Брето́нська мова (самоназва: Brezhoneg, Brezoneg ) — кельтська мова бритської підгрупи індоєвропейської мовної сім'ї. Вельми близька до валлійської, особливо до корнської і споріднена з галльською мовами.
Бретонською мовою говорять на північному заході Франції в Нижній Бретані — переважно в департаменті Фіністер () і на заході департаментів Кот-д'Армор () і Морбіан ().
Сильний вплив французької мови протягом декількох століть викликав в бретонській появу низки ознак, що не відзначаються в острівних кельтських мовах — зокрема, в інших бритських. З цих рис у фонетиці: огублені голосні /y/ та /œ/; велика кількість носових голосних; увулярний звук /ʁ/. У граматиці: система складних і надскладних імен; наявність артиклів; запозичення з французької продуктивних суфіксів, наприклад, -ans, -aj, -er. Французька мова вплинула і на синтаксис. За французьким зразком побудовані слова, що позначають спорідненість людей: tad-kaer — «тесть» тощо. В цілому вплив французької мови на бретонську цілком не вивчено.
Бретонську мову іноді називають «армориканська бретонська мова», що походить від старої назви півострова Бретань — Ар(е)морика.
Лінгвогеографія
Ареал і чисельність
Станом на початок XXI століття бретонська мова перебуває під загрозою зникнення: більшість носіїв — літні люди, і мова недостатньо активно передається молодшому поколінню. До того ж бретонська не є офіційною мовою Бретані, й у державних установах використовується французька; бретонською говорить головним чином сільське населення. Незважаючи на це, нею видається письменство: як діалектами , так і ванським, ведуться радіо- і телепередачі. За даними TMO-Fañch Broudic 2007 року, число активних носіїв мови — 206 тис. чол., що складає 5 % від населення Бретані. За оцінками початку 1990-х років, бретонською мовою володіло близько 250 тис. осіб старше 15 років, тоді як 1983 року — 615 тис. чол. Майже всі вони говорили і французькою мовою; число осіб, що володіли тільки бретонською, невідомо, але навряд чи перевищувало 1 % від наведеного числа. За даними онлайн-довідника Ethnologue, 2013 року кількість носіїв бретонської мови складало 206 тис. чоловік.
Приблизна кількість мовців у 2010—2015 роки: Область Населення Кількість носіїв Відсоток мовців від загального населенняНижня Бретань 1,3 млн 185 000 14,2 %Centre Ouest Bretagne 112 000 20 000 20 %Trégor-Goelo 127 000 25 000 20 %Pays de Brest 370 000 40 000 11 %Pays de Cornouaille 320 000 35 000 11,5 %Pays de Lorient 212 000 15 000 7,3 %Pays de Vannes 195 000 11 000 5,5 %Pays de Guingamp 76 000 12 000 17 %Pays de Morlaix 126 000 15 000 12 %Pays de St Brieuc 191 000 5 000 3 %Pays de Pontivy 85 000 6 500 8 %Pays d'Auray 85 000 6 500 7,6 %Верхня Бретань 1,9 млн 20 000 2 %Pays de Rennes 450 000 7 000 Атлантична Луара 1,3 млн Pays de Nantes 580 000 4 000 0,8 %Загальна 4,56 млн 216 000 4,6 %
Соціолінгвістичні відомості
Один з труднощів, що стоїть перед ентузіастами відродження бретонської мови — існування щонайменше трьох різновидів правопису: KLTG, або «об'єднаний» правопис (peurunvan, чи Zedacheg — за прийнятим у ньому диграфом zh, що означає z в діалектах КЛТ і h у ванському діалекті); «університетський» (skolveurieg), що існує в двох видах для діалектів КЛТ і ванського діалекту; та «міждіалектний» (etrerannyezhel), заснований на етимологічному принципі і близький до правопису Ж.-Ф. Ле Ґонідека.
Літературна мова укладена у XIX столітті на основі діалектів групи КЛТ (переважного леонського), проте не всі його норми було вироблено. Більшість носіїв мови не володіє літературною мовою і говорить діалектами.
Викладання бретонською мовою здійснюється в мережі приватних шкіл «Діван» (diwan). З 1994 року за законом Тубона, прийнятим з метою захисту французької мови від зовнішнього впливу, держава фінансує виключно франкомовні школи . Інший спосіб збільшення числа носіїв мови — програма «Div Yezh» («Дві мови») в державних школах, яка була запущена 1979 року . Інша програма під назвою «Dihun» («Пробудження») була запущена 1990 року для двомовного навчання в церковних школах . 2018 року 18 337 школярів (близько 2 % усіх школярів Бретані) відвідували школи «Diwan» або школи з програмами «Div Yezh» чи «Dihun» . Це число збільшувалося щороку. 2007 року близько 5000 повнолітніх відвідували курси бретонської мови.
Зростання відсотка дітей, які вивчають бретонську мову в школах: Рік Кількість Відсоток від загального числа школярів Бретані 2005 10 397 1,24 % 2006 11 092 1,30 % 2007 11 732 1,38 % 2008 12 333 ± 1,4 % 2009 13 077 1,45 % 2010 13 493 1,48 % 2011 14 174 1,55 % 2012 14 709 1,63 % 2013 15 338 1,70 % 2014 15 840 2015 16 345 2016 17 024 2017 17 748 2018 18 337 2 %
Відсоток дітей, які вивчають бретонську мову в школах, за департаментами (2008) : Enseignement bilingue 2009 (année scolaire 2008—2009) : Департамент! Відсоток Фіністер 4,71 % Морбіан 4,3 % Кот-д'Армор 2,86 % Іль і Вілен 0,71 % Атлантична Луара 0,29 %
Популяризатором мови виступає бретонський музикант Денез Пріжан — виконавець традиційної музики в жанрах «» («голосіння») і «» («танцювальна пісня»), доповнених сучасними мотивами. Також відомою співачкою, що виконує пісні бретонською мовою, є Сесіль Корбел.
Діалекти
Бретонська мова складається з 4 основних діалектів: корнуайський (kerneveg, французькою — cornouaillais, не слід плутати з kernewek — самоназва корнської мови), на якому говорить 41 % усіх носіїв, поширений в околицях міста Кемпер; леонський (leoneg, французькою — léonard) — діалект району Бро-Леон (, ) на півночі Фіністера; найближчий до сучасної літературної бретонської мови; треґ'єрський (tregerieg, французькою — trégorrois) — діалект області Треґор (, ); ванський (gwenedeg, французькою — vannetais) — діалект району міста Ванн; ванським діалектом говорить усього 16 % носіїв мови.
Діалекти бретонської мови можна розділити на дві групи: перша охоплює корнуайський, леонський, треґ'єрський діалекти (об'єднуються скороченням КЛТ); друга — ванський діалект. Однією з основних рис поділу діалектів є постановка наголосу: наголос ставиться на передостанній склад в КЛТ і на останній — у ванському діалекті. Обидві групи досить сильно відрізняються одна від одної і носії КЛТ погано розуміють ванський діалект. Найдавніші ознаки діалектного членування бретонської мови (зміна положення наголоси в КЛТ) сягають X—XI століть; остаточне утворення діалектів у центрі і на північному сході області, де поширена бретонська мова, сягає XII—XIV століть, на півночі — XV—XVI століть. Ванський діалект остаточно склався до XV—XVI століть, інші ж — XVII століття.
Усередині кожного діалекту є регіональні та місцеві особливості, виходячи з яких виділяються окремі говори. Ванський діалект умовно можна розділити на дві групи говірок: верхньованську і нижньованську. Найкраще вивчено відмінності у фонетиці, значно гірше — в морфології; відмінності у синтаксисі майже не вивчено.
Писемність Писемність бретонської мови та її діалектів ґрунтується на латинському алфавіті — насамперед, на його французькому різновиді; таким чином, частина звуків має спільні з французькими позначення.
Сучасний бретонський алфавіт:
A B CH C'H D E F G H I J K L M N O P R S T U V W Y Z a b ch c'h d e f g h i j k l m n o p r s t u v w y z
Букви x і q у бретонський алфавіт, на відміну від французького, не входять. Диграф c'h позначає , а ch — ; eu позначає [œ]. Диграф zh залежно від діалекту читається або як z, або як h. Носові голосні передаються за допомогою ñ. Букви з діакритикою — é, è, ê, î, ī, ñ, ū, ô тощо — вважаються додатковими і до основного алфавіту не входять. У деяких джерелах букви é, ê, ñ, ù і т. д. включаються в основний алфавіт, однак, оскільки слова з цих букв не починаються, до алфавіту входять тільки їх малі різновиди.
«Університетська» орфографія 1955 року зблизила правописи діалектів КЛТ і ванського.
Старий бретонський алфавіт: A B K D E F G GW H CH C'H I Y J L M N O P R S T U V W Z.
Історія мови Давньобретонський період сягає VIII—XI століть н. е. Бретонці переселилися до земель сучасної Франції в другій половині V століття з півдня Британії, звідки їх витіснили набігами англосакси. Ще IX століття бретонці займали весь півострів від гирла Луари на півдні та до району Мон-Сен-Мішель на півночі. В наступні століття межі поширення бретонської мови пересунулися на захід. Докладні відомості про бретонську мову датуються середньобретонським періодом (з XI століття, пам'ятки з XIV ст. — до цього часу збереглися лише глоси в латинських трактатах й ономастика (власні імена)). До IX століття вплив романських діалектів на бретонську мову був незначним; за середньобретонської доби (середина XI століття — середина XVII століття) посилюється вплив французької мови. Словниковий склад у великому обсязі поповнюється запозиченнями з французької мови; він також впливає на граматичну будову бретонської. Бретонська мова перебувала під тиском французької упродовж майже всієї своєї історії. Початок новобретонського періоду пов'язується з виходом 1659 року граматики Ж. Монуара. На початку XIX століття Ж.-Ф. Ле Ґодінек почав пуристичні реформи, спрямовані на «рекельтизацію» бретонської мови.
У Середньовіччі існувала багата бретонська література, її традиція припинилася лише XVII століття. Не маючи офіційного статусу після втрати автономії Бретані, бретонська мова збереглася головним чином серед сільського населення, натомість у містах французька мова стала повністю переважати вже з XVIII століття. Проповідницька діяльність бретонською мовою почалася досить рано. Повсюдну освіту в Бретані було введено тільки XIX століття, однак її здійснювали виключно французькою, а бретонську мову було повністю заборонено. Водночас XIX століття піднялася хвиля зацікавленості до вивчення бретонської мови і фольклору, важливу роль в якій зіграв Ж.-Ф. Ле Ґонідек, який вважається творцем сучасної бретонської літературної мови.
Протягом XIX і XX століть французька політика тривалий час була спрямована на витіснення бретонської мови. Деяке відродження бретонської мови мало місце за окупації Франції німецькими військами під час Другої світової війни (а саме в 1940—1944 роках); в наступні роки викладання бретонської мови з боку уряду або обмежувалося однією годиною на тиждень (так званий 1951 року), або не мало майже ніякої підтримки (в 1970—1980 роках бретонську мову в середніх школах вивчали тільки 5 % учнів).
Лінгвістична характеристика
Фонетика і фонологія
Голосні Літературний різновид має наступний склад вокалізму: /i/, /y/, /e/, /œ/, /ɛ/, /a/, /ɔ/, /o /, /u/. Кожен з голосних, за винятком короткого /ɔ/, може бути як довгим, так і носовим. Довгота пов'язана з ознакою сили / слабкості наступного за гласним приголосного. Голосний може бути довгим тільки в ударному складі перед коротким (слабким) приголосним: kador [k’a:dor] «стілець». Перед довгим (сильним) приголосним голосний буде коротким: yaouank [j'owank] «молодий». У ненаголошених складах зустрічаються тільки короткі голосні; в деяких діалектах у безударному складі з'являється редукований голосний [ə] (шва). Окрім того, у бретонських голосних є протиставлення за ступенем підйому (нижній, середній, верхній) і огубленості.
Протиставлення відкритих /ɛ/ / /ɔ/ і закритих /e/ / /o/ відзначається тільки під наголосом.
Часто зустрічається контактна назалізація голосних, яка виникає під впливом сусіднього носового приголосного: tomm /tõm/ «гарячий».
Приголосні У фонетичному складі бретонської мови представлено наступні приголосні за МФА:
Губні Ясенні Середньопіднебінні Задньоязикові ГортанніНосові m n ɲ ŋЗімкнено-проривні p b t d c ɟ k gЩілинні f v s z ʃ ʒ x hАпроксиманти j ɥ wБічні l ʎДрижачі r
Для низки діалектів описаний контраст приголосних за ознакою «сили»: «сильні» (fortes) дзвінкі зімкнено-проривні протиставляються «слабким» (lenes), глухі завжди вважаються сильними; сонанти також контрастивної за цією ознакою. Система приголосних літературного варіанта така ж, як в діалектах КЛТ.