Cathay Dragon

Hong Kong Dragon Airlines Limited (), що діяла як Dragonair — колишня гонконзька авіакомпанія, яка здійснює регулярні пасажирські перевезення до 44 пунктів призначення в 13 країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Портом приписки авіакомпанії і її головним транзитним вузлом (хабом) є міжнародний аеропорт Чхеклапкок«Hong Kong .»香港 .. Компанія експлуатує повітряний флот, що складається лише з літаків виробництва концерну Airbus: A320, A321 і A330. Dragonair повністю належить флагманської авіакомпанії Гонконгу Cathay Pacific і є афілійованим членом глобального авіаційного альянсу пасажирських перевезень Oneworld.

Dragonair була заснована 24 травня 1985 року бізнесменом Прат Куангом Пу, став почесним головою її ради директорів. Отримавши в липні того ж року від гонконзького уряду сертифікат експлуатанта, на перших порах компанія виконувала регулярні рейси між Гонконгом і Кота-Кінабалу в Малайзії, потім поступово збільшувала маршрутну мережу перевезень разом з укрупненням власного повітряного флоту.

У 2009 році Dragonair разом з Cathay Pacific виконала понад 56 тисяч рейсів в рік, перевізши при цьому близько 25 мільйонів пасажирів і більше 1520 тисяч тонн вантажів і пошти.

Припинила діяльність 21 жовтня 2020.

Історія

Початок діяльності

Dragonair була заснована 24 травня 1985 року бізнесменом Куангом Прат як дочірній компанії холдингу «Hong Kong Macau International Investment Co». У липні того ж року авіакомпанія отримала сертифікат експлуатанта і почала операційну діяльність з виконання регулярних рейсів на літаку Boeing 737—200 між гонконзьким аеропортом Кайтак і міжнародним аеропортом Кота-Кінабалу в Малайзії. В наступному році Dragonair працювала на чартерних напрямках в шести містах континентальної частини Китаю, а також відкрила регулярний маршрут між Гонконгом і Пхукет (Таїланд). У 1987 році авіакомпанія стала першим гонконзьким перевізником, який вступив в Міжнародну асоціацію повітряного транспорту (IATA).

Нова авіакомпанія вперше за сорок років склала жорстку конкуренцію найбільшому комерційному перевізнику Гонконгу Cathay Pacific, тому керівництво флагмана різними шляхами перешкоджала розширенню поля діяльності Dragonair. У січні 1987 року авіакомпанія оголосила про намір відкрити два далекомагістральні маршрути на замовлених до того часу лайнерах McDonnell Douglas MD-11. Однак, після бурхливих дебатів в Управлінні ліцензування на повітряному транспорті уряд Гонконгу видало дозвіл тільки на один маршрут, який діяв аж до 2001 року. Протягом декількох років розвиток регулярної маршрутної мережі Dragonair гальмувалося з боку офіційних властей Гонконгу, в тому числі й тому, що пост міністра фінансів займав колишній генеральний директор Cathay Pacific сер Джон Бэмбридж.

Перший гендиректор Dragonair за заявив з цього приводу:Наша поява на сцені зустріли без особливого ентузіазму, а уряд Гонконгу… ми отримали сильних противників від Cathay PacificЧерез деякий час авіакомпанія знайшла незайняті Cathay Pacific частини ринку комерційних перевезень між Гонконгом і рядом міст в континентальній частині Китаю і зосередилася на організації регулярних рейсів за даними напрямками.

1990-ті роки У січні 1990 року Swire Group, Cathay Pacific і CITIC Pacific придбали 89 % акцій Dragoniar, частина власності авіакомпанії у володінні родини бізнесмена Куанга Прат при цьому знизилася з 22 до 6 відсотків, всі інші акції угоди були викуплені у міноритарних акціонерів. Умови договору про купівлю акцій передбачали, зокрема, передачу від Cathay Pacific в Dragonair регулярних маршрутів з Гонконгу в Пекін і Шанхай на взятих у лізинг літаки Lockheed L-1011 TriStar. У березні 1993 року авіакомпанія отримала свій перший лайнер Airbus A320, а до грудня місяця того ж року флот перевізника поповнився ще п'ятьма літаками того ж типу. У липні 1995 року Dragonair ввела в експлуатацію широкофюзеляжний далекомагістральний лайнер Airbus A330.

Наступна зміна власників авіакомпанії сталася в квітні 1996 року, коли найбільший китайський оператор China National Aviation Corporation («Китайська національна авіаційна корпорація», CNAC) придбала 35,86 % акцій Dragonair, ставши тим самим основним держателем акцій гонконзького перевізника, частки Cathay Pacific і «Swire Group» зменшилися до 25,50 %, «CITIC Pacific» — до 28,50 %, сім'ї Чао — до 5,02 %. У 1997 році китайський авіахолдинг довів свою частку до 43 відсотків та 17 липня 1997 року провів процедуру первинного розміщення акцій авіакомпанії Dragonair на Гонконзькій фондовій біржі.

Розширення маршрутної мережі

У 2000 році Dragonair запустила вантажні рейси з Гонконгу в Шанхай, міста Європи і Близького Сходу на орендованих літаках Boeing 747—200, у травні 2001 році розширивши мережу перевезень маршрутом Гонконг-Осака. У тому ж році авіакомпанія придбала два вантажних лайнера Boeing 747—300 і в наступному році відкрила на них регулярні маршрути в Сяминь і Тайбей. У 2002 році чистий прибуток Dragonair збільшилася на 60 % в порівнянні з минулим звітним періодом і склав 540 мільйонів гонконзьких доларів, при цьому чистий прибуток від вантажних операцій зайняла 30 відсотків в загальній сумі прибутку, в натуральному обчисленні збільшившись на 50 % порівняно з минулим роком і склав 20 095 тонн різних вантажів і поштової кореспонденції.

У березні 2000 року в маршрутної мережі пасажирських перевезень авіакомпанії залишилися тільки регулярні рейси. У липні 2002, листопаді 2003 і квітні 2004 років були освоєні маршрути з Гонконгу в Тайбей, Бангкок і Токіо відповідно. Вантажний підрозділ Dragonair Cargo продовжувала демонструвати стійке зростання, у червні 2003 року компанія почала виконувати рейси між Гонконгом і Шанхаєм під франшизою корпорації DHL, а рівно через рік запустила регулярний маршрут в Нанкін на літаках Airbus A300. В середині 2004 року Dragonair на європейському напрямку здійснювала вантажні перевезення в Манчестер і Амстердам — щодня, і в Лондон і Франкфурт — двічі в день, експлуатуючи парк з п'яти літаків Boeing 747 у вантажній конфігурації і 26 лайнерів виробництва концерну Airbus на пасажирських маршрутах. У 2004 році Cathay Pacific подала в Управління по ліцензуванню перевезень на авіатранспорті вимога обмежити маршрутну мережу Dragonair трьома аеропортами в континентальній частині Китаю, на що керівництво авіакомпанії озвучив офіційні заперечення, мотивувавши свою позицію необхідністю виживання авіакомпанії в жорсткому конкурентному середовищі .

На другу половину 2005 року Dragonair запланувала відкриття регулярних пасажирських маршрутів з Гонконгу в Сідней, Манілу і Сеул, а також вантажних рейсів в Сполучені Штати Америки. До 2008 року компанія мала істотно збільшити власний флот вантажних лайнерів, довівши число літаків Boeing 747 до дев'яти одиниць.

Поглинання компанії До 2005 року структура власників Dragonair сформувалася в наступному вигляді: Cathay Pacific володіла 18 % акцій, Swire Pacific — 7,71 %, CNAC — 43 % і CITIC Pacific — 28,5 % акцій. У березні 2005 року гонконзька газета повідомила про проведені групою Swire Pacific переговорах з передачі контролю над Dragonair авіакомпанії Cathay Pacific. Слідом був звільнений головний операційний директор Cathay Тоні Тайлер, який заявив буквально наступне: Ми не плануємо прямо зараз міняти структуру управління… ми цілком задоволені тією структурою власників Dragonair, яка склалася в даний момент. Транспортний аналітик інвестиційної групи Credit Suisse First Boston Пітер Хілтон назвав цю ремарку і саме звільнення Тайлера «заздалегідь спланованими» () напередодні проведення поглинання Dragonair .

28 вересня 2006 року після завершення великої реструктуризації власників акцій в особі Cathay Pacific, Air China, CNAC, CITIC Pacific і Swire Pacific авіакомпанія Dragonair стала дочірньою структурою флагманського авіаперевізника Гонконгу Cathay Pacific, керівництво якої заявило про продовження роботи дочірньої компанії під власними торговою маркою, сертифікатом експлуатанта, кодами ІАТА та ІКАО, а також про збереження штату авіакомпанії, який до того часу нараховував 2976 співробітників. Тим не менш, у майбутньому, за заявою топ-менеджерів, планувалося звільнення до п'яти відсотків персоналу Dragonair з пропозицією їх переходу в магістральну авіакомпанії Cathay Pacific

У 2009 році було повідомлено про припинення регулярних перевезень з Гонконгу в Бангкок і Токіо, а також про скасування планів з організації регулярних маршрутів з Гонконгу в Сідней, Сеул і аеропорти Сполучених Штатів Америки. Більше того, були скасовані плани щодо доведення флоту вантажного підрозділу до дев'яти літаків, три Boeing 747-400BCF були передані в магістральну авіакомпанію, два лайнери того ж типу поставлені на зберігання в аеропорт Південної Каліфорнії в Вікторвіллі .

У січні 2016 року керівництво Cathay Pacific оголосив про плановане ребрендинг авіакомпанії та зміну її офіційної назви на Cathay Dragon.

Об'єднання бонусних програм Dragonair з 12 лютого 2001 року мала власну бонусну програму заохочення часто літаючих пасажирів «The Elite», яка 1 січня 2007 року була об'єднана і інтегрована в бонусну програму The Marco Polo Club авіакомпанії Cathay Pacific, учасники програми «The Elite» при цьому перейшли на аналогічні рівні укрупненої бонусної програми. 1 серпня 2007 року було відкрито регіональний офіс Dragonair в Пекіні, суміщений з офісом магістральної авіакомпанії, а 1 листопада того ж року дочірній перевізник став афілійованим членом глобального авіаційного альянсу пасажирських перевезень Oneworld. Крім того, 1 жовтня 2008 року були об'єднані зали підвищеної комфортності двох авіакомпаній в міжнародному аеропорту Чхеклапкок, а 1 листопада того ж року дочірня служба «Hong Kong International Airport Services Ltd» (HIAS) наземного обслуговування Dragonair була злита з відповідною службою «Hong Kong Airport Services Ltd» (HAS) авіакомпанії Cathay Pacific, рівно місяць перейшовши в повне володіння магістрального авіаперевізника .

Маршрутна мережа У червні 2012 року маршрутна мережа регулярних пасажирських перевезень Dragonair включала в себе 33 пункту призначення в країнах Азії, всі рейси по яких виконувалися з її головного хаба в міжнародному аеропорту Чхеклапкок. З них 18 пунктів перебували в аеропортах Китаю, включаючи повітряні гавані у найбільших агломераціях Пекіна, Гуанчжоу і Шанхаю. Крім того, Dragonair виконує регулярні пасажирські перевезення у Бангалор, Пусан, Дакку, Фукуоку, Ханой, Гаосюн, Катманду, Кота-Кінабалу, Манілу, Наху, Пномпень, Пхукет і Тайбей. 1 травня 2012 року було запущено маршрут в Чеджудо, 14 травня — у Тайчжун, 29 травня — у Кларк Фріпорт і в липні — в Пхукет і Чіангмай. 23 травня того ж року керівництво авіакомпанії оголосило про плани щодо організації регулярного маршруту в Колкату, який буде запущений після отримання офіційного дозволу від регуляторів ринку комерційних авіаперевезень, частота польотів по даному напрямку повинна становити до чотирьох рейсів на тиждень. Dragonair має код-шерінгову угоду з Air China на спільно використовуваних маршрутах з Гонконгу в Далянь і Тяньцзінь, а також з авіакомпанією Royal Brunei Airlines на маршруті між Гонконгом і Бандар-Сері-Бегаваном.

Флот

Лівреї

Спочатку літаки Dragonair розфарбовувалися в наступній композиції: горизонтально уздовж всього фюзеляжу йшла товста червона смуга на білому тлі решти корпусу, вертикальний стабілізатор (хвіст) лайнера також забарвлювався в червоний колір, на фоні якого знаходилося стилізоване зображення дракона з офіційного логотипу авіакомпанії, виконане у золотому кольорі. На білій частині корпусу лайнера літерами золотого кольору було нанесено назву компанії англійською мовою і в традиційному китайському написанні.