Небудь-де

«Небудь-де» () — фантастичний роман Ніла Ґеймана у жанрі міського фентезі, новелізація однойменного телесеріалу для BBC. 1997 року роман став найкращою книжкою року за версією сайту НФ (вибір редакторів), а 1999 року приніс авторові премію Жулі ВерланжеNeverwhere ~ Elbakin.net.

Ця книжка розповідає про пригоди звичайного чоловіка на ім'я Річард Мейг'ю, який несподівано вплутується в дивовижну і вкрай небезпечну пригоду. Врятувавши дівчину на ім'я Дуері, Річард згодом провалюється крізь розколину в Долішній Лондон, де панують зовсім інші правила та порядки, ніж у звичайному Лондоні — Горішньому.

Разом із Дуері Річард вирушає на пошуки замовника, який найняв головорізів, щоб ті вбили всіх родичів дівчини. На своєму шляху вони зустрічають чудовиськ, ченців, горлорізів (найманих умертвителів), ангела та інших персонажів. У нелегкій мандрівці цю пару супроводжують Маркіз де Карабас та Мисливиця, які всіляко допомагають їй досягти поставленої мети.

Історія створення та видання На початку 1990-х запропонував Ґейману написати сценарій фентезійного телесеріалу для BBC й подав ідею про гурт безхатченків, які живуть під ЛондономLenny Henry interview: Anansi Boys, Neverwhere, Neil Gaiman, comics. Письменник погодився, а вже 1996 року світ побачив британський міні-серіал «»Neverwhere (TV Mini-Series 1996–) — IMDb.

Ґейман вважав, «що зображуване на екрані було далеким від того, як він все бачив у своїй голові», тому й вирішив одночасно написати однойменну новелізацію. У серпні 1996 року видавництві «BBC Books» випустило цю книжку з обкладинкою, яку створив ілюстратор Дейв МаккінNeverwhere (the first edition). 2 вересня 1996 року також вийшла однойменна аудіокнижка, яку начитав Гарі Бейквелл, актор, який виконав роль Річарда Мейг'ю в міні-серіаліNeil Gaiman Read By Gary Bakewell ‎– Neverwhere.

1997 року американське видавництво «Avon Books» опублікувало оновлене видання книжки. Ґейман фактично зробив її другу версію, адаптувавши текст до американських реалій. «На час завершення книжки з'ясувалося, що я додав близько двадцяти тисяч слів і видалив інші кілька тисяч». Невдовзі світ побачила також авторська версія тексту, що поєднує британське і американське виданняWhat Does It Mean When a Book Is Stamped With the Words «Author's Preferred Text?» By Marissa Martinelli.

У період між 1 серпня 2005 року і 1 вересня 2006 року вийшло 9 випусків однойменного коміксу — «Небудь-де»9 issues in this volume, який 14 лютого 2007 року вийшов під одною палітуркою у форматі графічного роману. Автором став Майк Кері, а художником — Глен Фебрі.

2007 року видавництво «HarperCollins Publishers» випустило однойменну аудіокнижку, яку начитав сам Ніл ҐейманNeverwhere (Unabridged Audiobook).

2010 року видавництва «William Morrow» та «HarperCollins» презентували лімітоване видання книжки «Небудь-де» з тиражем 1000 пронумерованих примірників, що містили автограф автора, спеціальний обшитий тканиною сліпкейс з вирізаною апертурою крізь яку видно відштамповані на обкладинці золоті двері, мапу лондонської підземки на форзацах, авторське видання тексту з спеціальним вступом від автора, «Файли Небудь-де» — авторські матеріали, які проливають світло на залаштункову історію створення роману.Neverwhere: The Author's Preferred Text

2016 року вийшло видання роману «Небудь-де» з ілюстраціями Кріса РіделлаIllustrating Neil Gaiman's Neverwhere — in pictures. Цього ж року світ побачило видання у белетристичному стилі ретро з м'якою обкладинкою, яку створили Роберт Е. Мак-Гінніс (художник) і Тодд Кляйн (написи та лого)Gorgeous pulp-fiction editions of Gaiman's Anansi Boys, Neverwhere and American Gods.

2017 року опубліковано український переклад авторської версії тексту «Небудь-де» у видавництві «КМ-Букс» (перекладач — Віталій Ракуленко)«Небудь-де» на офіційному вебсайті видавництва. Цього ж року американський ілюстратор Девід Мек представив на японському КомікКоні в Токіо постер із зображенням ДуеріDavid Mack commission from Tokyo Comic Con 2017 — Door from «Neverwhere».

Сюжет Річард Мейг'ю — молодий чоловік, який нещодавно переїхав з Шотландії до Лондона й працює в офісі фінансово-аналітичної компанії. Таке спокійне життя перевертається з ніг на голову, коли Річард, ідучи зі своєю нареченою Джессікою на зустріч з її босом, містером Стоктоном, допоміг незнайомій дівчині, що лежала закривавлена на хіднику.

Річард відносить поранену дівчину до своєї квартири, а вже наступного ранку помічає, що на дівчині, яку звати Дуері, не залишилося жодного сліду від вчорашньої рани. Вона посилає Річарда на пошуки Маркіза де Карабаса, який міг би допомогти їй врятуватися від найманих убивць — містера Крупа та містера Вандемара, що полюють на неї. За допомогою наданих йому інструкцій Річарду вдається розшукати Маркіза й привести його до свого помешкання, однак гість відразу ж зникає. Невдовзі Річард поплатився за свій добрий вчинок — став невидимим, втратив роботу, а його квартиру здали в оренду іншим людям.

Річард вирішує повернути все на колишній лад. Шукаючи Дуері, він занурюється у світ Долішнього Лондона. Там Річард зустрічає безхатька Іліастера, який може його бачити, й питає в нього про дорогу на Плавучий ринок, єдине відоме йому місце в Долішньому Лондоні, куди прямувала леді Дуері. Безхатько натомість приводить його до щуровустів, які поклоняються й підкоряються щурам. Щуровусти нападають на Річарда, грабують його, але скоряючись наказу Довгохвоста із клану Сірих, відпускають на волю неушкодженим. Щоб добратися до Плавучого ринку, Річарду доводиться перейти через нічний Лицарський міст, і там у темряві зникає щуровустка Анестезія, яка його супроводжувала. Прийшовши на Плавучий ринок, Річард знаходить Дуері, яка саме влаштовує змагання претендентів на посаду її охоронця.

Цю посаду здобуває Мисливиця, яка перемогла в бою всіх суперників. У новому складі вони вирушають до Графського двору. Раніше Дуері та Маркіз знайшли у помешканні дівчини щоденник її батька й прочитали письмову пораду доньці шукати допомоги в ангела Ізлінгтона. Добувшись до Графського двору, таємничого підземного потяга, що курсує своїм власним дивним маршрутом, Маркіз де Карабас відлучається від гурту, бо колись посварився з Графом і той відтоді не терпить Маркіза. Граф віддає своїм гостям сувій, у якому написано, що ангела Ізлінгтона можна знайти, пройшовши крізь Анґелус — велетенські двері собору на території Британського музею.

Дуері й Річард вирушають до музею, а Мисливиця залишається в Долішньому Лондоні, бо через накладене на неї прокляття не може навідуватися до Горішнього Лондона. Після пошуків вони знаходять Анґелус, і Дуері відчиняє його за допомогою свого сімейного дару. Увійшовши до кам'яної зали, Дуері та Річард зустрічають ангела Ізлінгтона. Він обіцяє відкрити подробиці вбивства родини Дуері, якщо героям вдасться роздобути для нього ключа. Цей ключ відмикає двері, що ведуть до раю, й перебуває під охороною Чорних братів.

Дуері та Річард повертаються до Долішнього Лондона, де до них приєднується Мисливиця. Тим часом Маркіз де Карабас дізнається від містера Крупа та містера Вандемара ім'я замовника вбивства членів родини Дуері. За цю інформацію Маркізові доводиться розплатитися безцінною фігуркою, виготовленою за часів династії Тан, а невдовзі — й своїм життям. Головорізи пообіцяли Маркізові, що пустяться в погоню за ним не раніш як за годину, але порушують обіцянку, наздоганяють його і вбивають.

Мисливиця, Дуері та Річард прибувають до Чорних братів, які влаштовують для них Випробування Ключа. Мисливицю випробовують на силу, Дуері — на кмітливість, а Річарда — на характер. Тільки цьому героєві вдається пройти випробування (Річардові навіюють, що всі його пригоди в Долішньому Лондоні — це лише сон і галюцинації, та він пригадує всі події, намацавши у своїй кишені кварцову намистину з намиста Анестезії). Здобувши ключа, вони роблять його копію на новому Плавучому ринку. Не знайшовши там Маркіза, Річард зустрічає Ламію, одну з Оксамитових, яка погоджується стати їхньою провідницею до помешкання ангела Ізлінгтона.

Ламія провадить Дуері, Річарда та Мисливицю вулицею Даун-стріт, що веде до ангела Ізлінгтона. Тим часом Старий Бейлі, натрапивши на тіло де Карабаса, воскрешає його за допомогою срібної коробочки, яка містить частину маркізового життя. Маркіз іде слідом своїх друзів і, дуже вчасно наздогнавши їх, рятує Річарда від лиха: Ламія мало не випила життя Річарда і не перетворила його на таку саму холодну істоту, як вона сама.

Мисливиця стає зрадницею, віддавши Дуері в руки містера Крупа та містера Вандемара взамін за магічний спис, яким можна перемогти лондонського Великого Звіра. Вбивці за допомогою талісмана без перешкод проходять повз чудовисько, а Річард, де Карабас і Мисливиця мусять пройти крізь великий лабіринт, де їх уже очікує Звір. Річард і Мисливиця стають до бою з ним. Мисливиця гине, а Річарду вдається пронизати чудовисько магічним списом.

Прийшовши до Ізлінгтона, Річард і де Карабас усвідомлюють, що це грішний ангел, покараний ув'язненням у цитаделі — кам'яній залі. Виявляється, саме Ізлінгтон найняв головорізів містера Крупа та містера Вандемара, щоб ті убили членів родини Дуері. Ангел вчинив таке, бо лорд Партіко відмовився йому допомагати. Також стає відомо, що Ізлінгтон підробив щоденник батька Дуері, щоб заманити її до себе. Розраховував на те, що дівчина за допомогою здобутого ключа та власного сімейного дару відімкне двері, які ведуть до раю. Він мав на меті також помститися іншим ангелам, відповідальним за його вигнання.

Коли Річарда починають катувати, Дуері погоджується відімкнути двері й робить це копією ключа. Через те перед Ізлінгтоном, містером Крупом і містером Вандемаром відкривається дорога не до раю, а до пекла. Воно поглинає цих лиходіїв. Тоді Дуері застосовує справжній ключ, щоб повернути Річарда до Горішнього Лондона. Повернувшись, Річард знову починає вести нормальне життя та ходить на роботу, однак тепер все навколо здається йому сірим та похмурим, через що він й вирішує знову повернутися до Долішнього Лондона, а Маркіз де Карабас допомагає здійснити це рішення.

Персонажі

Горішній Лондон Річард Мейг'ю, або Дік — молодий шотландець. Переїхавши до Лондона, він працює у сфері фінансів і живе, як пересічний житель столиці. Допомагає дівчині Дуері, коли її переслідують головорізи містер Круп та містер Вандемар. Провалюється крізь розколину світу й потрапляє до Долішнього Лондона. Джессіка Бартрем — Річардова дівчина, з якою він познайомився в Парижі, англійка. Вбачає в Річардові великі можливості й розраховує на те, що керуватиме ним твердою жіночою рукою. Джессіка та Річард заручені й мають невдовзі одружитися. Ґеррі — Річардовий співробітник, який працює у відділі корпоративних клієнтів. Сільвія — помічниця генерального директора у фірмі, де працює Річард. Містер Стоктон — бос Джессіки; проводить виставку своїх колекційних ангелів (статуї, картини, фрески) у Британському музеї, де є двері, що ведуть до справжнього ангела — Ізлінгтона. Кларенс — помічник Джессіки; чорношкірий гей. На її подив, найдієвіший, найкомпетентніший і найкращий із усіх помічників, що в неї колись були.

Долішній Лондон Маркіз де Карабас — житель Долішнього Лондона. Живе з того, що надає послугу взамін за послугу й навпаки. Допомагає леді Дуері, бо заборгував її батькові, лорду Партіко. Старий Бейлі — мешканець дахів. Подібний до Робінзона Крузо, який зазнав кораблетрощі не на безлюдному острові, а на якомусь із дахів. Продає птахів та всіляку інформацію на Плавучому ринку. Допомагає воскресити де Карабаса, повернувши таким чином заборговану послугу. Гаммерсміт — коваль на Плавучому ринку; добрий знайомий леді Дуері. Лір — саксофоніст, який вказує Маркізу де Карабасу дорогу до Графського двору взамін за мелодію Блеза — Мерлінового наставника. Той мало не витрушує монети з кишень тих, що її слухають. Іліастер — безпритульний; приятель щуровустів.