Метод розв'язування задач припливу до групи свердловин у пласті з віддаленим контуром живлення (; , ) — метод, за яким свердловини замінюють точковими стоками і джерелами (див. метод стоків і джерел) і на основі методу суперпозиції записують результатний потенціал, поміщаючи довільну точку почергово на контури усіх свердловин із заданими потенціалами і на контур живлення пласта з відомим потенціалом, а відтак розв'язують отриману систему алгебраїчних рівнянь, визначаючи або дебіти свердловин за відомих тисків на вибоях, або тиски на вибоях свердловин за відомих їх дебітів.
Див. також Методи в геології та гірництві
Література