Пе́дро Альмодо́вар Кабальє́ро (, ; , Кальсада-де-Калатрава) — іспанський кінорежисер, сценарист і актор; знімає контроверсійні комедії та драми на побутові теми. Двічі призер Каннського (як найкращий режисер — фільм «Все про мою матір», 1999 — і сценарист — фільм «Повернення», 2006) та Венеційського кінофестивалів (як сценарист — фільм «Жінки на межі нервового зриву», 1988 — і постановник найкращого фільму основної програми — «Сусідня кімната», 2024).
Життєпис
Альмодовар народився 24 вересня 1949 року у невеликому містечку Кальсада-де-Калатрава у бідному регіоні іспанської Ла-Манчі. У нього є дві старші сестри, Антонія і Марія Хесус, та молодший брат Агустін. У 8 років переїхав разом з сім'єю в Естремадуру, де відвідував спочатку салезіанську, а потім францисканську школу.
У 1968 році він прибув до Мадрида, де жив з торгівлі старими речами на блошиному ринку Ель-Растро. Альмодовар не навчався кінематографії, бо не мав для цього грошей. Окрім того, на початку 1970-тих уряд Франко закрив кінематографічні навчальні заклади. Проте він знайшов роботу в іспанській телефонній компанії й на зекономлені гроші купив 8-ми мм камеру.
Період з 1972 до 1978 він присвятив створенню короткометражних фільмів за допомогою друзів. Ці фільми були популярними у мадридській субкультурі. Протягом кількох років Альмодовар був зіркою «Ля Мовіда» — мадридського попкультурного руху пізніх 1970-тих. Його перший повнометражний фільм — «Пепі, Люсі, Бом та інші дівчата» (1980) — був зроблений вже 16 мм камерою і для прокату збільшений до 32 мм.
У 1987 році він разом з братом Агустином відкрив власну продюсерську компанію «Ель Десео». «Альмодоварський феномен» досягнув різних закутків світу і зробив його фільми дуже популярними у багатьох країнах. Пізніше «Ель Десео» випустила проєкти таких відомих режисерів, як Алекс де ла Іглесіа, Гільєрмо дель Торо та Ізабель Койшет.
Творчість
Альмодовар — найвідоміший у світі іспанський режисер після Луїса Бунюеля та один з найвідоміших світових режисерів некомерційного кіно 1980-х. Його називають «Годаром з людським обличчям».
У сімдесятих він увійшов до попсубкультури Мадрида — створював 8-ми мм короткометражні фільми, грав у авангардистських театрах та панк-роковій групі.
Його перші повнометражні фільми «Пепі, Люсі, Бом та інші дівчата» (1980) і «Лабіринт бажань» (1981) були проявами його андеграундових смаків і стали культовими хітами. Але тільки «Темні звички» (1983) привернули серйозну міжнародну увагу. Популярність Альмодовара зросла з фільмами «Що я зробив, аби заслужити це?» (1984), «Матадор» (1986) та «Законом бажання» (1987). У цих фільмах сформувався його стиль — мелодрами, комедії та кітчу, що часто висміює традиційні звичаї. «Жінки на межі нервового зриву» (1988) — більш м'який і традиційний фільм, але все ж яскраво іронічний. Він став світовим хітом і був номінований як «Найкращий закордонний фільм» на Оскар. За цим з'явились контроверсійні «Зв'яжи мене!» (1990), «Високі підбори» (1991) та «Кіка» (1993). Наступні фільми досягли ще більшої популярності — «Квітка моєї таємниці» (1995), «Жива плоть» (1997), «Все про мою матір» (1999), «Поговори з нею» (2002).
Над сценарієм фільму «Погане виховання» (2004) Альмодовар працював протягом десяти років. Фільм базується на оповіданні, яке він написав у дитинстві під час навчання у католицькій школі. Альмодовар стверджує, що багато його однокласників стали жертвами сексуальних домагань священників, про це й розповідає фільм.
Фільм «Повернення» (2006) брав участь в конкурсній програмі кінофестивалю в Каннах у 2006 році, а також номінувався на Оскар від Іспанії. Альмодовар стверджує, що його картина руйнує стереотип «чорної Іспанії» і відкриває справжнє обличчя цієї країни. Пенелопа Крус вважає, що зіграла у «Поверненні» свою найкращу роль. Фільм став найбільш касовим в Альмодовара, зібрав понад 85 мільйонів фунтів по всьому світі.
Прем'єра стрічки «Розірвані обійми» (2009) в Іспанії відбулася 17 березня 2009 року, а в Україні — 24 вересня.
Фільм «Шкіра, в якій я живу» (2011) став першим вторгненням режисера в жанр психологічних жахів. Картина знята за книгою «Тарантул» Тьєррі Жонке. Стрічка, за словами Альмодовара, є моторошною історією, яка не схожа на жоден з попередніх фільмів режисера. Центральна тема фільму — помста. Світова прем'єра стрічки відбулася у рамках 64-го Каннського кінофестивалю 19 травня 2011 року, а вихід у кінотеатри відбувся 29 вересня 2011 року.
Стрічка «Закохані пасажири» (2013) стала поверненням Альмодовара до жанру комедії.
Драма «Джульєтта» (2016) стала двадцятим повнометражним фільмом в кар'єрі режисера. Світова прем'єра стрічки відбулась 17 травня 2016 року на Каннському кінофестивалі, а в Україні — 11 серпня 2016 року. Фільм розповідає історію жінки, на ім'я Джульєтта у двох часових відрізках — зараз і 30 років тому.
Фільм Альмодовара «Біль та слава» (2019) пройшов в українському прокаті з 13 червня 2019 до 26 червня 2019. У 2021 році режисер випустив драму «Паралельні матері» з Пенелопою Крус (номінація на «Оскар» за найкращу жіночу роль), а у 2024 році — свій перший повнометражний англомовний фільм «Сусідня кімната», нагороджений головним призом Венеційського кінофестивалю «Золотий лев».
Громадська позиція У 2014 підтримав українського режисера Олега Сенцова, незаконно ув'язненого у РосіїАнджей Вайда, Педро Альмодовар и еще 17 европейских кинематографистов выступили в защиту Олега Сенцова // «Эхо Москвы», 17:18.
Напередодні президентських виборів у США 2016 року Альмодовар підтримав кандидатку від Демократичної партії Гілларі Клінтон.
Особисте життя Альмодовар — відкритий гей. Відомо, що з 2002 року режисер зустрічається з актором та фотографом Фернандо Іглесіасом. Педро часто знімає його в невеликих ролях у своїх фільмах. Пара живе в окремих будинках в сусідніх районах Мадрида.
Фільмографія
Режисер
Повнометражні РікУкраїнська назваОригінальна назва1980Пепі, Люсі, Бом та інші дівчатаPepi, Luci, Bom y otras chicas del montón1982Лабіринт бажаньLaberinto de pasiones1983Темні звичкиEntre tinieblas1984Що я зробила, аби заслужити це?¿Qué he hecho yo para merecer esto?!!1986МатадорMatador1987Закон бажанняLa ley del deseo1988Жінки на межі нервового зривуMujeres al borde de un ataque de nervios1990Зв'яжи мене!¡Átame!1991Високі підбориTacones lejanos1993КікаKika1995Квітка моєї таємниціLa flor de mi secreto1997Жива плотьCarne trémula1999Все про мою матірTodo sobre mi madre2002Поговори з неюHable con ella2004Погане вихованняLa mala educación2006ПоверненняVolver2009Розірвані обіймиLos abrazos rotos2011Шкіра, в якій я живуLa piel que habito2013Я дуже збудженийLos amantes pasajeros2016ДжульєттаJulieta2019Біль та славаDolor y gloria2021Паралельні матеріMadres paralelas2024Сусідня кімнатаLa habitación de al lado
Короткометражні
Політичний фільм / Film político (1974) Дві повії, або Історія кохання, яка закінчується весіллям / Dos putas, o historia de amor que termina en boda (1974) Мрія, або Зірка / El sueño, o la estrella (1975) Вшанування / Homenaje (1975) Падіння Содому / La Caída de Sódoma (1975) Білизна / Blancor (1975) Проявляйте милосердя / Sea caritativo (1976) Смерть на автостраді / Muerte en la carretera (1976) Секс туди-сюди / Sexo va, sexo viene (1977) Саломея / Salomé (1978) Трейлер для заборонених коханців / Tráiler para amantes de lo prohibido (1985) Радниця-канібал / La concejala antropófaga (2009) Людський голос / La voz humana (2020) Дивний спосіб життя / Strange Way of Life (2023)
Продюсер
1993 — Операція «Мутанти» / Acción mutante, реж. Алекс де ла Іглесіа 1996 — Моє ім'я — тінь / Mi nombre es sombra, реж. Гонсало Суарес 2001 — Хребет диявола / El espinazo del diablo, реж. Гільєрмо дель Торо 2003 — Моє життя без мене / Mi vida sin mí, реж. Ісабель Койшет 2004 — Свята дівчина / La niña santa, реж. Лукресія Мартель 2005 — Таємне життя слів / La vida secreta de las palabras, реж. Ісабель Койшет 2007 — Жінка без голови / La mujer sin cabeza, реж. Лукресія Мартель 2014 — Дикі історії / Relatos salvajes, реж. Даміан Шифрон 2015 — Клан / El Clan, реж. Пабло Траперо 2018 — Янгол / El Ángel, реж. Луїс Ортега 2020 — У Бенідормі йде сніг / It Snows in Benidorm, реж. Ісабель Койшет
Нагороди
Педро Альмодовар отримав багато кінопремій, ось найважливіші з них: Два «Оскари»:
1999 — Найкращий іноземний фільм («Все про мою матір») 2003 — Найкращий сценарій («Поговори з нею»)
Два «Золотих глобуси»:
1999 — Найкращий іноземний фільм («Все про мою матір») 2003 — Найкращий іноземний фільм («Поговори з нею»)
Чотири премії «Гойя»:
1988 — Найкращий оригінальний сценарій («Жінки на межі нервового зриву») 1999 — Найкращий режисер («Все про мою матір») 1999 — Найкращий фільм («Все про мою матір») 2006 — найкращий режисер («Повернення»)
Чотири премії «BAFTA»:
2002 — найкращий іноземний фільм («Поговори з нею») 2002 — найкращий оригінальний сценарій («Поговори з нею») 1999 — найкращий іноземний фільм («Все про мою матір») 1999 — найкращий режисер («Все про мою матір»)
Чотири премії «Сезар»: 2003 — найкраща європейська стрічка («Поговори з нею») 2000 — найкраща іноземна стрічка («Все про мою матір») 1999 — почесна премія за заслуги 1992 — найкраща іноземна стрічка («Високі підбори»)
Примітки
Посилання
Бібліографія про Альмодовара Офіційний сайт Сайт Педро Альмодовара Біографія Біографія Педро Альмодовара Сайт компанії EL DESEO Десятерик Дмитро. Як його не любити? 75 років Педро Альмодовару // Лівий Берег, 25.09.2024