Гватемала — це унікальна природна лабораторія, геологічна будова якої формувалася протягом мільйонів років під впливом потужних ендогенних процесів. Розташована в самому серці Центральної Америки, ця країна є місцем складного тектонічного зчленування, де взаємодіють три великі літосферні плити. Таке геодинамічне положення зумовило формування контрастного рельєфу: від глибоких тектонічних западин до величних вулканічних ланцюгів Кордильєр. Вивчення геологічних структур регіону дозволяє глибше зрозуміти механізми континентального рифтогенезу та субдукції.
Геологічна будова країни
На території Ґватемали виділяються три фізико-географічних області: низовина тихоокеанського узбережжя, нагір'я південної і центральної частини країни і рівнина Петен на півночі. Нагір'я займає більшу половину території країни і продовжується на північний захід, в межі Мексики, і на південний схід, на територію Сальвадору і Гондурасу. Висота поверхні над рівнем моря переважно становить 1000—2400 м, з окремими вулканічними піками висотою понад 3700 м. Північну частину нагір'я утворюють складчасто-брилові масиви висотою до 4000 м, розділені глибокими тектонічними западинами. В останніх розташовані долини річок та озера.
У геологічному відношенні нагір'я відповідає виходам древніх кристалічних порід, які створюють хребти широтного простягання з гострими гребенями і крутими схилами; вони розчленовані глибоко розрізаними річковими долинами, що відкриваються на схід у бік Карибського моря. На південному заході нагір'я, відділяючи його від прибережної низовини, підноситься хребет Сьєрра-Мадре, на древню основу якого накладені численні конуси молодих вулканів, включаючи найвищу гору Центральної Америки — діючий вулкан Тахумулько (4217 м), вулкан Акатенанго (вис. 3975 м) та ін. Кристалічні породи тут перекриті могутнім чохлом лав і вулканічних попелів.
Серед вулканів поселилися западини неправильної форми, в одній з яких знаходиться оз. Атітлан. Зі схилу нагір'я, зверненого на південний захід, стікають короткі бурхливі річки, які впадають в Тихий океан, але велика частина гірської області дренується річками Карибського моря: Сарстун і Мотагуа, а також притоками р. Полочик, яка впадає в озеро Ісабаль, сполученої широкою судноплавною протокою з бухтою Аматіке Карибського моря.
Північ території Ґватемали займає рівнина Петен (абсолютні висоти 150—210 м), складена вапняками. Її поверхня поцяткована типово карстовими формами — округлими лійками і проваллями.
Сейсмічність
Через розташування Гватемали на межі плити Кокос, Карибської та Північноамериканської плит, країна відзначається надзвичайно високою сейсмічною активністю. Головними джерелами небезпеки є зона субдукції вздовж тихоокеанського узбережжя та великі розломи Мотагуа і Полохік. Періодичні потужні землетруси тут не лише трансформують ландшафт, викликаючи зсуви ґрунту, але й становлять постійну загрозу для інфраструктури та населення країни.
Див. також
Корисні копалини Гватемали Історія освоєння мінеральних ресурсів Гватемали Гірнича промисловість Гватемали Економіка Гватемали Географія Гватемали </div>
Література
Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0 Геологія материків і океанів / За ред. В. Г. Крочака. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 392 с.
Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с. </div>
Посилання
Огар В. В. Регіональна геологія : підручник. К. : КНУ, 2023