Еме́ Кларіо́н (, повне ім'я — Еме́ Ма́ріус Кларіо́н (); 10 травня 1894, Періге, Дордонь, Франція — 1 січня 1960, Нейї-сюр-Сен, Франція) — французький актор театру та кіно.
Біографія Еме Кларіон народився в акторській сім'ї. Під час Першої світової війни у 1914—1917 роках був солдатом на фронті. Він брав участь у перших боях біля Марни та закінчив службу в , де був двічі поранений. Нагороджений Військом хрестом, був демобілізований у березні 1917 року.
У 1921 році, після трьох невдалих спроб поступити до Консерваторії, Еме Кларіон вступив до Театру Одеон, на сцені якого виступав до 1926-го, граючи класичні ролі. З 1926 року грав у Театрі Антуан, потім входив до трупи в театрі л'Евре. Тоді ж, на початку 1930-х років, Каріон почав кар'єру в кіно, що на той час було винятковим явищем для театрального актора.
У 1936 році Еме Кларіон був прийнятий до театру Комеді ФрансезComédie-Française, revue mensuelle № 114, 10 décembre-janvier 1982 — Photos d'hier, comédiens de toujours., а вже наступного року він став сосьєтером театру, та залишався там до своєї смерті в 1959 році. Грав ролі в класичному репертуарі: Альцеста в «Мізантропі» Мольєра, головну роль в «Отелло» Шекспіра, Антонія в «Антонії та Клеопатрі», дона Камілле в «Сатинових черевичках» Поля Клоделя та багато ін.
У 1946—1950 роках Кларіон як режисер поставив кільках вистав на сценах театрів у Парижі та Ліоні за творами Мольєра, Меріме, Поля Демазі та ін.
Дебютувавши в кіно у 1931 році роллю Івана Карамазова в «Братах Карамазових» за Ф. М. Достоєвським (реж. Федір Оцеп), знявся за час своєї кінокар'єри у понад 80-ти кінострічках, продовжуючи грати в театрі. Знімався у фільмах Марка Аллегре, Марселя Л'Ерб'є, П'єра Шеналя, Абеля Ґанса, Жана Ренуара, Крістіана-Жака, Макса Офюльса, Саші Гітрі, Моріса Клоша, Жульєна Дювів'є та ін.
Еме Кларіон помер у ніч з 31 грудня 1959 на 1 січня 1960 року. Був похований 4 січня 1960-го у Фукені (Уаза). Той день Комеді Франсез зробив, як виняток, вихідним.
Особисте життя У середині 1930-х Еме Карміон познайомився з акторкою Театру Одеон Рене Сімоно, з якою у 1936 році мав дочку. Пара розлучилася незабаром після цього. Рене Сімоно одружилася вдруге в 1940 році з актором Морісом Дорлеаком з яким у неї є три дочки: Катрін Денев, Сільвія та Франсуаза Дорлеак. Саме в цей період, Карміон мав стосунки з колегою по театру Жанною Сюллі, донькою актора-трагіка Жана Мюне-Суллі, з якою нього було двоє дітей: Марі-Тереза, відома як «Кларіон»Noir et Blanc, № 1018, 2 septembre 1964, p.566, Une débutante au nom célèbre: Clarionde Sully. (нар. 1938) і Франсуа Еме (нар. 1942).
Потім Еме Карміон одружився з громадянкою Росії Іриною Морозовою і всиновив доньку П'єра О'Коннелла. У шлюбі з І. Морозовою Кларіон мав двох дітей: Бернара Кларіона, 1938 року народження, та Франса Кларіона (нар. 1944).
Протягом останніх п'яти років свого життя Коаріон був у відносинах з театральною і кіноакторкою Полетт Сімонін.
Ролі в театрі (вибірково) 1926: Даліла Поля Демазі, Театр Одеон 1928: Коло Вільяма Сомерсета Моема, Театр послів 1936: Фоше в Мадам Сен-Жан Вікторена Сарду та Еміля Моро, Комеді Франсез 1936: Ейлер Левборг у Гедді Габлер Генріка Ібсена, Комеді Франсез 1936: Альцест у Мізантропі Мольєра, Комеді Франсез 1937: Ормін у Докучливих Мольєра, Комеді Франсез 1938: Трубадур у Графині д'Ескарбанья Мольєра, Комеді Франсез 1939: Ле Брет у Сірано де Бержераку Едмона Ростана, Комеді Франсез 1939: Бельроз у Сірано де Бержераку Едмона Ростана, Комеді Франсез 1940: Дон Гормас у Сіді П'єра Корнеля, Комеді Франсез 1941: Андреа дель Сарто в Андреа дель Сарто Альфреда де Мюссе, Комеді Франсез 1942: Арнольф у Школі дружин Мольєра, Комеді Франсез 1943: Дон Саллусте в Рюї Блазі Віктора Гюго, Комеді Франсез 1945: Марк Антоній в Антонії та Клеопатрі Шекспіра, Комеді Франсез 1950: Отелло в Отелло Шекспіра, Комеді Франсез 1956: Фільран у Коханні-цілителі Мольєра, Комеді Франсез 1957: Тенардьє у Знедолених Поля Аршана (адаптація Віктора Гюго), Комеді Франсез
Фільмографія
Примітки
Посилання