Деграда́ція ґрунті́в, занепад земель — погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних чинниківЗакон України Про охорону земель (ст. 1) м. Київ, 19 червня 2003 року N 962-IV.

Розлогіше, занепад земель — природне або спричинене діяльністю людини відкалування ландшафту, погіршення вигляду, складу, корисних властивостей і призначення земель та інших, органічно пов'язаних із землею, природних складових.там само

Значення «Деградація земель» означає занепад ґрунту, зниження чи втрату біологічної й економічної родючості та складаної структури орних земель що зволожуються дощем, зрошуваних орних земель чи пасовищ, лісів і лісистих ділянок у посушливих, напів-посушливих і сухих субгумідних місцевостях, внаслідок землекористування та дії одного чи кількох процесів, зокрема пов'язаних з діяльністю людини (наприклад бойові або інші злочинні дії) і структурами розселення, як-от: вітрова чи водна ерозія ґрунтів; погіршення фізичних, хімічних і біологічних чи економічних властивостей ґрунтів; довготривала втрата природного рослинного покриву. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від надмірної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці (ст. 1)

До занепалих земель належать: земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо; земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та іншіЗемельний Кодекс України (ст. 171) м. Київ, 25 жовтня 2001 року N 2768-ІІІ.

Види занепаду ґрунтів

Для всіх способів землекористування, найбільшої шкоди сільському господарству завдає ерозія ґрунтів. Неправильне землекористування посилює дію ерозійних чинників. Ерозія ґрунтів відбувається на всіх континентах світу.

Залежно від пербігу й тривалості процесів руйнування верхніх шарів ґрунту та материнської породи, розрізняють геологічну ерозію і ерозію пришвидшену. Остання часто посилюється через господарську діяльність людини.

Геологічна ерозія

Геологічна ерозія ─ природний процес, що відбувається протягом геологічних епох і завдяки якому утворився сучасний вигляд земної поверхні. Головними чинниками, що зумовлюють геологічну ерозію, є опади, вітер, стрімкість схилу, температурні коливання, фізичні властивості порід, часткове підняття земної кори і землетруси. В наших широтах (Україна) ця ерозія не є небезпечною для сільського чи лісового господарства, бо швидкість руйнування ґрунту дорівнює швидкості власне ґрунтоутворення. Небезпечніший цей вид ерозії в пустелях, де відсутній рослинний покрив, і ніщо не може перешкодити вітру, який зносить верхні шари ґрунту.

Шкоди народному господарству завдає водна та вітрова ерозія.

Водна ерозія

Водна ерозія ─ змив і розмив ґрунту водою (водними потоками, опадами, талими водами). Ерозія відбувається внаслідок розмиву водними потоками поверхні ґрунтів, переведення зміщених часток у завислий стан і перенесення їх на інші ділянки. У місцях, де швидкість потоку спадає, мінеральні частки осідають, утворюючи перевідкладені пролювіальні й делювіальні наноси і намиті ґрунти. Швидкість ерозії залежить від кількості й сили опадів (злива, дощ з вітром, тощо), рельєфу, властивостей ґрунту, рослинного покриву.

Небезпека водної ерозії полягає не лише в зниженні родючості орного горизонту, а й замулюванні річок, ставків, водойм, заплавних земель. Цей вид ерозії поширений на схилах, переважно розораних, і найнебезпечніший у гірських місцевостях, в яких знищений лісовий покрив.

За способом прояву розрізняють лінійну (струменеву, або розмивання ґрунту) і площинну (поверхневу, або змив ґрунту). Ці види ерозії зазвичай спостерігаються разом.

Поверхнева (площинна) ерозія поширена переважно на вирівняних схилах із рівномірним розподілом стоку, відповідно, відбувається і рівномірний по території змив ґрунту. Внаслідок площинної ерозії змивається верхній родючий шар і вкорочується профіль ґрунтів. Ґрунти стають слабко-, середньо- або сильно-змитими.

Лінійна (струменева) ерозія виникає на нерівних схилах, коли стік перерозподіляється й утворює струмені різної величини, які розмивають ґрунт, утворюючи спочатку невеликі промоїни. Якщо не проводити протиерозійного захисту, то такі види ерозії можуть перерости в яружну ерозію.

Яружна ерозія

Яружна ерозія є дуже небезпечною. Позбутися її можна лише залісенням та будівництвом спеціальних гідротехнічних споруд. Значних успіхів у боротьбі з яружною ерозією досягла Ржищівська гідролісомеліоративна станція в Київській області, яка застосувала сукупність агротехнічних, гідротехнічних і лісомеліоративних заходів: захисні лісонасадження, спорудження водорегулювальних і водозатримувальних валів, донних загат. Завдяки впровадженню науково обґрунтованої системи захисних заходів, вдалося припинити подальше розмивання багатьох ярів і зберегти в такий спосіб, великі площі орних земель.

Коли відбувається річкова ерозія — внаслідок швидкої течії води, зноситься ґрунт із дна річок і незакріплених (наприклад рослинністю) берегів. Щоби запобігти цьому, треба оберігати та робити додаткові лісові насадження в прирусловій смузі, зміцнювати береги за допомогою особливих гідротехнічних способів.

Вітрова ерозія

Вітрова ерозія поширена там, де немає перешкод потужним вітрам і де відсутній природний рослинний покрив, що захищає поверхню ґрунту, розораного на великих площах. Локальна вітрова ерозія спостерігається і на безструктурних піщаних ґрунтах.

Причиною вітрової ерозії, окрім несприятливих кліматичних умов, є руйнування зернистої структури ґрунту внаслідок неправильного обробітку та відсутності надійного його захисту. Надмірне випасання худоби в посушливих степах, яке призводить до знищення дернини, теж може сприяти вітровій ерозії.

Залежно від швидкості, вітер видуває різної величини дрібнозем (інколи діаметром до 1 мм) і переносить його на певну відстань. Під час посиленої вітрової ерозії виникають так звані чорні бурі, коли у повітря здіймаються мільйони тонн ґрунту. Чорні бурі руйнівно знижують родючість ґрунту не тільки в тих місцях, де вони виникають, а й завдають шкоди сільському господарству в тих місцевостях, де відкладаються згодом пилові маси.

Антропогенний вплив Для прикладу, вплив підготовки до війни на довкілля, охоплює: непряме втручання в природу через вилучення корисних ресурсів — від розробки природних середовищ, та від дії промисловості озброєнь; і прямий вплив — через випробування зброї, військові операції та розповсюдження ядерних технологій. Військові бази, особливо аеродроми, можуть вимагати великих площ екологічно цінної землі та потребувати знищення будь-якої фауни, котра сприймається як перешкода такій діяльності (наприклад, птахів, що інколи скупчуються на злітно-посадкових смугах). Будівництво військових баз призводить до безповоротного руйнування вилученого природного середовища, особливо стосовно острівних баз, які згодом перетворюються на бетонні пустки. Великі місцевості більшості країн відведені для військових навчань, особливо танкових маневрів, тактичних ракетних навчань, бомбардувань і артилерійських стрільб, на додаток до того, що в деяких країнах землі залучені для навчань з хімічної та біологічної зброї. У тих країнах, які виробляють зброю, такі території також можуть використовуватися для пробних пусків ракет, заради випробувань хімічних і біологічних військових засобів, а також ядерної зброї. Усі ці види діяльності дуже погіршують навколишнє природне середовище і, переважно, розглядаються як винятки з будь-яких регуляторних заходів щодо захисту довкілля.

Наприклад, коли радянські війська виходили з колишньої Східної Німеччини 1992 року, повідомлялося, що більша частина 1,5 мільйона тонн боєприпасів була ними знищена «середньовічним способом» — вибуховий матеріал спалювався, без фільтрів, просто неба. В повітря були викинуті оксиди азоту, високотоксичні хімічні діоксиди та важкі метали (зокрема, ртуть). Згідно договору, боєприпаси мали бути вивезені до Російської Федерації, але більшу частину їх згодом було знайдено закопаними на місці, щоб уникнути витрат на вивезення. У покинутих гарнізонних містах навколо Берліна лишилися занедбані казарми та вілли, частини армійських машин, приховані смітники з, не лише боєприпасами, але й з мільйонами галонів відпрацьованої танкової й автомобільної оливи та хімічних відходів. Офіційні особи тоді підрахували, що 4% земель Східної Німеччини, на яких розташовувалися колишні радянські бази та військові об’єкти, надзвичайно забруднені. У Бранденбурзі, на північ від Берліна, де була зосереджена третина радянських сил, екологічна шкода перевищувала 10 мільярдів марок, водночас Німеччина, заздалегідь заплатила російській владі 13 мільярдів марок для допомоги у фінансуванні виведення радянських військ.

Також, наприклад, після Першої світової війни, у Франції вилучили з господарського використання деякі ділянки землі, і ця заборона триває досі (2020-і). Це стосується, насамперед, місцевості біля Вердена — сотні тисяч нерозірваних боєприпасів було доправлено туди наприкінці війни з сумнозвісних полів битв, для «знешкодження». За повідомленнями, 200 000 з них зокрема, були хімічними боєприпасами. Ґрунт приховує в собі 100-річну спадщину тих подій, з погляду згубного забруднення важкими металами, міддю, свинцем, цинком, але ще більше арсеном і перхлоратом амонію. Вміст арсену в 1000-10000 разів перевершує природний. Ґрунт тут кислий і забруднений настільки, що, як повідомляється, там можуть рости лише три види рослин. Отже Франція та Бельгія, все ще мають місцевості занапащені залишками війни 1914 року, нерозірваними боєприпасами та отруйними хімічними сполуками.

Внаслідок Чорнобильської катастрофи, значна кількість земель України зазнала радіоактивного забруднення. Погіршився екологічний стан понад 4,6 млн га сільськогосподарських угідь. Площа забруднених земель може збільшуватися також, через радіоактивні викиди 5 нині робочих атомних електростанцій. Водночас, в Україні існують місцевості з підвищеним природним радіаційним фоном. Отже, були всі підстави вважати, що в наш час (2010-і роки) приблизно шоста частина сільськогосподарських земель України може мати підвищену радіоактивність, що створювало-б великі перешкоди для розвитку майже усіх галузей сільськогосподарського виробництва. Разом з тим, вже 2023 року рівненські витримані тверді сири, почали продаватися в Данії (де надзвичайні вимоги до якості продуктів і велика конкуренція), хоча Житомирська і Рівненська області вважалися найбільш забрудненими радіоактивними речовинами, в Україні. До того-ж 2016 року, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, було створено найбільшу на теренах України, природоохоронну одиницю — Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, де вже станом на 2021 рік, за словами завідувача наукового відділу заповідника Дениса Вишневського:“Відновились дикі тварини, які мешкали тут 100-200 років тому, весь цей набір: хижаки, великі і малі, вовки, рисі, борсук, лисиці, копитні, ведмеді".Також цікаво, що попри побоювання природо-охоронців, про можливе перетворення дна Каховського водосховища на пустелю, після підриву греблі російськими військами на початку літа 2023 року, вже станом на вересень, на місці водосховища виріс молодий ліс (найбільший заплавний ліс Європи). Там нараховувалося 65 видів рослин, сотні мільйонів дерев які сягали на тоді заввишки вже 2 метрів, серед яких переважають верби і чорні тополі, площа ж лісу дорівнює загальному обсягу лісів Запорізької та Херсонської областей разом узятих.