Муцин-16 () – білок, який кодується геном MUC16, розташованим у людини на короткому плечі 19-ї хромосоми. Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 14 507 амінокислот, а молекулярна маса — 1 519 175.
Кодований геном білок за функцією належить до фосфопротеїнів. Локалізований у клітинній мембрані, а його фрагмент також секретований назовні.
Фізіологічна роль Муцин-16 синтезується в клітинах епітелію бронхів, ендометрію, яєчників, рогівки. Низка протеаз, зокрема еластаза нейтрофілів, MMP7, MMP9, бактеріальна металопротеаза ZmpC тощо, здатні відщеплювати позаклітинну частину білка від трансмембранного якоря. Функція білка в здорових клітинах маловивчена, хоча встановлено, що в епітелії ока муцин-16 взаємодіє з галектином-3 та цей комплекс захищає око від вірусних та бактеріальних інфекцій.
Медичне значення 1981 року група американських онкологів під керівництвом Роберта Баста () розробила моноклональне антитіло OC125, яке позитивно реагувало з тканиною злоякісної пухлини яєчника, але не взаємодіяло з іншими типами пухлин цього органу. Невідомий на той час білок, який розпізнавало це антитіло, був названий CA125 (від ). Попри те, що антитіло було створено задля лікування цього виду раку, надалі його почали використовувати для діагностики, зокрема щодо рецидивів раку яєчників. 2001 року було клоновано ген, який кодує цей білок, який виявився приналежним до родини муцинів.
Висока експресія білка на поверхні ракових клітин захищає їх від моноцитів та природних кілерів.
Див. також Хромосома 19
Література
Примітки