Культура — вигадане утопічне суспільство галактичного масштабу, що фігурує в творах шотландського фантаста Ієна М. Бенкса. Усі твори Бенкса, в яких фігурує Культура, об'єднують у цикл Культура. Бенкс задумав Культуру в 1960-х як суспільство, в якому він хотів би жити. В численних книгах Культурного циклу опис такого суспільства обріс подробицями. Читач, звісно, не зобов'язаний поділяти з Бенксом уявлення про досконале суспільство.

Культуру утворюють кілька гуманоїдних рас та розумні машини різного роду, починаючи від дронів з розумовими здібностями, порівняними з людськими, і закінчуючи гіпер-розумними Розумами. Економіка Культури підтримується автоматично машинами, роботу вищого рівня виконують Розуми, що дозволяє людиноподібним культурянам та дронам насолоджуватися своїми захопленнями й хобі, крутити романи й отримувати задоволення від життя, не будучи зв'язаними жодними зобов'язаннями. Серед персонажів романів багато таких, що вибрали роботу в елітних дипломатичних та шпигунських органах Культури, вступаючи в стосунки з іншими цивілізаціями, ідеологія, мораль та технологія яких дуже різні.

Технологічний розвиток Культури перевищує рівень більшості інших цивілізацій Галактики. Більшість культурян живуть не на планетах, а в штучних габітатах: гігантських орбіталях та кораблях, найбільші з яких дають притулок мільярдам. Культуряни вдосконалені генетично й можуть жити століттями, контролювати силою думки фізіологічні процеси в своїх тілах, зокрема вводити в свою систему ліки та стимулянти, змінювати стать, зусиллям волі відключати біль. Технологія Культури може надати окремим особам різні тіла, але, не зовсім зрозуміло чому, стандартний вигляд культурян дуже близький до людей.

Центральною темою творів про Культуру є етичні проблеми, що постають перед Культурою в її стосунках із іншими суспільствами — деякі з них брутальні щодо своїх власних громадян, інші є загрозою сусідам або навіть самій Культурі. Протистояння з ними входить у суперечність із філософськими засадами Культури, з її потягом до миру та індивідуальних свобод. Важливі рішення Культура приймає через консенсус Розумів, а за необхідності й біологічних культурян, а в одному випадку питання оголошення війни іншій цивілізації вирішувалося всенародним голосуванням трильйонів культурян. Ті, хто заперечував мілітаризації, відкололися від мета-цивілізації й створили свої власні цивілізації — характерною властивістю Культури є її невизначеність. На відміну від інших міжзоряних суспільств та імперій, що розділяють з Культурою її вигаданий всесвіт, Культуру визначити непросто, як географічно так і соціологічно, вона розпливається на краях Originally posted on rec.arts.sf newsgroup..

Загальний огляд

Культуру можна описати як суспільство за межею нестач, вона подолала більшість фізичних обмежень життя й стала егалітарним, індивідуалістичним, стабільним суспільством, у якому нема місця будь-якій формі насилля чи примусу за винятком ситуацій, що вимагають захисту інших.

Велику роль в Культурі відіграють Розуми — надзвичайно потужні штучні інтелекти. Вони виконують функцію управління багатими ресурсами, щоб задовольнити потреби усіх. За словами коментатора

Романи Культурного циклу здебільшого описують пограничні прошарки Культури: дипломатів, шпигунів, найманців; тих, хто має стосунки з іншими цивілізаціями, і хто виконує для Культури брудну роботу, наближаючи ці суспільства до ідеалів Культури, нерідко насильно.

Історичні рамки (вигадані)

У своєму вигаданому світі Культура співіснує з Землею. Події в творах Культурного циклу відбуваються приблизно між 1267 та 2970 роками за земним літочисленням. Контакт Культури з Землею встановлено 2100 року, хоча представники Культури вже відвідували планету в 1970-х, як описано в романі «Останнє слово техніки».

Зародження Культури описано в книгах циклу як час, коли кілька видів гуманоїдів та розумних машин досягли певного соціального рівня, що дозволило їм взяти в свої руки не лише фізичну, а й суспільну еволюцію. У «Гравці ігор» говориться, що Культура існує як космічна цивілізація вже 11 тисяч років. У «Гідрогенній сонаті» згадується одна з цивілізацій-засновників — Будренська Федеральність.

Устрій суспільства і культура Економіка Культура є симбіотичним егалітарним суспільством штучних інтелектів (Розумів та дронів), гуманоїдів та інших біологічних істот. Усю необхідну роботу (наскільки це можливо) виконують необдаровані розумом машини, що звільняє розумні істоти від необхідності працювати — вони можуть робити, що їм заманеться. Адміністративні функції, що потребують розуму, виконують або штучні інтелекти, затрачаючи тільки незначну частину розумової активності, або люди, для яких ця робота є вільним вибором). Культура є суспільством, економіка якого не обмежена нестачами, настільки технологічно розвинутим, що ніхто в ньому не відчуває браку матеріальних благ чи послуг. Внаслідок цього Культура не має потреби в таких економічних інституціях як гроші (це стає очевидним у стосунках з цивілізаціями, де гроші ще важливі). Культура відкидає будь-яку форму економіки, в основі якої лежать фактори примусу та заохочення, відмінні від добровільної діяльності. «Гроші — ознака бідності» — стверджує популярне прислів'я.

Мова Спільною мовою Культури є штучна мова марейн. Культура вірить у гіпотезу Сапіра-Ворфа, що мова впливає на думку, і марейн була сконструйована ранніми Розумами так, щоб використати цей вплив, маючи водночас риси, «привабливі для поетів, педантів, інженерів та програмістів». На письмі марейн може бути представлена в бінарній або символічній формі. Вона має естетичну привабливість для культурян. Символи абетки можуть задаватися як матриці 3х3 крапок (так/ні, чорне/біле), тобто відповідають дев'ятибітному числу.

Оповідач Гравця ігор зазначає, що мовці марейн зазвичай не вживають у розмовах займенників, специфічних для роду, якщо тільки нема необхідності прямо вказати стать, і розмірковує про те, що марейн набагато менше наголошує на таких поняттях як власність, панування й підкорення, та, особливо, агресія. Часто такі поняття просто відсутні в мові. Для середнього культурянина такі поняття є теоретичними абстракціями. У інших мовах відповідні поняття є ознаками брутальності й ієрархічності, імперської форми правління, чого Культура намагається уникнути.

Марейн дозволяє шифрування та діалекти, специфічні для різних частин Культури. Основний, базовий варіант мови (матрицю 3 на 3) називають M1. Усі культуряни вміють спілкуватися за допомогою цього варіанту. Інші — від M8 до M16 до різного ступеня шифровані, їх зазвичай використовують у секції Котакту. Існують вищі рівні шифрування, найвищий із них називають M32. M32 та сигнали з простішим рівнем шифрування — вотчина Спеціальних обставин. M32 використовують тільки для дуже секретної інформації. Тому M32 в Культурі має погану славу — на думку багатьох культурян він незламний, «неприступний, свята-святих Спеціальних обставин M32» — такими словами описував його майбутній агент Улвер Сейч. Кораблям та Розумам він та пов'язані з ним процедури теж не до смаку. Один корабель навіть охарактеризував використання шифрування як «повномасштабну, дику, дурну параною з M32 на зразок не-говори-про-це-нікому-лялечко-бо-ми-витягнемо-на-фіг-твій-ніпель» (Ексцесія).

Закони Законів як таких у Культурі нема. Соціальні норми встановлені умовностями (репутацією особи, гарними манерами, і, як описано в «Гравці ігор», можливим остракізмом або наглядом за серйозніші злочини). Розуми загалом утримуються від використання свого всевидіння з метою впливу на репутацію людей, хоча про себе можуть судити людей на основі спостережень, як це описано в «Ексцесії». Розуми теж ставляться критично до інших Розумів, одним із критеріїв оцінки є вміння піклуватися про розумні істоти, опіка над якими їм довірена. Наприклад, Розуми орбіталей обираються з особливо шанованих GSV (найбільшого класу кораблів), а потім їхні потужності розширюються, щоб надати їм змогу піклуватися про мільярди живих істот штучних габітатів.

Схоже, що єдиними серйозними заборонами є заборона на завдання шкоди іншій розумній істоті та на примушування кого-небудь до якоїсь дії (це ще одна концепція що видається неприродною, і, власне, серед культурян про таке навіть мови нема). Як згадується в «Гравці ігор», іноді в Культурі трапляються «злочини пристрасті», і покаранням тоді є «навішування дрона» — коли штучний інтелект повсюди слідує за штрафником і забезпечує, «щоб той такого більше ніколи не робив».

Теоретично нагляд міг би призвести до суспільства на зразок того, що описане в романі Орвелла «1984», але на практиці соціальні конвенції забороняють Розумам втручатися в життя культурян, крім тих ситуацій, коли їх попросили, або виникає серйозна загроза. Читання думок розумної істоти без її згоди (технологія Культури таке дозволяє) є суворим табу.

Уся фабула книги «Глянь проти вітру» опирається на те, що Розум хаба не читає думок агента (за винятком слідкування чи не порушуються правила). Розуми, які не дотримуються цієї конвенції, наприклад, GCU Сіра зона, вважаються відхиленням від норми й інші Розуми не спілкуються з ними. Якби Культура мала писані закони, говориться у книзі, то недоторканість думок була б першою в такому кодексі («Глянь проти вітру»).

Це забезпечує до певного ступеня приватність й захист, хоча сама природа суспільства Культури, строго кажучи, робить секретність зайвою — більшість думок не вважалися б ні ганебними ні злочинними. Але ця ж культура дозволяє Розумам інтригувати між собою й вряди-годи притримувати інформацію.

Культуряни

Біологічні Культура є постлюдським суспільством, що виникло з семи чи восьми гуманоїдних видів, які досягли рівня технології космічних подорожей. Вони утворили квазі-колектив (групу-цивілізацію), що поступово виросла до тридцяти трильйонів осіб (включно з штучними інтелектами). У всесвіті Бенкса значна частина (але далеко не більшість) розумних істот належать до «пан-людей» (про це згадується в романі «Питання»). Пояснення того, як могла виникнути така подібність між різними видами, в книгах нема.

Хоча Культуру започаткували гуманоїдні види, спілкування з іншими цивілізації привело до неї багато негуманоїдних рас (включно з тими, що раніше були ворогами), хоча більшість біологічних культурян залишаються постлюдьми. В Культурі нема однорідності, і культуряни такі як є за власним вибором, вони можуть змінити фізичний вигляд і навіть вид (проте деякі біологічні перетворення незворотні, а перетворення з біологічної істоти в штучний інтелект вважається незвичним вибором життєвого шляху. Усі культуряни можуть вільно входити в Культуру, виходити з неї і повертатися, чи оголосити себе, скажімо, культурянами на 80%.

Противники культури, як описано в романах, часто закидають культурянам те, що люди в ній тільки іграшки Розумів, домашні улюбленці чи паразити, що вони не можуть привнести в суспільство нічого справді корисного в умовах коли наука майже досягла рівня всезнання про фізичний всесвіт, де кожен недуг виліковний, де кожна думка може бути прочитаною. У багатьох романах Культурного циклу є персонажі (культуряни або не-культурні), що задумуються про межі впливу Розумів, про те наскільки демократичні процеси в ній можуть бути видимістю: якою Розуми тонко маніпулюють так як Контакт та Спеціальні обставини маніпулюють іншими суспільствами. Власне, крім згадок про референдум щодо війни з ідіранами та існування жменьки 'Радників' (людей із особливою здатністю до раціональних міркувань), про участь біологічних істот у прийнятті рішень високого рівня, в романах мови нема.