Логопе́дія — спеціальна педагогічна наука про порушення мовлення, методи їх попередження, виявлення й усунення засобами спеціального навчання й виховання. Логопедія вивчає причини, механізми, симптоматику, перебіг, структуру порушень мовленнєвої комунікації, системи корекційного впливу. Об'єктом логопедії є людина з порушеннями мовлення. Спеціаліст з виправлення цих порушень називається логопе́дом. Є розділом спеціальної освіти.
Термін «логопедія» походить від — «слово», «мова» та — «навчання».
Логопедія поряд з олігофренопедагогікою, тифлопедагогікою, сурдопедагогікою є галуззю спеціальної педагогіки (дефектології). Вона міцно пов'язана з мовознавством, медициною, а методи логопедії використовують спільно з іншими дефектологічними методами. Структура логопедії включає логопедію дошкільну, шкільну, а також логопедію підлітків і дорослих.
Мета логопедії — розробка системи подолання і профілактики мовних розладів, а також вивчення, навчання, виховання людей з порушеннями мовлення, зокрема такими як заїкання, алалія, дислалії, афазія, дизартрія, ЗНМ(Загальний недорозвиток мовлення),
мутизм (небажання дитини спілкуватися і відповідати на питання) ехолалія (мимовільне повторення слів)
Джерела Логопедія // ЕСУ Логопедія // https://viva.clinic/ua/logopediya/
Література Логопедія : підручник / М. К. Шеремет, В. В. Тарасун, С. Ю. Конопляста ; за ред. М. К. Шеремет. – К. : Видавничий Дім „Слово”, 2010. – 376 с. Логопедія: формування семантичних полів слів у дітей з системними порушеннями мовлення : [монографія] / Ткач О. М. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2019. - 239 с. : рис., табл. - ISBN 978-966-496-506-1