Сер Джеймс Пол Макка́ртні MBE (; 18 червня 1942, Ліверпуль) — англійський співак, композитор, автор пісень, мультиінструменталіст, музичний продюсер, підприємець, лауреат численних премій Grammy, кавалер Ордена Британської імперії, лицар Британської імперії. Здобув всесвітню популярність як один із засновників і учасників рок-гурту The Beatles. Разом із Джоном Ленноном сформував один із найвпливовіших і найуспішніших творчих тандемів, який написав одні з найпопулярніших пісень в історії рок-музикиBBC: The Lennon-McCartney Songwriting Partnership.

Із розпадом гурту «Бітлз» Маккартні почав успішну сольну кар'єру й заснував гурт Wings разом з дружиною Ліндою Істмен Маккартні й гітаристом Денні Лейном. Окрім поп- і рок-музики він писав електронну й класичну музику, а також музику для кінофільмів. Як сольний артист випустив численні альбоми. Брав участь у благодійних концертах. Займає 64-ту позицію в британському рейтингу «100 геніїв сучасності».

Занесений у Книгу рекордів Гіннеса як найуспішніший музикант і композитор-пісняр усіх часів— Перевірено 17 липня 2007. 2024 року став першим британським музикантом-мільярдером.

Пісню «Yesterday» найчастіше виконують інші музиканти (існує приблизно 2500 різноманітних версій пісні) і вона звучала тільки на американському радіо й телебаченні понад 7 мільйонів разівBBC News: McCartney's Yesterday earns US accolade", 17 грудня 1999. «Mull of Kintyre», сингл його гурту Wings, продали накладом понад 2 мільйони примірників, що стало рекордом музичної індустрії Великої Британії«The UK's Best Selling Singles» ukcharts.20m.com — Перевірено 23 вересня 2007..

Визначна постать шоубізнесу, Маккартні також знаний як філантроп, пропонент вегетаріанстваPETA: Go vegetarian with Sir Paul McCartney, маля́р, активіст рухів (з підтримки країн Третього світу) і PETA (за гуманне поводження з тваринами), кампаній проти використання протипіхотних мін і полювання на морських котиків.

Ранні роки (1942—1957)

Пол Маккартні народився у Вултонському госпіталі в Ліверпулі. Мати Пола, Мері Моган (Mary Mohan, 1909—1956), була католичкою, батько, Джеймс Маккартні (James McCartney, 1902—1976), знаніший як Джим, був хрещений як протестант, але вважав себе агностикомMany Years From Now, c. 4. Самого Пола хрестили у католицькій церкві, але його не виховували у певних релігійних традиціяхBBC: The seven ages of Paul McCartney. Обоє батьків Маккартні були ірландського походження. Вони одружилися 1941 року.

Джим Маккартні починав кар'єру на бавовняному підприємстві як розносник бавовни; потім отримав підвищення — посаду торговця бавовною. Перед війною бавовняна промисловість була закрита і його направили в Нейпірс, на будівельні роботи. Пізніше Джима перевели до ліверпульського відділу Санітарної корпорації, де він працював інспектором відділу утилізації відходів машинобудівної компаніїАвторизована біографія «Бітлз», Розділ «Пол» У вільний час він займався музикою, виступаючи на танцмайданчиках зі своїм джазовим ансамблем, Jim Mac Jazz Band. Він багато музичив на роялі, і у домі Маккартні завжди звучала класична музика й джаз.

До одруження Мері працювала медсестрою у Вултонскому госпіталі й заробляла не менше, а часом і більше від Джима. Спочатку вони вирішили, що після народження первістка Мері стане домогосподаркою, але через скрутне фінансове становище родини вона повернулася до лікарні. Тепер вона працювала патронажною медсестрою й від виклику до виклику була з сім'єю. 7 січня 1944 року народився брат Пола, Майкл. Родина Маккартні часто переїжджала: спочатку вони мешкали у Воллейсі, потім у Спік, а в 1955 році влаштувалися в районі Аллертон, у будинку № 20 на Фортлін-роуд, за дві милі від будинку на Менлав-авеню, де жив Джон ЛеннонСтуденческий меридиан, с. 55.

Малий Пол був ввічливим, слухняним і спокійним, не цяця-хлопчиком, але, на відміну від Леннона й свого брата, утверджував свою індивідуальність і незалежність не бунтарством, а дипломатією. У початковій школі був одним із найкращих учнів і, успішно закінчивши її, легко вступив до престижної школи для хлопчиків за назвою «Ліверпульский інститут». До цієї школи ходив і Джордж Гаррісон, з яким Пол познайомився в автобусі по дорозі додому в 1954 році. Високі вимоги до учнів у «інституті» були Полу під силу. Він проявляв особливу схильність до англійської літератури. 1953 року він одержав спеціальну премію Коронарії за твір. Однак поступово Пол втратив інтерес до навчання, а коли довідався, що батько планує у майбутньому послати його навчатися до університету, навмисне почав учитися гірше.

Коли Полу виповнилося 14 років, у Мері Маккартні, яка була завзятим курцем, було виявлено рак молочної залози на безнадійній стадії. Вона померла 31 жовтня 1956 року в 45-річному віці. Відтоді Джим був і матір'ю, і батьком для двох своїх синів, і одружився вдруге у 1964 році, коли Пол уже став знаменитим музикантом. Виховувати хлопчиків йому допомагали його сестри.

У дитинстві Пол любив слухати радіо, i йому подобалася музика з мюзиклів за участю Фреда АстераPaul McCartney: in His Own Words. Джим намагався прищепити синам любов до музики, i за його рішенням Пол і Майкл брали уроки гри на фортепіано, але навчання їх не зацікавило й тому не дало результатів. Джим також хотів, щоб Пол співав у ліверпульському кафедральному хорі, але той зробив усе, щоб його туди не прийняли. Однак пізніше він все-таки деякий час співав у хорі в церкві святого Барбанаса.

Свій перший музичний інструмент, трубу, Пол одержав від батька в день народження, коли йому виповнилося 12 років. Однак йому не сподобалося те, що граючи на трубі він не міг співати. В 14 років він у музичному магазині виміняв трубу на акустичну гітару «Framus Zenith» 17-ї моделіMany Years From Now, c. 21Авторизована біографія «Бітлз», Розділ «Пол і Кворрімен». Спочатку з гітарою в нього теж не виходило, але якось він побачив зображення із гітаристом-шульгою, і у нього виникла ідея перетягнути струни так, щоб брати акорди правою рукою. Пол був шульгою, але, за його словами, усвідомив це саме завдяки гітарі. Відтоді гітара стала його головним захопленням — він міг грати на ній цілодобово. На думку його брата Майкла, та запеклість, із якою він освоював гітару, була природною реакцією на смерть матері — це хобі відволікало його від туги. Джим Маккартні, який сам був музикантом-аматором, заохочував захоплення сина.

Як і його однолітки, Пол зацікавився естрадною музикою, часто ходив на концерти популярних тоді гуртів музики скіфл, слухав передачі «Радіо Люксембург», що першим у Європі стало транслювати пісні американських зірок рок-н-ролу. Він розучував хіти Елвіса Преслі, Літл Річарда, братів Еверлі, яких чув по радіо або з музичних автоматів, і майстерно наслідував цих виконавців. Однак він ще не прагнув приєднатися до якогось гурту або заснувати свій власний і займався музикою просто для власного задоволення. Багато часу хлопець проводив із приятелями Ієном Джеймсом і Джорджем Гаррісоном, які теж навчались грати на гітарі. Він почав одягатися за останньою модою — у стилі «тедді-бойз», перестав стригтися й робив зачіску як у Тоні Кертіса.

Улітку 1957 року, відпочиваючи разом з батьком і братом у пансіонаті «Батлінз» у графстві Йоркшир, Пол уперше потрапив на сцену — серед відпочивальників влаштували музичний конкурс, в якому вони з братом взяли участь. Вони вдвох проспівали пісню братів Еверлі «Bye Bye Love», а потім Пол сам виконав рок-н-рол «Long Tall Sally» Літл Річарда.

The Quarrymen i The Silver Beetles (1957—1960) Один зі шкільних товаришів Пола на ім'я Айвен Воен грав у скіфл-гурті свого сусіда Джона Леннона, що називався The Quarrymen (Хлопці з «Кворрі»). 6 липня 1957 року за його запрошенням Пол прийшов на концерт гурту, який відбувся в саду парафіяльної церкви Святого Петра в районі Вултон. Там він познайомився з Ленноном. Як потім згадував Маккартні, він примітив, що Леннон грав на гітарі як на банджо, і показав йому правильні гітарні акорди. Пол зіграв кілька популярних хітів — «Twenty Flight Rock» Едді Кокрена, «Be Bop a Lula» Джина Вінсента й свою власну пісню «І Lost My Little Girl». Леннона вразила майстерність гри Маккартні й те, що він знав слова пісень напам'ять і сам писав пісні. Через кілька днів Маккартні запросили грати в The Quarrymen, і він погодивсяSpitz 2005, c. 93.

Наступні місяці Маккартні й Леннон були цілком зайняті тим, що вивчали один одного. Вони проводили разом увесь вільний час, удвох прогулювали школу і грали на гітарах дома у Пола. Їх з'єднало не тільки захоплення музикою й любов до жартів, але й те, що обоє пережили смерть матерівMany Years From Now, c. 33.

Спочатку Мімі, тітці Леннона, яка виховувала його з дитинства, Маккартні зовсім не сподобався, тому що той, за її словами, належав до «робітничого класу»Many Years From Now, с. 44. Своєю чергою Джим Маккартні з недовірою ставився до бешкетника Леннона, вважаючи, що через нього Пол попаде в халепу, але пізніше він дозволив гурту збиратися на репетиції в їхньому будинкуMany Years From Now, с. 32—38.

Нагод для виступів спочатку було небагато, i нові друзі переважно розучували пісні для поповнення репертуару. Пол надихнув Джона складати власні пісні, замість того, щоб переробляти чужі. Хлопці добре спрацювалися і вдвох придумували оригінальні мелодії та аранжування. Наприкінці 1958 року в їхньому авторському активі налічувалося вже біля півсотні пісень, включаючи ранні варіанти «Love Me Do» i «One After 909»Студенческий меридиан, с. 56. Музику скіфл з її пральними дошками й бляшаними банками вони вже вважали несерйозною і дедалі більше схилялися до рок-н-ролу. Їхніми головними кумирами були Елвіс Преслі й Бадді ГолліАвторизована біографія «Бітлз», с. 77.

Перший виступ Пола в складі гурту The Quarrymen відбувся в «Клубі консерваторів» у районі Бродвей — тоді він незграбно виконав гітарне соло й після вирішив, що ніколи не буде соло-гітаристом.

Незабаром у Пола виникла ідея взяти в гурт свого друга Джорджа Гаррісона, і той приєднався до гурту як соло-гітарист у 1958 році. Джон, Пол і Джордж склали основу колективуSpitz 2005. с. 126—127.. Склад гурту не був стабільним, його учасники часто мінялись — одні не ладнали з Джоном, іншим ставало нудно. Наприкінці 1958 року гурт тимчасово розпався, але незабаром возз'єднався у новому складі — з товаришем Леннона по художньому коледжу, Стюартом Саткліффом, що грав на бас-гітарі, і барабанщиком Пітом БестомСтуденческий меридиан, с. 3.

Гурт змінив безліч назв, включно зі Johnny and The Moondogs, Long John and The Silver Beetles, The Silver Beetles, поки в 1960 вони врешті не зупинилися на назві The Beatles («Бітлз») (сполучення англійських слів «beat» — ритм, біт, і «beetles», жуки — наслідування назви гурту їхнього кумира Бадді Холлі — The Crickets, цвіркуни). Це сталося перед від'їздом до Гамбургу для виступів за контрактомАвторизована біографія «Бітлз», c. 94.

Роки в The Beatles (1960—1970)

Початок