Українсько-кубанський договір — договір Української народної республіки з Кубанським краєм, підписаний у Варшаві 7 серпня 1920.
У договорі уряди обох країн зобов’язалися щодо взаємної підтримки у військових, політичних, господарських і фінансових справах задля виборювання державної незалежності; відмовилися укладати будь-які договори чи конвенції з іншими державами, які б суперечили інтересам обох сторін; виявили намір укласти між собою морську конвенцію, а також договори, які б регулювали господарські та фінансові стосунки між обома республіками.
У договорі серед іншого сказано: «...виходячи з щирого й твердого переконання, в спільности історичноі долі і завдань і спільних інтересів братніх Республік Украіни і Кубані в іх боротьбі за політичне визволення і державну незалежність, — визнали необхідним заключити між собою договір на таких умовах:§ I. Уряд Украінської Народньоі Республіки і Уряд Кубанського Краю взаємно визнають Кубанський край з Чорноморщиною і Українську Народню Республіку політично незалежними і суверенними державами.§ 2. Уряд Украінської Народньоі Республіки і Уряд Кубанського Краю взаємно зобов'язуються підпирати один одного в спільній боротьбі за державну незалежність обох Республік в справах військових, політичних, господарських і фінансових.§ 3. Уряд Украінської Народньоі Республіки і Уряд Кубанського Краю взаємно зобов'язуються не заключати ніяких договорів чи конвенцій з іншими державами, котрі були-б направлені проти інтересів котрого-небудь із учасників цього договору». Договір між Урядом Української Народноі Республіки та Урядом Кубанського КраюНа той час Договір мав лише символічне значення і не мав та не міг мати через об'єктивні обставини жодних політичних чи мілітарних наслідків.
Примітки
Джерела
Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1918 — листопад 1920 рр.: Док. і матеріали. У 2-х томах, 3-х частинах. — Т. 2. / Упоряд.: В. Верстюк (керівник) та ін. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2006. — С. 142. Матвієнко В. М. Українська дипломатія 1917–1921 років: на теренах постімперської Росії. — С. 117.