Андрі́й Антонович Алиське́вич (17 грудня 1870, Залуква, нині Галицького району Івано-Франківської області — 25 березня 1949, Прага) — український педагог, науковий і громадський діяч, германіст.

Життєпис Вищу освіту (класична німецька та слов'янська філологія, історія мистецтв) здобув у Відні, Львові та Стирськім Градці.

Педагогічна діяльність. Перший період Учителював у Львові (1895—1896) та Бродах (1896—1900). У цей період видав два наукові дослідження з історії німецької літератури (1898, 1900).

Від 1900 року — директор третьої, а згодом четвертої гімназій у Львові.

Член Руського педагогічного товариства, голова його редакційної комісії (1909).

Співзасновник і почесний член товариства «Взаємна поміч українського вчительства».

Редактор дитячого журналу «Дзвінок» у Львові (1904, 1906—1908).

1909 р. — директор жіночої учительської семінарії і Виділової дівочої школи ім. Т. Шевченка у Львові.«ТАМ СОНЦЕ, МОЛОДІСТЬ, ЖИТТЯ…» (спомини зі шкільних літ Анни Франко), а в серпні 1910 р. — директор гімназії в Перемишлі, де заснував для бідних учнів «Дешеву кухню», а дещо пізніше і бурсу (гуртожиток) під такою самою назвою.

Голова Товариства шкільної допомоги для бідних учнів імені святого Кирила.

Під час російської облоги Перемишля (1914—1915) вів учительський семінар і школу права у Відні, відтак знову повернувся до Перемишля, де працював до 1917 р.

1918—1919 роки — директор Дрогобицької української гімназії імені Івана Франка, делегат Української Національної Ради від міста Перемишль.

У Міністерстві народної освіти УНР Під час польсько-української війни разом з урядом і армією перейшов Збруч і працював у Міністерстві народної освіти УНР в Кам'янці-Подільському. 1919 року — член Комітету для реформ середнього шкільництва. 12 вересня 1919 року зробив заяву про відмову брати участь у роботі комісії для технічного проведення реформи школи в Україні.

У травні 1919 року призначено радником міністерства та направлено делегатом до Відня й Праги для організації видання шкільних підручників.

На Закарпатті

Залишився в Чехії, згодом переїхав до Закарпаття, де був директором гімназій у Берегові (1920—1922), Ужгородської гімназії (1922—1938) та гімназії у Великому Бичкові (1938—1939).

Від 1921 року розпочав пластову діяльність у Берегові, а згодом в Ужгороді. Був заступником начальника Пласту Підкарпатської Русі.

Працював у різних культурних і педагогічних товариствах на Закарпатті. Від 1925 р. — член головного відділення й касир педагогічного товариства.

На Закарпатті у 1920—1930-х роках співпрацював із педагогічною та дитячою періодикою. У дитячому журналі «Пчілка» публікував статті на просвітницькі теми.

Після угорської окупації Карпатської України 1939 виїхав до Моравії (Чехія).

Шкільні підручники з німецької мови У співавторстві з Р. Гамчикевичем написав кілька підручників із німецької мови: «Вправи німецкі для IV кляси середних шкіл» (Львів, 1913). «Німецка препарація для IV кляси шкіл середних» (Львів, 1913). «Німецкі вправи. Для другого класу шкіл середних» (Львів, 1914). «Німецкі вправи для першого класу шкіл середних» (Львів, 1915). «Німецкі вправи для ІІІ кляси середних шкіл», частина 1 (Перемишль, 1917). «Словарець до вправ німецких для ІІІ кляси середних шкіл» (Перемишль, 1918).

Примітки

Джерела Габор В. В. Алиськевич Андрій // Габор В. Алиськевич Андрій // Українська журналістика в іменах. — Випуск 3. — Львів, 1996.

Директор Андрій Алиськевич // Пластовий альманах. — Рим, 1976.

Кутинський М. Некрополь України // Дніпро. — 1990. — № 1. — С. 137. Телячий Ю. Освітнє життя м. Кам'янець-Подільський за часів Директорії УНР: з хроніки подій (червень — листопад 1919 р.) // Матеріали X Подільської історико-краєзнавчої конференції. — Кам'янець-Подільський, 2000. — С. 387. Телячий Ю. Педагогічна діяльність галицького вчительства на Поділлі // Кам'янеччина в контексті історії Поділля: Науковий збірник. — Т. 1. — Кам'янець-Подільський, 1997. — С. 17.

Посилання Алиськевич, Андрій // ВУЕ