Йоганн III Безжальний (*Johann III Ohnegnade, 1374, Ле-Кенуа— 6 січня 1425) — князь-єпископ Льєзький (під іменем Жан VI) (1389—1425), герцог Баварсько-Штраубінзький (1417—1425) і Люксембурзький (1418—1425), граф Голландії, Зеландії та Геннегау.

Біографія

Князь-єпископ Походив з династії Віттельсбахів. Молодший син Альбрехта I, герцога Баварії-Штраубінга, графа Голландії, Зеландії та Геннегау, й Маргарити (доньки Людвіка I Справедливого, з сілезьких П'ястів, князя Легницько-Бжезького та Аґнеси Глоговської). Замолоду готувався до духовної кар'єри. Спочатку він став каноніком кафедрального собору в Камбре, з 1389 року пробстом в соборі Кельна, 14 листопада 1389 року за підтримки папи римського Боніфація IX став князем-єпископом Льєжа (правив під іменем Жан VI). При цьому відмовився від прийняття чернечого сану.

Його сувора політика в єпископстві призвела до заворушень серед містян і шляхти, які зрештою повстали 1395 року. Йоганн був вимушений залишити Льєж. У 1397 році після смерті його старшого брата Альбрехт II, герцога Баварсько-Штраубінзького, призначається адміністратором цього володіння Віттельсбахів. Але Йоганна цікавили нідерландські справи, тому він залишив тут фогта Генріха Нотафта, а сам невдовзі повернувся до єпископства. Для придушення заворушень, що тривали, Йоганн звернувся по допомогу до брата Вільгельма II, родича Людвіга VII, герцога Баварсько-Інгольштадтського, і Жана I, герцога Бургундії.

Водночас, як єпископ Льєзький, на рейхстазі у 1400 році підтримав свого родича Рупрехта, пфальцграфа Рейнського, у боротьбі за імператорську корону. У 1402 року комуна Льєжа знову повстала, на її бік перейшли міста Дінан та Тонгерен. У 1405 році супроводжував родича Жана I, герцога Бургундського, у подорожі до Парижу. Після цього залишався прихильником союзу з Бургундією.

1407 року під владою Йоганна III залишився лише Маастрихт, який взяли в облогу повсталі міста Льєзького єпископства. Магістрати міст єпископства обрали замість Йоганна іншого єпископа та його заступника (мамбура) з питань війни та дипломатії. Лише у 1408 році повсталим було завдано рішучої поразки у битві при Оте. За свою жорстокість в розправах з лідерами повстанців Йоганн отримав своє прізвисько — «Безжальний». 1409 року увійшов до арбітражу, який розглядав суперечку стосовно замку Екайон між Жаном I Бургундським та братом Йоганна — Вільгельмом II.

1410 року Людвіг VII призначив Йоганна регентом свого герцогства на час перебування у Франції. Водночас приділяв увагу Баварсько-Штраубінзькому герцогству, наказавши звести замок Герцогсшлос в Штраубінзі та надав привілеї місту Кастенгоф. Втім найбільшого піднесення досягла столиця — Штраубінг, де було прокладено якісні дороги, прикрашено чудовими спорудами та будинками. 1417 року за посередництва імператора Сигізмунда I уклав мирний договір з містянами Льєжу, за якими визнав їх старовинні права.

Герцог Баварії-Штраубінга У 1417 році, після смерті брата Вільгельма II, Йоганн відмовився від сану і за підтримки імператора Сигізмунда I висунув свої претензії на родинний спадок. Герцогство Баварсько-Штраубінзьке він отримав без спротиву. У 1418 році Йоганн III одружився з внучкою імператора Карла IV та удовою Антуана Брабантського, Єлизаветою фон Герліц, донькою герцога Йоганна фон Герліца з династії Люксембургів, що був сином імператора Карла IV, та Ріхарди Катерини Мекленбурзької, доньки Альбрехта, короля Швеції та герцога Мекленбурга. Разом з дружиною став спільно володарювати в герцогстві Люксембурзькому

Невдовзі вирішив повністю прибрати до рук графства Голландія, Зеландія, Геннегау, зіштовхнувшись зі спротивом своєї небоги Якоби. Зрештою суперечка вилилася у війну, в яку втрутилися французькі феодали. На боці Йоганна III виступив Філіп III, герцог Бургундії. Йоганна III також підтримував стрийко дружини імператор Сигізмунд I Люксембург. Зумівши відбити у 1419 році напад супротивника на місто Дордрехт, Йоганн III уклав договір з чоловіком Якоби — Жаном IV Брабантським щодо спільного управління графствами. При цьому Якобі не було надано якоїсь політичної влади. 1421 року Якоба перебралася до Англії, а її чоловік відмовився від своїх прав на нідерландські графства. В результаті Йоганн III став повновладним їх володарем.

Протягом 1420-х років надавав значну фінансову допомогу імператору у боротьбі з гуситами в Богемії. У 1425 році Йоганн III помер, ймовірно від отруєння гофмаршалом Яном ван Влітом. Після смерті Йоганна III протектором його земель став бургундський герцог Філіп III, з яким Якоба була змушена помиритися. Баварсько-Штраубінзьке герцогство за рішенням імператора 1429 року було розділене між Баварсько-Інгольштадтським, Ландсгут-Баварським і Баварсько-Мюнхенським герцогствами.

Меценат Йоганн був покровителем мистецтв. Оселившись у 1420 році в Гаазі, він запрошував майстрів з усіх своїх та сусідніх володінь. Тут з 1422 року працював відомий живописець Ян ван Ейк.

Родина Дружина — Єлизавета фон Герліц, герцогиня Люксембурзька

Діти:

не було

Генеалогія

Примітки

Джерела Friedrich Schneider: Herzog Johann von Baiern. Erwählter Bischof von Lüttich und Graf von Holland (1373—1425). Ein Kirchenfürst und Staatsmann am Anfang des XV. Jahrhunderts. Kraus, Vaduz 1965 (Nachdruck der Ausgabe Berlin 1913). Joachim Wild: Holland. Die Wittelsbacher an der Nordsee (1346—1436). In: Alois Schmid, Katharina Weigand (Hrsg.): Bayern mitten in Europa. Vom Frühmittelalter bis ins 20. Jahrhundert. C. H. Beck, München 2005, ISBN 3-406-52898-8, S. 92–106, insbesondere S. 102—105.