських купців жили в місті у VII столітті, але тисячі з них загинули у 760 році під час Повстання Ань Лушаня (; ) та різанини в Янчжоу.

Під час правління династії Тан, в місті жило також багато купців із Сілли.

Місто, ще відоме як Гуанлінг, було деякий короткий час столицею країни десяти держав У протягом періоду п'яти династій і десяти царств.

ХІІ — XIV століття Янчжоу було також деякий час тимчасовою резиденцією уряду династії Сун у період між 1128 і 1129 роками, коли велика частина Північного Китаю була завойована чжурчженями під час війни Сун і Цзінь. Імператор Сун відступив на південь, до міста Кайфин після того, як він потрапив у полон до Чжурчженів у 1127 році.

З Янчжоу Сін переїхав до Ханчжоу у 1129 році, згодом, встановивши її як столицю династії Сун.

У 1280 році місто Янчжоу було місцем масового вибуху пороху, коли бомба в магазині Вейяна випадково запалила арсенал. Цей вибух призвів до загибелі близько сотні охоронців. Також вибух підняв у повітря сміття з будинків, яке приземлилося в десяти чи навіть більше метрах. За 100 метрів навіть черепиця на дахах потріскалась (див. стаття Димний порох).

Марко Поло стверджував, що служив династії Юань у місті Янчжоу за правління імператора Хубілая І в період 1282—1287 років (1285 року за даними Перкінса). Хоча в деяких версіях  мемуари Поло свідчать, що він був не губернатором Янчжоу. Але більш ймовірно, що він був чиновником у соляній промисловості, якщо він взагалі працював там. Китайські тексти не містять жодних підтверджуючих доказів, які підтверджують його слова. Відкриття у 1342 році гробниці Катаріна Віоллі — члена італійської торгової родини у місті Янчжоу, зокрема, свідчить про існування процвітаючої італійської громади в місті у XIV столітті.

Там були також арабські написи ХІІ та XIV століть, що свідчить про присутність у місті мусульманської громади.

Під час правління династії Мін (1368—1644 рр.) і аж до ХІХ століття Янчжоу було крупним торговим центром з продажу солі (державний регульований товар), рису та шовку. Правителі династії Мін були в значній мірі відповідальні за будівництво міста в його нинішньому вигляді і оточуючих його стін довжиною 9 км.

Рання Цинь

Після захоплення Пекіна і Північного Китаю маньчжурами в 1644 році, Янчжоу ще деякий час залишався під контролем династії Мін, що правила у Нанкіні. Війська династії Цін під проводом князя Додо досягли Янчжоу навесні 1645 року і, незважаючи на героїчні зусилля його головного захисника Ши Кефа, місто було захоплене 20 травня 1645 року після нетривалої облоги. Десять днів у Янчжоу тривала різанина, в результаті якої померли 800 000 людей. Ши Кефа сам був убитий маньчжурами, коли він відмовився перейти на службу цінському режиму«Horrid beyond description»: The massacre of Yangzhou", in Voices from the Ming-Qing Cataclysm: China in Tigers' Jaws, ed..

Швидке відновлення міста від цих подій і початок процвітання на початку і в середині правління Династії Цін сталося завдяки тому, що місто було адміністративним центром сектору Лянхуай, де уряд розвивав соляну монополію. Ще у 1655 році голландський посланник Йохан Нейгофф описав місто (Jamcefu, тобто Янчжоу-Фу, в його транскрипції) прокоментувавши, що у місті соляна торгівля виглядає наступним чином:, An embassy from the East-India Company of the United Provinces, to the Grand Tartar Cham, emperor of China: delivered by their excellencies Peter de Goyer and Jacob de Keyzer, at his imperial city of Peking wherein the cities, towns, villages, ports, rivers, &c. in their passages from Canton to Peking are ingeniously described by John Nieuhoff; . .

Знамениті на той час, як для літератури так і для мистецтва, сади купецьких родин міста, в яких часто бували імператори Кансі і Цяньлін під час їх південних турів в епоху Цін, Янчжоу було центром інтенсивних досліджень істориків.

Пізня Цінь та рання сучасна епоха Бунт у Янчжоу в 1868 році став переломним моментом англо-китайських відносин наприкінці правління династії Цін в Китаї, який ледь не призвів до війни.Austin (2007), p. 129 Криза була розпалена самими чиновникам міста, які виступали проти присутності іноземних християнських місіонерів у місті. 8-10 тисяч людей розлюченого натовпу напали на приміщення британської Китайської внутрішньої місії в Янчжоу, пограбували її, підпалили і напали на місіонерів під керівництвом Гадсона Тейлора. Ніхто не загинув, проте декілька місіонерів були поранені, коли вони були змушені бігти, рятуючи свої життя. Після поданої доповіді про бунт британського консула в Шанхаї сера Уолтера Генрі Медхерста в місто прибуло сімдесят поліцейських Королівської морської піхоти. В підсумку це привело до офіційних вибачень від заступника керівника Цзен Го-Фаня і фінансової компенсації для постраждалих місіонерів.

З часу Повстання Тайпінів у 1853 році і до закінчення Комуністичної революції в 1949 році місто Янчжоу перебувало у занепаді, через військові руйнування і занедбаності Гранд-каналу в результаті будівництва у країні залізниць. Під час Другої китайсько-японської війни (1937—1945 рр.), місто пережило вісім років ворожої окупації і використовувалося японцями для таборів. Близько 1200 цивільних осіб союзних національностей (в основному британці та австралійці) із Шанхая були доставлені сюди в 1943 році для розташування в одному з трьох таборів (А, B та C). Табори B і C були закриті у вересні 1943 року, після другого американо-японського обміну полоненими, а решту перевели назад в Шанхайський табір. Табір C, розташований в колишній американської місії на північному заході міста, працював під час всієї війни.Leck, Greg, Captives of Empire: The Japanese Internment of Allied Civilians in China Shandy Press, 2006

Серед ранніх планів для будівництва залізниці наприкінці правління династії Цін була лише одна гілка, яка б з'єднала Янчжоу з північним Китаєм. Але ця ідея була відкинута на користь альтернативного маршруту. Статус Янчжоу, як провідного економічного центру в Китаї ніколи не було відновлено.

І тільки в 1990-х роках почалося поступове зростання благополуччя за рахунок розвитку національної економіки і впровадження ряду цільових проектів розвитку. Робота каналу тепер частково відновлена. Також існує відмінне залізничне й автомобільне сполучення. Тобто, Янчжоу знову стало важливим транспортним і торговим центром. У місті також є декілька підприємтв промислового виробництва, в основному з переробки бавовни та виробництва текстилю. У 2004 році залізниця вперше пов'язала Янчжоу з Нанкіном.

Географія

Янчжоу розташований на рівнині на північ від Янцзи. Гранд-канал, також відомий як канал Пекін-Ханчжоу, перетинає префектуру рівно з півночі на південь. Її сучасний маршрут проходить через східну околицю міста Янчжоу, у той час як його старий маршрут проходив через центр міста по головній міській площі. Інші великі водойми у межах префектури на рівні міста включають річки Баоше, Датун, Бейчензі, канал Тон'янг та Ксінтонянг, а також озера Байма, Баоюін, Гаойо і Шаобо.

Як і більша частина всієї префектури на рівні міста, головна міська територія Янчжоу («власне місто») перетинається заплутаною мережею каналів і невеликих озер. Історичний центр міста (колишнє місто) оточений каналами з усіх боків: Старий Гранд-канал формує його східну і південну межі. Міський канал проходить уздовж північного краю колишньої стіни міста, що з'єднує Старий Гранд-канал з вузьким Західним озером. Канал Ердаохе проходить вздовж старого міста по західній околиці від вузького Західного озера до ставка Лотоса (Хехуачи), який, у свою чергу, з'єднує короткий канал Ердагоу зі Старим Гранд-каналом古运河—荷花池—瘦西湖水上游览线全部贯通 (The Old Grand Canal — Hehua Pond — Thin West Lake tourist waterway is fully open), 2010-09-20. Можна плисти невеликими плавзасобами з вузького Західного озера, Ердаохе, Ставок Гехуа і Ердагоу до Старого Гранд-каналу绿杨城郭水上游4·18亮相 , 2011-3-29; see the map in this article.

Клімат Субтропічний мусонний клімат з вологим мінливим вітром, довгими зимами близько чотирьох місяців, літом — три місяці і порівняно короткими весною та осінню, по два місяці відповідно. Безморозний період триває 222 дні. А сонце в середньому за рік світить 2177 годин.

Середня температура: 15 °С в рік. Найспекотніший місяць липень — 27,6 °C, а найхолодніший січень — 1,7 °С. Максимальна температура 39,8 °C, а мінімальна -5 °С

Середньорічний рівень опадів становить 1 030 мм і близько 45 % опадів випадає в літній час. Сезон дощів, відомий як сезон «сливового дощу», зазвичай триває з середини червня до кінця липня. У чей час дозрівають сливи, звідси і така назва.

Транспорт

У Янчжоу річку Янцзи перетинає лише один Жуньянський висячий міст. Це один з найдовших підвісних прогонових будов мостів у світі. По ньому проходить автомагістраль G4011 Янчжоу — Ліян до міста Чженьцзян.

Повітряний транспорт