Ніновичі () — давнє українське село в Польщі, у гміні Радимно Ярославського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — (2011).

Розташування Лежить на берегах річки Вишня — правої притоки Сяну, при міжнародній трасі E40.

Історія У 1340—1772 рр. село входило до Перемишльської землі Руського воєводства.

У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1880 році село нараховувало 1360 греко-католиків, 39 римо-католиків і 62 юдеї, місцева греко-католицька парафія належала до Ярославського деканату Перемишльської єпархії.

У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ярославського повіту Львівського воєводства, гміна Радимно. На 1 січня 1939-го в селі з 1940 жителів було 1750 українців-грекокатоликів, 30 українців-римокатоликів, 120 поляків, 30 євреїв і 10 німцівКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 29., місцева греко-католицька парафія належала до Радимнянського деканату Перемишльської єпархії.

З початком Другої світової війни чоловіків села мобілізовано до польської армії. У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережжя Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова воно належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село включене до Любачівського повітуУказ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» . 17 січня 1940 року територія ввійшла до Ляшківського району Львівської області. Нові окупанти також мобілізували чоловіків до Червоної армії. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. За три роки німецької окупації вивезені євреї. В липні 1944 року радянські війська оволоділи цією територією. Радянські окупанти знову насильно мобілізували чоловіків.

У жовтні 1944 року західні райони Львівської області віддані Польщі. Польським військом і бандами цивільних поляків почались пограбування і вбивства, селяни гуртувались в загони УПА і відділи самооборони.

16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Частину місцевих добровільно-примусово виселили в СРСР (992 особи — 233 родини). Решту депортовано 1947 року під час Операції «Вісла» Військом польським на понімецькі землі. В хати виселених українців поселені поляки.

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

Церква Перша дерев'яна церква Введення Пр. Богородиці в селі збудована в 1688 р., згоріла під час Першої світової війни. В 1915 р. була розбудована дерев'яна придорожня каплиця Введення Пр. Богородиці. Після заборони греко-католицької церкви храм переданий Польській православній церкві.

Сучасність У 1998 р. в селі пущена в дію гідроелектростанція потужністю 250 квт. на річці Вишня.

Примітки

Посилання