.jpg)
Євро (символ €, код — EUR) — офіційна валюта 21 з країн Європейського Союзу, відомих як єврозона. Використовується також в 6 інших європейських державах, загалом використовується 358 мільйонами європейців. Євро було запроваджене у 1999 році на заміну ЕКЮ, в готівковому обігу перебуває з 2002 року. Символ валюти: €, літерний код: EUR. Поділяється на 100 євроцентів. В обігу перебувають монети номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 євроцентів та 1, 2 євро і банкноти в 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 євро. Центральний банк — Європейський центральний банк.
Валюта також офіційно використовується інституціями Європейського Союзу, чотирма європейськими мікродержавами, які не є членами ЄС, британськими заморськими територіями Акротірі та Декелія, а також в односторонньому порядку Чорногорією та Косово. За межами Європи ряд спеціальних територій держав-членів ЄС також використовують євро як свою валюту. Крім того, понад 200 мільйонів людей у всьому світі використовують валюти, прив’язані до євро.
Євро не є єдиною валютою Європейського Союзу, оскільки не всі країни ЄС перейшли на нього. Усі країни-члени ЄС мають право ввійти в єврозону, якщо будуть відповідати певним визначеним вимогам згідно з економічними критеріями, а для всіх нових членів ЄС перехід на євро (раніше чи пізніше) є умовою вступу до союзу. Незважаючи на те, євро є єдиною офіційною валютою усіх інституцій Європейського Союзу.
Сьогодні Євро є однією з основних резервних валют у світі, він займає друге місце за часткою валютних резервів, обсягами торгівлі на міжнародному валютному ринку і готівкового обігу. Станом на грудень 2019 року, сумарна вартість банкнот і монет євро в обігу складає 1,3 трильйона євро, що є однією з найвищих показників в світі.
Назва євро була офіційно прийнята 16 грудня 1995 року в Мадриді. Євро було введено на світових фінансових ринках як валюта обліку 1 січня 1999 року, замінивши колишню європейську валютну одиницю (ЕКЮ) у співвідношенні 1:1 (1,1743 долара США). Фізичні монети та банкноти євро увійшли в обіг 1 січня 2002 року, зробивши його повсякденною операційною валютою своїх початкових членів, і до березня 2002 року він повністю замінив колишні валюти.
З грудня 1999 року по грудень 2002 року євро торгувався нижче долара США, але відтоді торгувався майже на паритеті з доларом США або вище, досягнувши максимуму в 1,60 долара США 18 липня 2008 року, і відтоді повернувся майже до початкового курсу емісії. 12 липня 2022 року дві валюти досягли паритету вперше за майже два десятиліття, частково через російсько-українську війну в 2022 році.
Назва Назву «Євро» запропонував бельгійський есперантист Жермен Пірло. У розмовній мові для іменування євро часто використовуються вислови «єдина європейська валюта» або «євровалюта».
Євро різними мовами Офіційні назви валюти: євро для основної одиниці та цент для другорядної (одна сота) одиниці та для офіційного використання в більшості мов єврозони; згідно з ЄЦБ, усі мови мають використовувати однакове написання для називного відмінка однини. Це може суперечити звичайним правилам словотворення в деяких мовах, наприклад тих, у яких відсутній дифтонг eu.
Болгарія домовилася про виняток; євро в болгарській кирилиці пишеться евро (), а не еуро () в усіх офіційних документах. У грецькому письмі вживається термін ευρώ (evró); грецькі "центові" монети номіновані в λεπτό/ά (leptó/á). Офіційна практика англійськомовного законодавства ЄС передбачає використання слів євро та цент як в однині, так і в множиніEuropean Commission. "Spelling of the words "euro" and "cent" in official community languages as used in community legislative acts" (PDF). Retrieved 12 January 2009, хоча Генеральний директорат з питань перекладу заявляє, що в англійській мові слід використовувати форми множини euros та centsFor example, see European Commission, Directorate General for Translation: English Style Guide section 22.9 "The euro. Like 'pound', 'dollar' or any other currency name in English, the word 'euro' is written in lower case with no initial capital and, where appropriate, takes the plural 's' (as does 'cent')." European Commission Directorate-General for Translation – English Style Guide . Слово «євро» вимовляється по-різному відповідно до правил вимови в окремих мовах; німецькою , англійською , французькою тощоFrom foreign language dictionaries.
Підсумовуючи: Більшістю мов ЄС: euro
Зараз в ірландській мові слово «euro» вживається в однині та множині та вимовляється так само, як і в англійській мові. У 1990-х роках був і варіант «eoró». Відділ перекладу Європейської комісії рекомендував використовувати «природні» версії в 1990-х роках, і в ірландській «eoró» був найпоширенішим природним варіантом (eorónna у множині), а «ceint» був у словниках принаймні з початку 1990-х років. Однак уряд Ірландії почав використовувати «euro» та «cent» ірландською мовою.
Відомості про місцеву фонетику, цент, використання множини та форматування суми (€6,00 або 6,00 €) див. у розділі Мова та євро.
Характеристики
Адміністрування
Євро управляється та адмініструється Європейським центральним банком (ЄЦБ, Франкфурт-на-Майні) та Євросистемою (що складається з центральних банків країн єврозони). Як незалежний центральний банк, ЄЦБ має виключне право встановлювати монетарну політику. Євросистема бере участь у друку, карбуванні та розповсюдженні банкнот і монет у всіх державах-членах, а також у роботі платіжних систем єврозони.
Маастрихтський договір 1992 року зобов’язує більшість держав-членів ЄС прийняти євро після виконання певних монетарних і бюджетних критеріїв конвергенції, хоча не всі країни-учасниці зробили це. Данія домовилася про винятки, тоді як Швеція (яка вступила до ЄС у 1995 році після підписання Маастрихтського договору) відмовилася від євро на необов’язковому референдумі в 2003 році та обійшла зобов’язання прийняти євро, не виконавши монетарні та бюджетні потреби. Усі країни, які приєдналися до ЄС з 1993 року, зобов’язалися прийняти євро з часом. Пізніше до Маастрихтського договору було внесено поправки Ніццьким договором, який закрив прогалини та лазівки в Маастрихтському та Римському договорах.
Держави-члени єврозони
Учасниками є 21 член:
Болгарія Хорватія КіпрПівнічний Кіпр використовує турецьку ліру Естонія
Включаючи найвіддаленіші регіони Французька Гвіана, Гваделупа, Мартиніка, Майотта, Реюньйон, Сен-Бартельмі, Сен-Мартен і Сен-П'єр і Мікелон
Греція
Латвія Литва
Мальта Лише європейська частина суверенної держави Королівство Нідерландів є частиною Європейського Союзу і використовує євро, тобто власне Нідерланди. Карибські Нідерланди запровадили долар США у 2011 році. Кюрасао, Сінт-Мартен і Аруба мають власні валюти, які прив'язані до долара США
Словаччина Словенія
Інші користувачі Мікродержави з монетарною угодою: Андорра Монако Сан-Марино Ватикан Спеціальні території держав-членів ЄС Французькі Південні та Антарктичні Території Сен-Бартельмі Сен-П'єр і Мікелон Одностороннє ухвалення Косово Чорногорія
Прив'язані валюти Валюта ряду держав прив'язана до євро:
Боснія і Герцеговина (Конвертовна марка, ISO 4217 код) Кабо-Верде (Ескудо Кабо-Верде) Камерун (Центральноафриканський франк) Центральноафриканська Республіка (Центральноафриканський франк) Чад (Центральноафриканський франк) Екваторіальна Гвінея (Центральноафриканський франк) Габон (Центральноафриканський франк) Республіка Конго (Центральноафриканський франк) Французька Полінезія (Французький тихоокеанський франк) Нова Каледонія (Французький тихоокеанський франк) Волліс і Футуна (Французький тихоокеанський франк) Коморські Острови (Коморський франк) Данія (Данська крона) Фарери (Фарерська крона) Північна Македонія (Македонський денар) Мальтійський орден (Мальтійський скудо) Сан-Томе і Принсіпі (Добра Сан-Томе і Принсіпі) Бенін (Західноафриканський франк) Буркіна-Фасо (Західноафриканський франк) Кот-д'Івуар (Західноафриканський франк) Ґвінея-Бісау (Західноафриканський франк) Малі (Західноафриканський франк) Ніґер (Західноафриканський франк) Сенеґал (Західноафриканський франк) Тоґо (Західноафриканський франк)
Символ
Спеціальний графічний знак євро (€) було спроєктовано після того, як шляхом опитування громадськості були обрані два варіанти з десяти пропозицій, і після того Європейська комісія вибрала один з них як кінцевий варіант. Автором дизайну, що переміг, як стверджується, була команда з чотирьох експертів, імена котрих офіційно не були названі. Офіційна версія створення дизайну євро оскаржується Артуром Ейзенменґером, в минулому провідним графічним дизайнером Європейської економічної спільноти, котрий заявляє, що створив цей знак як загальний символ Європи.
Знак являє собою, згідно з поясненням Єврокомісії: «комбінацію грецького епсилона, як символу ваги європейської цивілізації, букви E, що значить „Європа“, і паралельних ліній, котрі перетинають знак і свідчать про стабільність євро».
Європейська комісія також розробила логотип євро з вказанням точних пропорцій і кольорів переднього плану та фону. Хоча деякі дизайнери шрифтів просто в точності скопіювали логотип євро як знак євро в цих шрифтах, більшість розробили свої варіанти, котрі часто базуються на букві С у відповідних шрифтах, щоб знак валюти мав таку ж ширину, як і арабські цифри.
Розміщення графічного знака відносно цифр, котрі означають номінал валюти, відрізняється в кожній країні. Хоча офіційно рекомендується розміщувати знак перед цифрами (що суперечить загальній рекомендації ISO розміщати позначення валюти після суми), люди в багатьох країнах пишуть знак євро так само, як це було прийнято для їх національних валют, замінених на євро.
Історія
Угода про створення Європейської економічної спільноти (ЄЕС) була підписана в 1957 році Бельгією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Францією і ФРН.
У 1962 році в меморандумі Європейської спільноти вперше було сказано про необхідність єдиної фінансової політики Європи. Висувається ідея «валютної змії», тобто фіксації обмінних курсів валют країн ЄС в певному діапазоні. Здійсненню цього плану перешкодила енергетична криза 1973 року, викликана різким зростанням цін на нафту.
У 1979 році ідея «валютної змії» була реалізована створенням Європейської валютної системи та Європейського механізму регулювання валютних курсів (ERM). Центробанки ЄС уклали угоду про обмеження коливань валютних курсів. Введений прообраз євро — єдина розрахункова валюта ЕКЮ (ECU).
Надалі ці ідеї отримали розвиток в Єдиному європейському акті (Single European Act) 1986 року і Маастрихтському договорі (Treaty on European Union) 1992 року, що формально заклали основи Економічного і валютного союзу (Economic and Monetary Union, EMU) і єдиної європейської валюти. Найважливіші з положень Маастрихтському договору стосувалися економічної і фінансової політики, кінцевою метою якої було введення в країнах ЄС єдиної валюти. Угода передбачала графік введення єдиної валюти і загальні правила в області державного бюджету, інфляції і процентних ставок для всіх членів майбутнього валютного союзу.
Для того, щоб євро була введена в обіг, всі країни-члени валютного союзу повинні відповідати жорстким критеріям стабільності, закріпленим в Маастрихтських угодах: рівень інфляції в країні, що прагне приєднатися до валютного і економічного союзу, може перевищувати показники трьох найстабільніших держав ЄС не більше ніж на 1,5 %; державна заборгованість може становити не більше 60 % від валового внутрішнього продукту (ВВП); дефіцит держбюджету не може перевищувати 3 % від ВВП; відсоткові ставки за банківськими кредитами можуть бути всього на 2 % вище за показники трьох найстабільніших країн; кандидати на вступ до союзу не мають права протягом двох років за власною ініціативою проводити девальвацію національних грошових одиниць.