Володимир Порфирійович Повжик (1 лютого 1936, Чернігів — 22 травня 2000, Київ) — український розвідник. Генерал-майор. Начальник Першого Управління Комітету державної безпеки при Раді Міністрів Української РСР (1989—1991). Т.в.о. Начальника Головного управління розвідки Служби національної безпеки України (1991)Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!.

Життєпис Народився 1 лютого 1936 року в місті Чернігів. У 1958 році закінчив Одеський технологічний інститут.

З 1958 по 1959 рр. — працював головним механіком Комарівського овочесушильного заводу

З 1959 по 1960 рр. — старшим інженером-механіком Чернігівської обласної спілки споживачів.

З 1960 по 1962 рр. — другий секретар Чернігівського обкому ЛКСМ України.

З 1962 року стає слуха­чем дворічних курсів підготовки оперативного складу із знанням іноземної мови при Вищій школі Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського.

У серпні 1964 року йому присвоєно військове зван­ня лейтенанта та призначено старшим оперативним уповноваженим Управління КДБ по Кримській облас­ті в українському місті Ялта.

Уся подальша служба проходить у підрозділах зовнішньої розвідки КДБ СРСР. У 1967 ро­ ці він пройшов підготовку на спеціальних курсах при ВШ КДБ при РМ СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського. Після цього перебував упродовж кількох років у довгостроковому закордонному відрядженні в одній з країн Сходу.

Після повернення з-за кордону працював на різних посадах у Першому управлінні КДБ при РМ Україн­ської РСР.

У 1974—1978 роках він знову пере­буває за кордоном у західно-європейській країні.

У 1978 році — призначений на поса­ду заступника начальника відділу Першого управлін­ня КДБ Української РСР, на якій працює до березня 1979 року. Згодом його підвищено за посадою до началь­ника відділу, присвоєно військове звання полковника, а з лютого по березень 1986 року він на посаді заступника началь­ника Першого управління КДБ Української РСР.

З сер­пня 1986 року по серпень 1989 року — секретар партійного комітету КДБ Української РСР.

У серпні 1989 року призначений начальником Першого управління КДБ Української РСР1-й отдел — 1-е Управление, а в 1991 році присвоєно військове звання генерал- майора.

З вересня по листопад 1991 року тимчасово виконує обов'язки начальника Головного управління розвідки Служби національної безпеки України.

З листопада 1991 по січень 1993 років — перший заступник начальника ГУР Служби безпеки України

З січня 1993 по 26 липня 1993 року — радник Голови групи радників та консультантів Голови СБ України

26 липня 1993 року звільнений у запас Служби безпеки України.

22 травня 2000 року помер.Керівники української зовнішньої розвідки

Нагороди та відзнаки Орден Червоної Зірки, медаль «За трудову доблесть», медаль «За бездоганну службу» 3-го ступеня, медаль «За бездоганну службу» 2-го ступеня, медаль «За без­доганну службу» 1-го ступеня

Примітки

Посилання Українська зовнішня розвідка: від А до Я