Голубові (Columbidae) — єдина сучасна родина птахів, що належить до ряду голубоподібних (Columbiformes). До родини входять близько 300 видів.
До родини належать голуби і горлиці поширені по всіх континентах Землі крім Антарктиди. Найбільше різноманіття голубиних у Азії та Австралії.
Більшість видів цієї родини поширені в лісистій місцевості, субтропічній зоні. Є види, що пристосувались до життя у міських місцевостях, зокрема сизий голуб.
Морфологічні ознаки Птахи зазвичай середнього розміру, але є дрібні (горлиці вагою близько 30 г) та великі (вінценосний голуб до 3 кг). В цілому, представники родини, як правило, мають сильні крила, короткий дзьоб і ноги, маленькі голови та великі компактні тіла. Дзьоб тонкий, дещо видовжений, з невеликим здуттям та гачком на кінці. При основі наддзьобка є восковиця. Грудина з високим кілем. 3—5 грудних хребців зливаються в спинну кістку. Контурні пір'я без додаткового стовбура, з сильно сплющеним основним стрижнем та добре розвиненою пуховою частиною. Пух не розвинений, по всьому тілу є довгу ниткоподібні пера. Першорядних махових пер 10—11, стернових пер — 12—14. Статевого диморфізму немає, віковий виражений слабко.
Походження Викопні залишки (7 викопних та 27 сучасних видів) відомі з міоцену Франції та пізніших відкладів у різних районах сучасного ареалу. Можливий центр походження — Австралія (за іншими поглядами — Південна Америка).
Розповсюдження Родина голубиних поширена здебільшого в лісових місцевостях, лісостепу, гірських місцевостях, на висоті до 5 км над рівнем моря. Вид сизий голуб поширився по всій земній кулі, за винятком Антарктиди. 60 % всіх голубів поширені суто на певних островах тропічної та субтропічної зон. Декілька видів живуть у тропічних лісах Африки. Велика різноманітність у Південно-Східній Азії.
Розповсюдження в Україні В Україні зустрічається 6 видів цієї родини* : Припутень (Columba palumbus) — гніздовий, перелітний на всій території, на півдні зимуючий. Голуб-синяк (Columba oenas) — гніздиться в західних, північних та центральних областях, мігрує скрізь, зимує на півдні. Голуб сизий (Columba livia) — осілий птах окремих районів Криму; напівсвійські птахи поширені в населених пунктах всієї країни. Горлиця садова (Streptopelia decaocto) — осілий на всій території. Горлиця звичайна (Streptopelia turtur) — гніздовий, перелітний на всій території. Горлиця велика (Streptopelia orientalis) — рідкісний залітний, зареєстрований в Криму.
Горлицю садову та сизого голуба (напівсвійську форму) можна побачити майже у кожному місті.
Розмноження
Один самець шукає собі одну самку, і їхнє подружнє життя часто зберігається на кілька років. На час шлюбного періоду самець під час токування демонструє самці різні пози у повітрі і на землі, надуває воло. Інші види хлопають у повітрі крилами, годують один одного близько до дзьоба іншого.
Більшість видів гніздиться окремими парами, небагато — розрізненими групами та навіть справжніми колоніями. Гніздо у вигляді пухкої купи гілочок у розгалуженні гілок. Деякі види гніздяться в дуплах, розщілинах скель, під камінням, у промоїнах ярів, поодинокі види — на землі.
У кладці 2, рідше 1 яйце. Насиджують кладку обидві статі. Інкубаційний період пташиних яєць триває від 2,5 (дрібні види) до 4 і навіть 5 тижнів залежно від виду. Пташенята народжуються сліпими, вритими рідко розміщеним ниткоподібним пухом.
Спосіб годування дитинчат особливий, в якого навіть немає аналогів. У волі батьків виділяється молокоподібне утворення, що отримало назву голубине молоко. Епітелій стінок вола дорослих птахів посилено ділиться, відбувається жирове переродження та він відторгається. Цією рідкою їжею пташенят вигодовують перший час, потім додають насіння, що розбухає у волі. Пташенята ростуть швидко та у віці 2,5—4 тижнів набувають здатності самостійно літати. У теплих районах у багатьох видів 2—3 кладки на рік.
Статевої зрілості досягають у віці близько 1 року (вінценосний голуб у віці близько 2 років).
Частина видів тримаються групами й в сезон розмноження, в інший період — зграйками. У помірних широтах перелітні, у тропіках — осілі і кочуючи.
Живлення Живляться рослинною їжею: насіння, листя, плоди та ягоди. Більшість голубиних вживають насіння переважно трав'янистих рослин, листя — трав'янистих рослин, дерев, або кущів. Вживають плоди та ягоди малого розміру, рештки, що не травляться виходять назовні через анальний отвір у вигляді калу. Невеликий відсоток у живленні родини займає тваринна їжа — комахи та інші дрібні безхребетні. На червів види голубиних полюють на території Євразії найбільше. Регулярно п'ють воду. Коли п'ють, всмоктують воду, не підіймаючи голови.
Тривалість життя У дикій природі голубині живуть до 25 років.
Утримання в неволі Живуть зоопарках, цирках та голуб'ятнях, де їх тримають для прикраси, або для м'яса, яке вирізняється своїм смаком. Тримають для декоративної голубиної пошти або спорту.
Систематика
Всього родина голубових нараховує близько 285 сучасних видів; 6 видів були знищені в історичний час. Серед них один з найчисленніших раніше птахів землі — мандрівний голуб, що гніздився в Північній Америці колоніями, які нараховували мільйони пар; повністю знищений наприкінці XIX ст.
Велика кількість родів у родині змушує об'єднувати їх у підродини, нечіткі міжродові відмінності ускладнюють це завдання. Тому класифікація родини відрізняється за різними системами і кількість підродин, що виділяють, коливається від 4 до 9. Нижче подана систематика, наведена за
Родина ГОЛУБОВІ (COLUMBIDAE)
Підродина Columbinae Рід Голуб (Columba) включаючи Aplopelia (33—34 сучасні види, 2—3 недавно вимерлі) Рід Рожевий голуб (Nesoenas) (два сучасні види, три вимерлих) Рід Горлиця (Streptopelia) включаючи Stigmatopelia (14—18 сучасних видів) Рід Patagioenas (17 видів) Рід Довгохвоста горлиця (Macropygia) (10 видів) Рід Голуб-довгохвіст (Reinwardtoena) (3 види) Рід Темний голуб (Turacoena) (2 види) Рід Африканська горлиця (Turtur) (5 видів) Рід Капська горлиця (Oena) (1 вид) Рід Голуб-зеленокрил (Chalcophaps) (2 види) Рід Голуб-бронзовокрил (Henicophaps) (2 види) Рід Фапс (Phaps) (3 види) Рід Чубатий голуб-бронзовокрил (Ocyphaps) (1 вид) Рід Австралійський голуб (Geophaps) (3 види) Рід Нагірний голуб (Petrophassa) (2 види) Рід Австралійська горлиця (Geopelia) (3—5 види)
Підродина Leptotilinae Рід Зенаїда (Zenaida) (7 видів) Рід Ectopistes (вимерлі; 1914) Рід Горличка (Leptotila) (11 видів) Рід Голубок (Geotrygon) (16 видів) Рід Starnoenas (1 вид)
Підродина Columbininae Рід Columbina включаючи Scardafella (9 видів) Рід Claravis (3 види) Рід Metriopelia (4 види) Рід Uropelia (1 вид)
Підродина ? Рід Gallicolumba (16—17 сучасних видів, 3—4 недавно вимерлих) Рід Trugon (1 вид)
Підродина Otidiphabinae Рід Otidiphaps (1 вид)
Підродина Didunculinae Рід Didunculus (1 вид)
Підродина Gourinae Рід Goura (3 види)
Підродина Treroninae Рід Ducula (36 видів) Рід Lopholaimus (1 вид) Рід Hemiphaga (2 види) Рід Cryptophaps (1 вид) Рід Gymnophaps (3 види) Рід Ptilinopus (близько 50 сучасних видів, 1—2 недавно вимерлих) Рід Natunaornis (вимерли у доісторичний час) Рід Drepanoptila (1 вид) Рід Alectroenas (3 сучасні види)
Підродина Raphinae Рід Raphus (вимерлий; кінець 17-го сторіччя) Рід Pezophaps (вимерлий; бл. 1730)
Систематичне положення не з'ясоване Рід Caloenas (2 види) Рід Treron (23 види) Рід Phapitreron (3 види) Рід Leucosarcia (1 вид) Рід Microgoura (вимерлий; початок 20-го сторіччя) Рід Dysmoropelia (вимерлий) Рід Bountyphaps (вимерлий у доісторичний час)
Охоронний статус Хоча багато видів голубів та горлиць отримали користь від діяльності людини та розширили свої ареали, чисельність багатьох інших видів скоротилася, а деякі опинилися під загрозою зникнення або навіть вимерли. Серед десяти видів, що вимерли з 1600 року (загальноприйнята дата оцінки сучасних вимирань), є два найвідоміші вимерлі види: додо та мандрівний голуб.
Мандрівний голуб був винятковим з кількох причин. У сучасний час це єдиний вид голубів, який не був острівним видом і вимер хоча колись був найчисленнішим видом птахів на Землі. Його колишню чисельність важко оцінити, але один орнітолог, Александр Вілсон, підрахував, що одна зграя, яку він спостерігав, налічувала понад два мільярди птахів. Скорочення чисельності виду було різким: у 1871 році в одній з гніздових колоній налічувалося понад сто мільйонів птахів, а остання особина цього виду загинула до 1914 року. Хоча втрата середовища проживання була одним з факторів, що сприяли цьому, вважається, що на цей вид масово полювали, використовуючи його як їжу для рабів і, пізніше, бідняків у Сполучених Штатах протягом усього XIX століття.
Додо та його вимирання були більш типовими для вимирання голубів загалом. Як і багато видів, що колонізують віддалені острови з невеликою кількістю хижаків, він втратив значну частину своєї, спрямованої на уникнення хижаків, а також здатність літати. Прибуття людей, а також низки інших інтродукованих видів, таких як щури, свині та коти, швидко призвело до вимирання цього виду та багатьох інших острівних видів, що вимерли.
118 видів голубів перебувають під загрозою зникнення (34 % від загальної кількості), з яких 48 видів NT, 40 — VU, 18 — EN, 11 — CR та 1 — EW. Більшість із них є тропічними та живуть на островах. Усі види перебувають під загрозою зникнення через інтродукованих хижаків, втрату середовища проживання, полювання або поєднання цих факторів. У деяких випадках вони можуть вимерти в дикій природі, як-от голуб Сокорро з острова Сокорро, Мексика, якого востаннє бачили в дикій природі в 1972 році, і він був змушений вимерти через втрату середовища існування та інтродукованих диких котів. У деяких областях брак інформації означає, що справжній статус виду невідомий (DD); негроського плодового голуба не бачили з 1953 року, і він може бути, а може і не бути вимерлим, а полінезійський земляний голуб класифікується як такий, що знаходиться під критичною загрозою зникнення, оскільки невідомо, чи виживає він, чи ні на віддалених островах на крайньому заході Тихого океану.
Для запобігання вимиранню видів застосовуються різні методи охорони природи, зокрема закони та нормативні акти, що регулюють полювання, створення заповідних територій для запобігання подальшій втраті середовища існування, створення популяцій у неволі для подальшого випуску в дику природу (збереження ex situ) та переселення особин у відповідні середовища існування для створення додаткових популяцій.
Голубові та людина
Одомашнення
Взаємовідношення людини і голубових мають дуже стародавню історію — багато вчених припускають, що сизий голуб є першим птахом, прирученим людиною. У наш час добре відомо, що численні породи з самими різними характеристиками мають єдиного предка — дикого або скелястого голуба. Проте до другої половини 19 століття усталеною була теорія про постійність і незмінність видів, згідно з якою кожна порода була унікальна. У 1868 році вийшла в світ робота Чарльза Дарвіна «Зміна тварин і рослин під впливом одомашнення», в якій домашні голуби зайняли одне з центральних місць. Вивчаючи різні породи птахів і провівши досліди з їхнього схрещування, учений прийшов до висновку, що їхнє різноманіття є результатом селекції, а загальним предком є дикий сизий або скелястий голуб.
Точне місце, коли почалася історія приручення цих птахів, невідоме; за різними оцінками це могло відбутися від 5 до 10 тис. років тому. У наш час відомо більше 800 порід, які за практичним застосуванням розділяють на три основні групи: спортивні, м'ясні та декоративні. Розведення та утримання голубів знане як голубівництво та проводиться в спеціалізованих розплідниках, так званих голубниках.
У культурі