Ге́рман Е́міль Фі́шер — (; 9 жовтня 1852 , Ойскірхен (Північний Рейн-Вестфалія)— 15 липня 1919, Берлін, Німеччина) — німецький хімік, член Берлінської Академії Наук. Написав низку наукових праць присвячених хімії фізіологічно активних речовин.

Член Лондонського Королівського товариства (1899).Лауреат Нобелівської премії з хімії 1902 року.

Біографія

Фішер вступив до Боннського університету в 1872, але в тому ж році перевівся до Страсбурзького університету. Закінчивши його в 1874, був залишений при університеті. З 1875 він працював у Мюнхенському університеті і в 1879 став професором хімії. У 1881 призначений професором університету в Ерлангені. У 1888 запрошений професором хімії у Вюрцбурзький університет. У 1892 перейшов до Берлінського університету, де він пропрацював до самої смерті в 1919 році.

Наукова робота

Синтезував ряд вуглеводів, зокрема глюкозу і фруктозу. Встановив, що амінокислоти зв'язуються між собою за допомогою пептидних зв'язків, утворюючи поліпептиди, уперше отримав дипептид.

У 1875 році синтезував фенілгідразин.

У своїй роботі про пурини він встановив або підтвердив структури кофеїну, гуаніну, аденіну та багатьох інших гомологів.

У 1894 році виявив специфічність дії ферментів (ферменти по-різному діють на різні молекули). Досліджуючи вуглеводні, він розробив метод хімічної проекції молекул, який усуває вертикальні зв'язки ( хімічна формула Фішера показує тривимірну молекулярну структуру на двовимірній поверхні, що дозволяє розрізняти право- та лівосторонні D- та L-ізомери).

Родина У 1888 році Фішер одружився з Агнесою Герлах, дочкою професора анатомії Ерлангенського університету, у них було троє синів. Його старший син Герман став професором біохімії Каліфорнійського університету в Берклі. Дружина Фішера померла через сім років після вступу в шлюб.

Він страждав від депресії (двоє його синів загинули під час Першої світової війни).

Праці

«Дослідження амінокислот, поліпептиду та білка» (1906); «Дослідження в очисних групах» ( 1907 ); «Дослідження вуглеводів та ферментів» (1909).

Нагороди У 1902 році Фішеру була вручена Нобелівська премія з хімії «як визнання його особливих заслуг, пов'язаних з експериментами з синтезу речовин з сахариновими і пуриновими групами». Відкриття Фішера гідразинових похідних, як виявилося, стало блискучим рішенням проблеми отримання цукрів та інших сполук штучним шляхом. Більш того, його метод синтезу глікозидів вніс певний внесок у розвиток фізіології рослин. Говорячи про дослідження цукрів, Фішер у Нобелівській лекції заявив, що

Вшанування На честь вченого названо кратер на Місяці. З 1922 року Німецьке хімічне товариство нагороджує медаллю Г. Е. Фішера за досягнення в галузі органічної хімії.

Галерея

Див.також

Герман Штаудінгер Адольф фон Баєр Едуард Бухнер

Примітки

Посилання Еміль Фішер на сайті Нобелівського комітету.

Джерела