Олекса́ндр Гаври́лович Абду́лов (; 29 травня 1953, Тобольськ, Тюменська область, Російська РФСР — 3 січня 2008, Москва, Росія) — російський актор театру і кіно. Працював у театрі Ленком.

Біографія Народився 29 травня 1953 року в театральній сім'ї. Батько був режисером театру у Фергані, мати працювала в театрі гримером. Хоча на театральну сцену вперше вийшов ще в п'ятирічному віці, до акторської кар'єри не прагнув — у школі займався спортом, захоплювався музикою. За наполяганням батька намагався вступити після школи в театральне училище імені Щепкіна, але не вступив, тому, повернувшись з Москви, успішно склав іспити на факультет фізкультури місцевого педінституту. Проте, через рік знову поїхав до Москви і вступив у Російський університет театрального мистецтва, на курс Й. М. Раєвського.

У кіно дебютував як актор у 1974 році, ще студентом зіграв маленьку роль десантника Козлова у фільмі Михайла Пташука «Про Вітю, про Машу і морську піхоту». У 1975 році гру в дипломній виставі відзначив головний режисер Московського театру імені Ленінського комсомолу («Ленком») Марк Захаров і запросив молодого актора в трупу. Відтоді ім'я Олександра Абдулова нерозривно пов'язане з театром Захарова. У числі найвідоміших театральних робіт Абдулова — роль у знаменитій «ленкомівській» виставі «Юнона і Авось». За роль у виставі «Варвар і Єретик» він удостоївся премії «Кришталевий Турандот» і премії фонду Станіславського.

Кінокар'єра молодого актора розпочалася в середині 70-х. Проте широка популярність прийшла до лише після ролі Ведмедя в телевізійному фільмі «Звичайне диво» (1978), поставленого Марком Захаровим за однойменною п'єсою Євгена Шварца. Новим успіхом стала мелодрама Павла Арсенова за п'єсою А. Володіна «З коханими не розлучайтеся» (1979), в якій Абдулов грав головну чоловічу роль — Миті, а головну жіночу роль виконала його тодішня дружина — Ірина Алферова. Неабиякий дар дозволяв Олександру Абдулову з рівним успіхом виконувати різнопланові ролі, знімаючись в картинах різних жанрів і у різних режисерів.

Серед найвідоміших акторських робіт — Микита в «Карнавалі» Тетяни Ліознової, вбивця Робер з ексцентричного детектива Алли Сурикової «Шукайте жінку», ліричний герой Іван з «Чарівників». Артист широкого творчого діапазону, Олександр Абдулов знімався в комедіях («За прекрасних пані!», «Формула кохання»), в драмах («Бережи мене, мій талісман!» і «Леді Макбет Мценського повіту» Романа Балаяна, «Над темною водою» Дмитра Месхієва), в кримінально-пригодницьких («Таємниці мадам Вонг») та детективних картинах («Десять негритят» Станіслава Говорухіна), в історико-костюмних стрічках («Гардемарини, вперед!» Світлани Дружиніної).

Особливо слід виділити роботи Олександра Абдулова у фільмах Марка Захарова, які відразу полюбилися глядачеві, і в картинах Сергія Соловйова, що стали помітною подією кіно рубежу 80-90-х років. У 1991 році почалася співпраця Абдулова з режисером Віктором Сергєєвим, і їх перший фільм, детектив «Геній», виявився однією з найцікавіших картин тих років і увійшов до числа лідерів відеопрокату російських фільмів; не пройшла непоміченою і кримінальна мелодрама «Дивні чоловіки Семенової Катерини», де разом з Олександром Абдуловим знялися Наталія Фіссон і Андрій Соколов. Але інший фільм Віктора Сергєєва «Шизофренія», для якого Абдулов сам написав сценарій, а консультантом був Олександр Коржаков, що вийшов на екрани в 1997 році, не став відкриттям, як це було з «Генієм».

Досить часто брав участь в журі Вищої ліги КВН.

У березні 2007 року відвідав з гастролями Київ. У вересні цього ж року Олександру Абдулову поставлений діагноз — «четверта стадія раку легенів»Актору Олександру Абдулову поставлено діагноз «рак легенів», РІА Новини . Помер 3 січня 2008 року на 55-му році життя о 7:20 за московським часом у центрі серцево-судинної хірургії імені БакульоваСкончался известный актер Александр Абдулов, РІА Новини .

У лютому 2008 року планував повернутися на сцену Ленкому і зіграти Кочкарьова у виставі «Женитьба».

5 січня похований на Ваганьковському кладовищі в Москві.

Творчість

Актор театру «Усе минає» «Юнона та Авось» «Варвар та єретик» «У списках не значився» Б. Васильєва — лейтенант Плужніков (премія «Театральная весна») «Зірка та смерть Хоакіна Мурєтти» Пабло Неруди — Хоакін «„Юнона“ та „Авось“» А. Вознесенського та А. Рибнікова — Фернандо Лопес, Людина театру «Жорсткі ігри» А. Арбузова — Микита «Школа для емігрантів» Д. Ліпскерова — Трубецкой «Поминальна молитва» Г. Горіна — Менахем Мендель «Диктатура совісті» М. Шатрова — Верховенський «Оптимістична трагедія» Вс. Вишневського — Сиплий

Режисерські роботи в кіно 2000 — Бременські музиканти

Акторські роботи в кіно

1973 — Біля цих вікон... 1974 — Про Вітю, про Машу і морську піхоту — десантник Козлов 1974 — Москва, любов моя 1975 — Зникла експедиція — Рогов 1976 — Сімдесят два градуси нижче нуля — Льонька Савостіков 1976 — Дванадцять стільців — інженер Щукін 1976 — Золота річка 1977 — Червона квіточка — принц 1977 — Втеча з в'язниці 1978 — Капітанська дочка 1978 — Усе вирішує мить — перший тренер 1978 — Двоє у новому домі 1978 — Красень-чоловік 1978 — Звичайне диво 1979 — Місце зустрічі змінити не можна — водій, член банди <Чорна кішка> 1979 — З коханими не розлучайтесь — Мітя 1979 — Той самий Мюнхгаузен — Рампкопф 1980 — Сиціліанський захист 1981 — Карнавал — Микита 1981 — Жінка у білому — Волтер Хартрайт 1981 — Факти минулого дня 1982 — Шукайте жінку — Робер де Шаранс 1982 — Передчуття любові 1982 — Субота та неділя 1982 — Чарівники — Іван 1983 — Будинок, який побудував Свіфт — Доктор Сімпсон 1983 — Рецепт її молодості 1983 — Юнона та Авось 1983 — Поцілунок — Лобитко 1984 — Формула кохання — Жакоб 1984 — Два гусара 1985 — У пошуках капітана Гранта — Боб Дьоготь 1985 — Найчарівніша і найпривабливіша — Володя Смирнов 1985 — Страховий агент 1985 — Таємниці мадам Вонг 1986 — Весела хроніка небезпечної подорожі 1986 — Ті, що зійшли з небес — Сергій, режисер Н. Трощенко 1986 — Бережи мене, мій талісмане 1987 — Гардемарини, вперед! — Василь Федорович Лядащев 1987 — Десять негренят — Ентоні Марстон 1987 — Філер 1988 — Убити дракона — Ланцелот 1989 — За прекрасних дам! 1989 — Леді Макбет Мценського повіту 1989 — Руанська діва на ім'я Пишка 1989 — Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання — Володимир 1990 — Анекдоти — Василь Кутузов 1990 — Жива мішень 1990 — Сукині діти — Ігор Гординський 1991 — Принижені та ображені 1991 — Геній — Сергій Ненашев 1991 — Діло Сухово-Кобиліна 1991 — Дім під зірковим небом — сантехнік Жора 1991 — Облога Венеції 1992 — Офіціант з золотим підносом — офіциант 1992 — Дивні чоловіки Семенової Катерини 1992 — Божевільне кохання 1993 — Гріх. Історія пристрасті 1993 — Золото 1993 — Настя 1993 — Поминальна молитва — Менахем-Мендл 1993 — Тюремний романс 1993 — Я винен 1993 — Над темною водою 1994 — Кава з лимоном 1994 — Простодушний 1995 — Перше кохання 1995 — Чорна вуаль — Андрій Якович Рокшін 1997 — Шизофренія — Голубчик 1998 — Жіноча власність — Сазонов 2000 — Бременські музиканти — казкар 2000 — Тихі вири — академік Каштанов 2000 — Різдвяна містерія 2001 — Жовтий карлик 2001 — Фаталісти 2002 — Наступний (Next) (Серіал) — Лавр 2002 — О'кей! 2002 — Про кохання 2002 — Льодовий період (Серіал) 2002 — Наступний (Next 2) (Серіал) — Лавр 2003 — А на ранок вони прокинулись 2003 — Тартарен із Тараскона 2004 — Дура 2004 — Next 3 (Серіал) — Лавр 2004 — Я тебе кохаю (Серіал) — Олександр 2005 — Майстер та Маргарита — Коров'єв 2005 — Ад'ютанти кохання 2006 — Парк радянського періоду 2006 — З полум'я і світла — Михайло Васильович Арсеньєв, дідусь Лермонтова 2007 — Ленінград — Чігасов 2007 — Капкан (телесеріал) — Михайло Волобуєв 2007 — Артистка 2007 — Лузер 2009 — Анна Кареніна — Стіва Облонський

Примітки

Посилання