Іва́н Па́влович Красо́зов (23 лютого 1910, Мангуш — 5 вересня 1978, Донецьк) — український радянський діяч, гірничий інженер, начальник вугільного комбінату «Сталінвугілля». Герой Соціалістичної Праці. Кандидат технічних наук з 1968 року. Депутат Верховної Ради УРСР 5-го скликання.

Біографія Народився року в поселенні Мангуші (нині Донецька область, Україна) у грецькій селянській сім'ї. Закінчив неповну середню школу, працював в колгоспі. У 1930 році закінчив курси із підготовки до закладу вищої освіти. У 1937 році закінчив Дніпропетровський гірничий інститут.

Трудову діяльність розпочав інженером шахти № 1 «Червона зірка» тресту «Чистяковантрацит» Сталінської області. Через декілька років був призначений головним інженером тресту.

У роки німецько-радянської війни перебував у евакуації в місті Ленінськ-Кузнецьку. Працював головним інженером вугільного тресту на Кузбасі. Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1943 році повернувся в Донбас і був призначений керуючим тресту «Зуєвоантрацит» Сталінської області. Завдяки його зусиллям першою на комбінаті «Сталінвугілля» була відновлена та стала до ладу шахта № 20-біс. За його пропозицією була проведена повна реконструкція шахт «Контарна», «Ганна» і «Вікторія», які були перетворені на високомеханізовані вугільні підприємства. Разом з цим форсувалося будівництво і пуск дрібних шахт, здатних швидше дати антрацит, який був потрібний фронту. У серпні 1945 року трест «Зуєвоантрацит» першим у Сталінській області вийшов на рівень довоєнного видобутку вугілля.

З 1947 року обіймав посаду головного інженера комбінату «Сталінвугілля». Займався впорядкуванням гірських робіт, механізацією підготовчих робіт шляхом впровадження навантажувальних машин. Керував випробуванням першого зразка вугільного комбайна «Донбас». До 1948 року шахти тресту перевершили довоєнний рівень механізації основних процесів видобутку вугілля. Це сприяло достроковому виконанню комбінатом державного річного плану. Надалі працював головним інженером тресту «Ворошиловградвугілля» Ворошиловградської області.

З червня 1955 року по 1956 рік — начальник головного управління «Головсталінвугілля» («Головпівдендонбасвугілля») Міністерства вугільної промисловості Української РСР. З 1956 по 1961 рік — начальник комбінату «Сталінвугілля» Сталінської області. У квітні—грудні 1961 року — заступник голови Ради народного господарства Сталінського (Донецького) економічного адміністративного району.

З грудня 1961 року по 1963 рік — заступник голови Ради по координації та планування роботи раднаргоспів Донецько-Придніпровського економічного району. У 1963—1975 роках — директор Донецького науково-дослідного вугільного інституту.

З 1975 року — персональний пенсіонер союзного значення в місті Донецьку. Помер в Донецьку 5 вересня 1978 року, де і похований на Мушкетівському цвинтаріКрасозов Иван Павлович / Герои страны. .

Наукова діяльність Основні напрями наукових досліджень: удосконалення технології та розроблення засобів вийман­ня вугілля, охорона, підтримка та кріплення гірських виробок. Автор праць: Шахты Донецкого бассейна. Москва, 1965; Vollmeahanische Kohlengewinnung in Steilen Flöen geringer und metleser Machtingkeit // Bergbauwissenschaften. 1967. № 9; Повышение производительности труда при разработке тонких крутых пластов // Производительность труда в угол. промышленности. Москва, 1974.

Відзнаки Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1948 року за видатні успіхи у справі збільшення видобутку вугілля, відновлення і будівництва вугільних шахт і впровадження передових методів роботи, що забезпечують значне зростання продуктивності праці отримав звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот». ордени: перший орден Леніна 1 січня 1948 року, три ордени Трудового Червоного Прапора (20 жовтня 1943; 29 червня 1966; 30 березня 1971); медалі: «За трудову доблесть» (29 серпня 1953), дві «За трудову відзнаку» (17 лютого 1939; 4 вересня 1948); знак «Шахтарська слава» трьох ступенів; заслужений шахтар Української РСР (19 лютого 1970).

Вшанування

У селищі Мангуші: ім'ям земляка названий сквер; на Алеї Слави йому встановлена стела.

Примітки

Література