Церковнослов'янська мова, як літературна мова, що виникла на базі староцерковнослов'янської мови під упливом живих (розмовних) слов'янських мов, успадкувала, крім однини та множини, ще й форму двоїни для самостійних частин мови.
Історія форм двоїни
Іменник Початково у мові кирило-методіївської доби існувало 6 відмін, як і в давньоруській мові, хоч потім і почали змішуватися між собою.
І відміна До цієї відміни належали слова чоловічого роду на -ъ, -ь та середнього на -о, -е, тобто колишні іменники з основою на -ŏ- (-jŏ-), відмінювання у формі двоїни яких було таким: ВідмінокРаб (рабъ)Край (краи)Кінь (конь)Князь (кнѧзь)Отець (отець)Лікар (врачь)Лице (лице)Село (село)Називний Знахідний
КличнийрабакраяконякнѧзяотцѧврачалициселѣРодовий МісцевийрабѹкраюконюкнѧзюотцюврачѹлицѹселѹДавальний Оруднийрабомакраѥмаконемакнѧземаотцемаврачемалицемаселома
ІІ відміна До цієї відміни належала нечисленна група слів іменників чоловічого роду з основою на -ŭ-, відмінювання у формі двоїни якої було таким: ВідмінокСин (сынъ)Гріх (грѣхъ)Сад (садъ)Дар (даръ)Чин (чинъ)Називний Знахідний
КличнийсыныгрѣхысадыдарычиныРодовий МісцевийсынѹгрѣхѹсадѹдарѹчинѹДавальний Оруднийсынъмагрѣхъмасадъмадаръмачинъма
ІІІ відміна До цієї відміни належали слова чоловічого, жіночого та спільного роду з основою на -ā-, відмінювання у формі двоїни яких було таким: ВідмінокРука (рѫка)Вода (вода)Вівця (овьца)Чаша (чаша)Пустиня (пѹстыня)Змія (змия)Земля (земля)Називний Знахідний
КличнийрѫцѣводѣовьцичашипѹстынизмииземлиРодовий МісцевийрѫкѹводѹовьцѹчашѹпѹстынюзмиюземлюДавальний Оруднийрѫкамаводамаовьцамачашамапѹстынѧмазмиѧмаземляма
IV відміна До цієї відміни належали слова чоловічого та жіночого роду з основою на -ĭ-, відмінювання у формі двоїни яких було таким: ВідмінокПуть (пѫть)Кість (кость)Господь (господь)Голуб (голѫб)Хитрість (хытрость)Називний Знахідний
КличнийпѫтикостигосподаголѫбихытростиРодовий МісцевийпѫтиюкостиюгосподѹголѫбѹхытростиюДавальний Оруднийпѫтьмакостьмагосподемаголѫбьмахытростьма
V відміна До цієї відміни належали слова всіх трьох родів, у яких давня основа закінчувалася на -n-, -s-, -t-, -r-. Відмінювання цих слів у формі двоїни яких було таким: ВідмінокКамінь (камень)День (день)Ім'я (имя)Отрок (отрочя)Тіло (тѣло)Матір (мати)Дочір (дѱи)Називний Знахідний
Кличнийкаменидниименѣотрочѧтѣ(и)тѣлесѣ(и)материдѱериРодовий Місцевийкамен(ї)юднї(ю)именѹотрочѧтѹтѣлесѹматерѹдѱерѹДавальний Оруднийкаменьмаденьмаименьмаотрочѧтематѣлесемаматеремадѱерема
VI відміна До цієї відміни належали іменники тільки жіночого роду з основою на -ū- (-jū-), відмінювання у формі двоїни яких було таким: ВідмінокБуква (букы)Церква (црькы)Хоругва (хорѫгы)Тиква (тыкы)Називний Знахідний
КличнийбуквицерквихорѫгвитыквиРодовий МісцевийбуквиюцерквиюхорѫгвиютыквиюДавальний Оруднийбуквамацерквамахорѫгваматыквама
Займенник Займенники у церковнослов'янській мові поділяються за значенням на ті самі групи, що й в сучасній українській мові. Зворотній займенник сѧ (укр. себе), як відомо, указує на особу або предмет, що виконує дію, яка спрямована на неї ж, отже, він узагалі не має морфологічних ознак роду й числа і в реченні постійно виступає лише додатком. Щодо займенників къто, чьто (укр. хто, що), то пам'ятки засвідчують їхні форми тільки в однині. Заперечні займенники на штиб никъто, ничьто та неозначені на зразок нѣкъто нѣчьто відмінювалися так само, як і питальні займенники.
Безродові займенники
Особові займенники Відмінювання особових займенників (вѣ — ми два/дві, ва — ви два/дві, яже/иже — вони два/дві) у церковнослов'янській мові у формі двоїни мало такий вигляд: ОсобаНазивнийРодовий-МісцевийДавальний-ОруднийЗнахідний1вѣнаюнамана2ваваювамава3яже, она (чол.). иже, онѣ (жін./сер.)ѥюимая (чол.), и (жін./сер.)
Родові займенники
Присвійні займенники Відмінювання присвійних займенників у церковнослов'янській мові у формі двоїни мало такий вигляд: ВідмінокМій (мои)Твій (твои)Наш (нашь)Ваш (вашь)Свій (свои)Називний Знахідний
Кличниймоя (чол.), мои (жін./сер.)твоя (чол.), твои (жін./сер.)наша (чол.), наши (жін./сер.)ваша (чол.), ваши (жін./сер.)своя (чол.), свои (жін./сер.)Родовий МісцевиймоѥютвоѥюнашеювашеюсвоѥюДавальний Орудниймоиматвоиманашимавашимасвоима
Відносні займенники Відмінювання відносних займенників на зразок иже, егоже, который, яковь тощо у церковнослов'янській мові у формі двоїни мало такий вигляд: ВідмінокКотрий (которыи)(яковъ)Називний Знахідний
Кличнийкотора (чол.), которѣ (жін./сер.)якова (чол.), яковѣ (жін./сер.)Родовий МісцевийкотороюяковоюДавальний Оруднийкоторымаяковѣма
Питальні займенники Відмінювання питальних займенників у церковнослов'янській мові у формі двоїни мало такий вигляд: ВідмінокЯкий (кыи)Чий (чїи)Котрий (которыи)Називний Знахідний
Кличнийкыя, коя (чол.), кыи (жін.),
кои (сер.)чїя (чол.), чїи (жін. і сер.)котора (чол.), которѣ (жін. і сер.)Родовий МісцевийкыеючїѥюкотороюДавальний Оруднийкыима, коимачїимакоторѣма
Указівні займенники Відмінювання вказівних займенників у церковнослов'янській мові у формі двоїни мало такий вигляд: ВідмінокСей (сеи)Той (тои)Оний (онъ)Називний Знахідний
Кличнийсїя (чол.), сїи, си (жін. і сер.)та (чол.), тѣ (жін. і сер.)она (чол.), онѣ (жін. і сер.)Родовий МісцевийсеютоюоноюДавальний Оруднийсиматѣмаонѣма
Неозначені займенники Відмінювання неозначених займенників у церковнослов'янській мові у формі двоїни мало такий вигляд: ВідмінокПевний (нѣкыи)Нічий (нѣчїи)Називний Знахідний
Кличнийнѣкыя, коя (чол.), нѣкыи (жін.),
нѣкои (сер.)нѣчїя (чол.), нѣчїи (жін. і сер.)Родовий МісцевийнѣкыеюнѣчїѥюДавальний Оруднийнѣкыима, нѣкоиманѣчїима
Займенникові прикметники Відмінювання займенникових прикметників, які вживаються як неозначені, а часом і як питальні чи відносні займенники, а саме: самъ, такъ, какъ, всѧкъ, дрѹгъ, таковъ, толикъ, многъ тощо — у церковнослов'янській мові у формі двоїни мало такий вигляд: ВідмінокУвесь (весь)Самий (самъ)Усякий (всѧкъ)Такий (такъ)Називний Знахідний
Кличнийвся (чолю), всїи, вси (жін./сер.)сама (чол.), самѣ (жін./сер.)всѧка (чол.), всѧкѣ (жін./сер.)така (чол.) такѣ (жін./сер.)Родовий МісцевийвсеюсамоювсѧкоютакоюДавальний Оруднийвсимасамѣмавсѧкѣматакѣма
Прикметник
Нечленні прикметники Відмінювання нечленних прикметників у формі двоїни: ВідмінокЧоловічий рідЖіночій рідСередній рідТверда групаМ'яка групаТверда групаМ'яка групаТверда групаМ'яка групаНазивний Знахідний
КличнийновадобразмїинясиняновѣдобрѣзмїинисининовѣдобрѣзмїинисиниРодовий МісцевийновѹдобрѹзмїинюсинюновѹдобрѹзмїинюсинюновѹдобрѹзмїинюсинюДавальний Оруднийновомадобромазмїинямасинямановамадобрамазмїинемасинемановомадобромазмїинямасиняма
Членні прикметники Відмінювання членних прикметників у формі двоїни: ВідмінокЧоловічий рідЖіночій і середній рідТверда групаМ'яка групаТверда групаМ'яка групаНазивний Знахідний
КличнийноваядобраяпѣшаярыжаяновѣидобрѣипѣшїирыжїиРодовий МісцевийновѹюдобрѹюпѣшѹюрыжѹюновѹюдобрѹюпѣшѹюрыжѹюДавальний Оруднийновыима, новымадобрыима, добрымапѣшимарыжимановыима, новымадобрыима, добрымапѣшимарыжима
Ступінь порівняння Відмінювання прикметників у вищому ступені порівняння у формі двоїни: ВідмінокЧоловічий рідЖіночій рідСередній рідНазивний Знахідний
КличнийчистѣишаслабѣшачистѣишислабѣшичистѣишислабѣшиРодовий МісцевийчистѣишѹслабѣшѹчистѣишѹслабѣшѹчистѣишѹслабѣшѹДавальний Оруднийчистѣишемаслабѣшемачистѣишамаслабѣшамачистѣишемаслабѣшема
Числівники У церковнослов'янській мові числівник ѥдинъ відмінюється в усіх формах роду і числа, а от два — тільки у двоїні, але в усіх родах. Найважливіші числівники у формі двоїни відмінювалися так: ВідмінокОдин (ѥдинъ)Два (два)Десять (десѧть)Сто (сто)Тисяча (тысѧѱа)Обидва (оба)Називний Знахідний
Кличнийѥдина (чол.) ѥдинѣ (жін./сер.)два (чол.) двѣ (жін./сер.)десѧти(ѣ)стѣтысѧѱиоба (чол.) обѣ (жін./сер.)Родовий МісцевийѥдиноюдвоюдесѧтѹстѹтысѧѱѹобоюДавальний Оруднийѥдинѣмадвѣмадесѧтьмастоматысѧѱамаобѣма
Дієслово Прикметно, що, на відміну від інших слов'янських мов, у церковнослов'янській мові розрізняються форми двоїни дієслова у другій та третій особі.
Теперішній час Особові форми дієслів у теперішньому часі походять іще з праслов'янської мови. Дієслова І-ІІІ класів мали майже однакові закінчення, та окремо стояли дієслова IV класу, що вилилось у появу двох відмін. Отож у формі двоїни теперішнього часу дієслова відмінювалися так: ОсобаІ — нестиІІ — двигнѫтиІІІ — грѣтиIV — хвалити(ІІІ і IV) хотѣти1несевѣдвигневѣгрѣевѣхваливѣхоштевѣ2несетадвигнетагрѣетахвалитахоштета3несетедвигнетегрѣетехвалитехоштете Слід також згадати про нетематичні дієслова, які у формі двоїни відмінювалися так: ОсобаБытиДатиВѣстиЯстиИмати1ѥсвѣдавѣвѣвѣявѣимавѣимѣевѣ2ѥстадаставѣстаястаиматаимѣета3ѥстедастевѣстеястеиматеимѣете
Минулий час
Аорист
Простий аорист Форми цього аориста утворювали лише односкладові дієслова І і ІІ класів з основами-коренями на приголосну і тільки одне дієслово ІІІ класу: обрѣсти. У двоїні дієслова в простім аористі відмінювалися так: ОсобаНестиДвигнѫтиИтиОбрѣстиРешти1несовѣдвиговѣидовѣобрѣсовѣрековѣ2несетадвижетаидетаобрѣсетаречета3несетедвижетеидетеобрѣсетеречете
Сигматичний аорист ОсобаРештиНести1рѣховѣрекоховѣнесоховѣнесовѣ2(рѣхова) рѣстарекостанесостанеста3(рѣхове) рѣстерекостенесестанесте
Імперфект ОсобаНестиДвигнѫтиЗнатиХвалити1несѣаховѣдвижааховѣзнааховѣхвалѣаховѣ2(несѣашета) несѣаста(движаашета) движааста(знаашета) знааста(хвалѣашета) хвалѣаста3(несѣашете) несѣасте(движаашете) движаасте(знаашете) знаасте(хвалѣашете) хвалѣасте Відмінювання нетематичних слів у формі двоїні в імперфекті: ОсобаБытиДатиВѣдѣтиЯстиИмати1бѣаховѣдадѣаховѣвѣдѣаховѣядѣаховѣимѣаховѣ2бѣашетададѣашетавѣдѣашетаядѣашетаимѣашета3бѣашетедадѣашетевѣдѣашетеядѣашетеимѣашете
Перфект Перфект утворювався поєднанням особових форм дієслів быти в теперішнім часі з формами активного дієприкметника минулого часу на -лъ-. Саме ж дієслово быти відмінювалося в перфекті так: ОсобаБыти1ѥсвѣ2ѥста3ѥсте Отже, у перфекті дієслова відмінювалися так: ОсобаСътворитиХвалитиПонести1сътворила, -ѣ, -ѣѥсвѣхвалила, -ѣ, -ѣѥсвѣпонесла, -ѣ, -ѣѥсвѣ2ѥстаѥстаѥста3ѥстеѥстеѥсте
Плюсквамперфект За способом творення — це складний час, що його утворювали поєднанням дієслова быти в імперфекті з формами активного дієприкметника минулого часу на -лъ-. Отже, у плюсквамперфекті дієслова відмінювалися так: ОсобаНестиГрѣтиДати1бѣаховѣнесла, -ѣ, -ѣбѣаховѣгрѣла, -ѣ, -ѣбѣаховѣдала, -ѣ, -ѣ2бѣашетабѣашетабѣашета3бѣашетебѣашетебѣашете
Майбутній час
Простий майбутній час У церковнослов'янській мові не було чіткро виділених граматичних категорій доконаного/недоконаного виду, тому форми дієслів доконаного виду, переважно утворених префіксальним способом, збігалися з формами теперішнього часу, проте вже мали значення майбутнього — це простий майбутній час: ОсобаІ — понестиІІ — подвигнѫтиІІІ — погрѣтиIV — похвалити(ІІІ і IV) захотѣти1понесевѣподвигневѣпогрѣевѣпохваливѣхоштевѣ2понесетаподвигнетапогрѣетапохвалитахоштета3понесетеподвигнетепогрѣетепохвалитехоштете
Складний майбутній час У церковнослов'янській мові існував складний майбутній час двох типів, які утворювалися за допомогою трьох модальних дієслів: бѫдѫ, имамь, хоштѫ і зрідка з дієслівом начнѫ. Дієслово ж быти у формі двоїни відмінювалося так: ОсобаБыти1бѫдевѣ2бѫдета3бѫдете
І майбутній (абсолютний) Цього часу утворювали тільки і тільки за допомогою дієслова имати з дієйменником основного дієслова, який міг бути хоч через кілька слів у реченні. У двоїні І майбутній відмінювався так: ОсобаИмати + питиИмати + нести1имавѣпитиимавѣнести2иматаимата3иматеимате
ІІ майбутній Цього часу утворювали поєднанням особових форм дієслова быти в простім майбутнім часі та дієприкметника минулого часу з суфіксом -лъ-. У двоїні ІІ майбутній відмінювався так: ОсобаБыти + читатиБыти + хвалити1бѫдевѣчитала, -ѣ, -ѣбѫдевѣхвалила, -ѣ, -ѣ2бѫдетабѫдета3бѫдетебѫдете
Наказовий спосіб
Аналітичні форми ОсобаВестиБратиПештиХвалити1ведѣвѣберѣвѣпецѣвѣхваливѣ2ведѣтаберѣтапецѣтахвалите Наказовий спосіб для нетематичних слів: