Чергінець Микола Іванович (; , Мінськ — 7 липня 2026) — білоруський письменник та політичний діяч. Кандидат юридичних наук (1977). Заслужений працівник МВС СРСР (1977). Генерал-лейтенант внутрішньої служби (1993).
Засновник у білоруській літературі жанру міліцейського детективу. Один з найбільш затребуваних білоруських письменників детективного жанру. Автор майже півсотні книг художньої прози, більшість з яких — гостросюжетні детективи. За різнопланові досягнення в галузі культури і науки в 1998 році Миколу Чергінця внесено до Книги рекордів Гіннеса .
Біографія Народився в сім'ї робітника.
У молодості займався футболом. Вихованець мінської ФШМ, 1958 року приєднався до новоствореної команди «Локомотив» з Вінниці і забив перший гол команди в історії. Після виступів у Молдові, а в 1960—1962 в мінських клубахПрофіль футболіста на сайті footballfacts.ru . У 1963 закінчив Вищу школу тренерів Білоруського державного інституту фізичної культури.
Працював інструктором фізичної культури на Мінському приладобудівному заводі. 1964 року направлений на роботу в органи міліції — до карного розшуку. 1967 року закінчив юридичний факультет БДУ. З 1969 року — заступник начальника Первомайського, а з 1973 — начальник Ленінського районного відділу внутрішніх справ Мінська. З 1975 року — заступник начальника управління внутрішніх справ Мінського міськвиконкому, з 1981 — начальник Управління карного розшуку Міністерства внутрішніх справ БРСР. У 1984—1987 роках служив у Афганістані, брав участь в бойових операціях, був поранений. З 1987 року — начальник Білоруського управління внутрішніх справ на транспорті МВС БРСР. Генерал-майор міліції. Кандидат юридичних наук. Член СП СРСР (з 1978).
Академік ряду міжнародних академій, віце-президент Міжнародної Академії народів світу і Академії проблем безпеки, оборони і правопорядку Російської Федерації, професор, гранд-доктор філософії і права Всесвітнього розподіленого університету Організації Об'єднаних Націй. Член Президії Ради Республіки Національних зборів Республіки Білорусь, голова Постійної комісії Ради Республіки Національних зборів Республіки Білорусь з міжнародних справ і національної безпеки, голова Постійної комісії Парламентських Зборів Союзу Білорусі та Росії з питань зовнішньої політики. Співголова Міжнародного літературного фонду, секретар Міжнародної асоціації письменників-баталістів, голова громадського об'єднання «Союз письменників Білорусі» з його заснування та до 2022 року .
Дебютував у пресі як журналіст 1963 року. Пише російською мовою. Автор прозових книг «Четвертий слід» (, 1973), «Тривожна служба» (, 1975), «Слідство триває» (, 1977), «Фінал Краба» (, 1979), «Служба — дні і ночі» (, 1981), «Наказ № 1» (, 1985), «Слідство триває. Фінал Краба» (, 1986).
Написав романи «Вам — завдання» (, 1982), «За секунду до пострілу» (, 1983), «Таємниця Чорних Гір» (, 1987), «Сини» (, 1989), «Постріл в минуле» (, 2006; серія «Спецназ»), «Лігво змій» (, 2007).
Автор повістей «Весілля не буде», «Одного разу в березні», «З Божої волі».
Автор книжкової серії «Карний розшук», до якої увійшли такі твори: романи «Наказ № 1» (, 2003), «Сини» (, 2000), «Чорний пес» (, 2000), «За секунду до пострілу» (, 2001), «Кілер» (, 2001), «Кремлівський колодязь» (, 2001), «Російська красуня» (, 2001), «Убити вождя» (, 2001), «Ілоти божевілля» (, 2002), «Втеча» (, 2002), «Смертник» (2002), «Таємниця Овального кабінету» (, 2002), «Смерть за смерть» (2003), «Попереджувальний удар» (, 2002), «Вам завдання» (, 2004), «Російське братство» (, 2004), «Смертельний квадрат» (, 2004), «Третя зірка» (, 2005) та повісті «Слідство триває» (, 2000), «Останній герой» (, 2003).
Помер 7 липня 2026 року у віці 88 років.
Ставлення до України
Підтримка російських наративів: Чаргінець звинувачував у початку війни та ескалації конфлікту країни Заходу та США. Він повністю розділяв пропагандистську тезу про «зовнішнє керування» Україною. Критика Революції Гідності: Події Євромайдану 2014 року він називав «державним переворотом». На його думку, ці події зруйнували стабільність в Україні та призвели до подальшої кризи. Звинувачення «партії війни»: Як і керівництво Білорусі, він стверджував, що міжнародні сили зацікавлені у затягуванні воєнних дій на території України. При цьому він заперечував загрозу для України з боку самої Білорусі. Антиукраїнська цензура: Очолюючи довгий час Спілку письменників Білорусі, Чаргінець виступав проти поширення книг українських авторів, які критикували Росію чи режим Лукашенка. Він вимагав заборонити продаж такої літератури в білоруських книгарнях.
Примітки