Луї́ Фейя́д (; 19 лютого 1873, Люнель, Еро, Франція — 26 лютого 1925, Ніцца, Франція) — кінорежисер та сценарист періоду німого кіно Франції.

Біографія та творчість

Луї Фейяд народився 19 лютого 1874 року в містч Люнель (департамент Еро, Франція). Від сімейної справи з продажу вин, Фейяд, який замолоду захоплювався написанням віршів, п'єс і водевілів, відмовився на користь ремесла журналіста. 1898 року, після смерті його батьків, він залишає сімейну справу на своїх братів, і від'їжджає до Парижа. Починав як журналіст у газеті La Croix («Ля Круа»), був секретарем редакції «Ревю мондіаль», актором-любителем.

У 1905 році Фейяд познайомився з директором студії «Gaumont» й отримав замовлення на сценарій фільму, з наступного року починає працювати режисером цієї ж студії, де і зняв свій перший самостійний фільм. Ставши художнім керівником студії «Gaumont» Фейяд докладав зусиль, щоб створити хорошу трупу акторів; згодом вона розділилася на декілька груп, що працювали під керівництвом навчених ним режисерів.

У 1911—1913 роках Фейяд знімає серію фільмів „La vie telle qu'elle est“ («Життя, як воне є»: «Добрі люди», «Доля матерів», «Міст над безоднею» та ін.), які нагадують романи, написані для «доброчесної преси», а в програмному оголошенні цієї серії було написано, що в ній будуть показані високоморальні й повчальні сцени, які «кожен може побачити в житті». На думку Мікеланджело Антоніоні: «…Луї Фейяд намагався відірватися від водевілів, від мелодрами, від історичних фільмів, засилля яких було в ті роки. Він відверто назвав серію своїх перших стрічок „La vie telle qu'elle est“, тим самим ніби оголосивши себе прибічником реалізму. Проте його „Гадюки“ та „Вада“ не мали очікуваного успіху, і тоді Фейяд кинувся робити „Фантомаса“, що принесло йому гроші і славу».

Мода на кримінальні серії у Франції в той час посилювалася як у кіно, так і в популярних виданнях і в 1913—1914 роках Фейяд знімає серію з п'яти фільмів про Фантомаса («Фантомас», «Фантомас проти Жюва», «Мрець, який вбиває», «Фантомас проти Фантомаса», «Підставний суддя») у жанрі кримінальної мелодрами, з елементами чорного гумору. Фільми об'єднані особами головних, а іноді й другорядних героїв, але кожна — з незалежним сюжетом. Перша серія «Фантомаса» вийшла 23 квітня 1913 року, вона тривала понад годину, при цьому цензури зазнала знаменита афіша фільму: з руки гіганта-лиходія в циліндрі і напів-масці, який переступає через зменшений Париж було вилучено скривавлений кинджал. Фільм відразу викликав сенсацію; коли Рене Наварр, виконавець Фантомаса, з'являвся на вулиці, його одразу ж оточував натовп.

Під час Першої світової війни Луї Фейяд був мобілізований і більше року провів у війську. Повернувшись 1915 року він знову став художнім керівником кіностудій в Бельвілі. У 1915—1916 роках він знімає фільм в 10 епізодах «Вампіри», з «назвами, що говорять»: «Червона криптограма», «Примара», «Зникнення мерця», «Сатана», «Укладач отрут», «Владика грому», «Перерване свято», «Криваве весілля» та ін. Серіал зробив дуже популярною актрису Мюзидору, першу «рокову жінку» в історії кіно. Фейяд працював без готового сценарію, так Андре Базен, відмітив, що режисер поняття не мав, що «станеться далі та знімав крок за кроком, оскільки натхнення прибуває ранком, таким чином, і автор і глядач були в тій самій самій ситуації». Спочатку префект поліції Лепін заборонив перший епізод, який виставив поліцейських у безглуздому вигляді, проте через тиждень фільм вийшов у прокат без купюр.

Луї Арагон писав у 1918 році про «Вампірів» і акторку: «Я готовий захищати ці поліцейські фільми, які були такими ж виразниками своєї епохи, як свого часу лицарські романи, романи „манірні“ або „вільнодумні“». Пізніше Фейяд знімає фільми «Жюдекс» і «Нова місія Жюдекса», кожен з яких налічує більше 10 епізодів, і які критики характеризують як зняті в жанрі кінороману, але оскільки можливості жанру були дуже обмеженими, після двох цих серій режисер став повторюватися. Луї Деллюк суворо оцінював ці стрічки:

Фейяд за межами серійних романів-фейлетонів намагався працювати у великосвітській драмі. Він зняв «Минуле Моніки», «Втечу Лілі», «Інший», «З пов'язкою на очах» «Маріонетки» (1917—1918); усі ці стрічки пройшли непоміченими і режисер був вимушений повернутися до екранізації романів-фейлетонів.

Луї Фейяд працював в різних жанрах: знімав історичні стрічки («Бенвенуто Челліні»), мелодрами і комедії, використав Біблейські сюжети («Єрусалимський сліпий», «Сім смертних гріхів», «Розп'яття Христа»), багато його фільмів характеризують як «фантастичний реалізм». В цілому він зняв 634 фільми багато з яких багатосерійні, до того ж до більшості з них режисер ще написав сценарії. Кінематографічні прийоми, вперше застосовані Фейядом, отримали в кіно свій подальший розвиток.

Помер Луї Фейяд 26 лютого 1925 року в Ніцці від наслідків перитоніту.

Значення Луї Фейяд був одним з піонерів натурних зйомок; його також називають основоположником прийому саспенс. Його «Фантомасу», приписують першу послідовну «кульмінацію». Після фільмів про Фантомаса він став популярним у колі молодих паризьких літераторів і художників (дадаїстів, сюрреалістів), і крім того кінематографічний Фантомас приваблював сюрреалістів сильніше, ніж літературний.

Франсуа Трюффо, порівнював значення творчості Луї Фейяда для історії французького кіно з роллю, яку в літературі попереднього століття зіграв Александр Дюма (батько). Про нього з похвалою відгукувалися Ален Рене, Жан-Люк Годар, Луїс Бунюель.

Вибрана фільмографія

: Двоє хлопчаків / Les deux gosses : Чай у консьєржки / Le Thé chez la concierge : Мірей / Mireille : Хутряна шапка / Le bonnet à poil : Намагнічена людина / L'homme aimanté : Погоня за гарбузами / La course aux potirons : Полотер / Le frotteur : Розповідь полковника / Le récit du colonel : Чотирирічна героїня / Une héroïne de quatre ans : Прометей / rométhée : Дуже мила пані / Une dame vraiment bien : У кожної пісні є своя доля / Les chansons ont leur destin : Наявність дітей / La Possession de l'enfant : Юдіфь і Олоферн / Judith et Holopherne : Фея піщаного берега / La fée des grèves : Гугеноти / Le huguenot : Андре Шеньє / André Chénier : Бенкет Валтасара / Le festin de Balthazar : Розп'яття / Le Christ en croix : Порок / La tare : Трест, або Битва грошей / Le trust, ou les batailles de l'argent : Римська оргія / L'orgie romaine : Геліогабал / Héliogabale : Карл VI / Charles VI : Король / Le roi : Життя як воно є / La vie telle qu'elle est : Доля матерів / Le destin des mères : Дитина стріляє в ціль (/ Bébé tire à la cible : Серце і гроші / Le coeur et l'argent : Карлик / Le nain : Життя або смерть / La vie ou la mort : Людина-хижак / L'homme de proie : Наполеон / Napoléon : Добрі люди / Les braves gens : Міст над безоднею / Le pont sur l'abîme : Одержимість / La hantise : Трагічна помилка / Erreur tragique : Таємниця каторжника / Le secret du forçat : Бу де Зан краде слона / Bout-de-Zan vole un éléphant : Фантомас / Fantômas : Фантомас, людина для гільйотини / Fantômas — À l'ombre de la guillotine : Жюв проти Фантомаса / Juve contre Fantômas : Агонія Візантії / L'agonie de Byzance : Мрець, який вбиває / Le mort qui tue : Оскар і Кікі — модистки / Oscar et Kiki la midinette : Фантомас проти Фантомаса / Fantômas contre Fantômas : Фальшивий суддя / Le faux magistrat : Северо Тореллі / Severo Torelli : Маленька Андалузія / La petite Andalouse : Вампіри / Les vampires : Пустощі Філош / L'escapade de Filoche : Жюдекс / Judex : Полковник Бонтан / Le colonel Bontemps : Шлюб за розрахунком / Un mariage de raison : Заручення Агенора / Les fiançailles d'Agénor : Жюдекс: Пробачення кохання / Judex: Le pardon d'amour : Нова місія Жюдекса / La nouvelle mission de Judex : З пов'язкою на очах / Le bandeau sur les yeux : Минуле Моніки / Le passé de Monique : Мій дядько / Mon oncle : Дезертир / La déserteuse : Ті Мінь / Tih Minh : Баррабас / Barrabas : Дві дівчинки / Les deux gamines : Сирітка / L'orpheline : Паризетта / Parisette : Віндікта / Vindicta : Паризькі дівчатка / Le gamin de Paris : Клеймо / Le stigmate : Сирота з Парижа / L'orphelin de Paris : П'єрро, П'єрретта / Pierrot, Pierrette : Люсетта / Lucette : Дівчина, що добре охороняється / La fille bien gardée

Примітки

Література Фейяд, Луи //

Жорж Садуль. Всеобщая история кино. — М.: «Искусство», 1961. — Т. 3. В. Комаров. История зарубежного кино. Том 1. Немое кино. — М.: «Искусство», 1965. Francis Lacassin, Louis Feuillade, Maître des Lions et des Vampires, Pierre Bordas et fils, 1995. Francis Lacassin, Louis Feuillade, Anthologie du Cinéma tome 2, Éditions de l'Avant-Scène, 1967.

Посилання

LOUIS FEUILLADE на сайті Encyclopædia Universalis Louis FEUILLADE на сайті L'ENCINEMATHEQUE''