Лісабо́нський до́говір 1668 року () — мирний договір, що завершив Реставраційну війну між королівствами Португалія й Іспанія. Підписаний 13 лютого 1668 року в Лісабоні, в монастирі святого Елігія, за посередництва Англії. На мирних переговорах португальську сторону представляв принц-регент Педру (майбутній король Педру II), що діяв від імені недієздатного короля-брата Афонсу VI. Переговори з іспанського боку вела іспанська королева-регентка Маріана Австрійська, дружина покійного короля Філіпа IV, яка діяла від імені свого неповнолітнього сина Карла II. Посередником виступав Едвард Монтегю, посол англійського короля Карла II. За умовами договору: Встановлювався вічний мир між сторонами. Іберійська унія скасовувалася. Габсбурзька Іспанія визнавала самостійність королівства Португалія та легітимність Браганського дому, що правив нею. Зокрема, інфанта Катаріна, герцогиня Браганська й матір португальського короля Жуана IV, який розпочав Реставраційну війну, визнавалася законним претендентом на португальський престол. Суверенітет Португалії та її короля відновлювався на території усієї континентальної Португалії та португальських колоній. Виняток становила африканська Сеута, що не визнала монархів з Браганського дому й була передана іспанській короні; місто Олівенса поверталося португальській стороні. Португалія й Іспанія зобов'язалися обмінятися полоненими, повернути захоплене майно власникам. Португалія й Іспанія відновлювали свободу пересування морем і сушею, поновлювали торговельні відносини, обіцяли спільно боротися проти піратстваCarl A. Hanson. Economy and Society in Baroque Portugal, 1668—1703. Palgrave Macmillan UK, 1981.. Португалія отримала право приєднатися до військових англійсько-іспанських договорів.
23 лютого того ж року договір ратифікували іспанці, а 3 березня — португальці. Угода була вигідною, насамперед, Португалії, що здобула незалежність та повернула собі колонії. Іспанія ж отримала можливість завершити виснажливий конфлікт та відновити свою фінансово-господарську систему. Англія посилила свою присутність на Піренейському півострові. Після настання миру, на хвилі патріотизму, серед португальської шляхти почався процес відторгнення іспанської культури та звичаїв, які замінювалися англійсько-французькими взірцямиDouglas L. Wheeler. Republican Portugal: A Political History, 1910—1926.. Лісабон поступово став центром торговельної імперії, що перебувала під сильним впливом англійських та голландських капіталістів та залежала від економіки Бразилії.
Примітки
Джерела Tratado de pazes, entre os serenissimos e poderosissimos Principes D. Carlos II, Rey Catholico, e D. Afonso VI, Rey de Portugal, feito, e concluso no Convento de Sancto Eloy da Cidade de Lisboa, aos 13 de fevereiro de 1668: sendo mediator o serenissimo, e poderosissimo Principe Carlos II, Rey da Gram Bretanha, Impressão de Antonio Craesbeeck de Mello, Impressor Del Rey N.S. & Sua Alteza, 1668. Tratado de paz… // Collecção dos tratados, convenções, contratos e actos publicos celebrados entre a coroa de Portugal… Lisboa, 1856. Treasure, Geoffrey. The Making of Modern Europe, 1648—1780. 2003. ISBN 978-0415301558 Prestage E. The diplomatic relations of Portugal with France, England, and Holland from 1640 to 1668. Watford, 1925 Brazão E. A restauração: relações diplomáticas de Portugal de 1640 a 1668. Lisboa, 1939 Serrão J. Veríssimo. História de Portugal. 17 vol. Lisboa, 1977—2007. Vol. 5. A Restauração e a monarquia absoluta: (1640—1750). 1980 Черных А. П. Лиссабонский переворот 1640 года и утрата Португалии // Проблемы испанской истории. 1992. М., 1992. С. 111—127 Bouza Álvarez F. Portugal no tempo dos Filipes: política, cultura, representações, 1580—1668. Lisboa, 2000
Посилання Revolução de 1640 : la independencia del reino de Portugal en 1668, GISA, Arquivo Municipal do Porto Факсиміле договору. 1668 II 13 Friedensvertrag von Lissabon unter der Vermittlung Großbritanniens // Leibniz-Institut für Europäische Geschichte. Черных А. П. Лиссабонский договор 1668 // Энциклопедия «Всемирная история»