Марія Павлівна Алексєєва-Юневич (до одруження — Юневич; по чоловіку — Алексєєва (1848–1922) — радянська (українська) оперна та камерна співачка (сопрано), педагог, солістка Київської опери, Великого театру (Москва);

Життєпис Вчилася в Петербурзькій консерваторії (клас К. Еверарді), потім в Парижі у П. Віардо, в 1875 — у Відні у М. Маркезі. На оперній сцені дебютувала в Варшаві. В 1877 виконала в партію Рогнеди («Рогнеда») в Казанській опері й відразу ж завоювала провідне місце в трупі; того ж року дебютувала з цією ж партією в московському Великому театрі, де співала до 1886; потім до 1887 виступала в Київській опері. В 1881 гастролювала в Одесі, в 1882 — в петербурзькому Маріїнському театрі. Володіла сильним, рівним, добре поставленим голосом широкого спектра з сильними верхнім і нижнім регістрами і слабкішим середнім.

Виступала на концертній естраді. Виконувала сольні партії в кантатах Й. С. Баха. 9-й симфонії Л. Бетховена (Київ, 1889), а також романси М. Балакірєва. А. Рубінштейна, Ф. Шуберта, П. Віардо. Викладала співи в Московському інституті благородних дівиць, з 1886 — в Київському музичному училищі, з 1913 до 1916 — в Київській консерваторії. Серед її учнів — Е. Арнолді, О. Д. Ваккер, А. Ведернікова, К. Іванов, Д. Калініна, Р. Карамзіна-Жуковська, М. Литвиненко-Вольгемут, A. Мостицька, О. Куза-Покасовська, Р. Романов-Добржанський, А. Щербаков, В. П. Юневич.

Партії

Найкращі партії Антоніда, Рогнеда («Рогнеда») Марфа («Хованщина») Юдіфь («Юдіфь» А. Серова) Аїда, Валентина, Джоконда (Джоконда Понкіеллі)

Інші партії Марія («Мазепа» П. Чайковского) Агата («Вольный стрелок») Аліса, Азучена, Маргарита («Фауст»).

Джерела Россия в ее прошлом и настоящем (1613—1913). Т. 3. — М.: Саблин, 1914 Гозенпуд А. А. Русский оперный театр XIX века. 1873—1889. — Л., 1973. С. 16, 17; Михайлова Т. Виховання співаків у Київській консерватори. — Київ, 1970. С. 29—21, 34; Швачко T. Мария Литвиненко-Вольгемут. — Киев, 1986. С 8—11. ЕСУ Література Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.192, 195