Гаплогру́па R1b (R-M343; Hg1; Eu18; R-L21) — гаплогрупа людської Y-хромосоми. Разом із гаплогрупою R1a є відгалуженням гаплогрупи R1. Ймовірно, походить із Західної Азії. Найбільшої частоти серед чоловічого населення сягає у країнах Західної Європи (Уельс, Шотландія, Ірландія — 90 %, країна басків — 88 %, Іспанія — 70 %, Франція — до 60 %Ornella Semino, A. Silvana Santachiara-Benerecetti, Francesco Falaschi, L. Luca Cavalli-Sforza and Peter A. Underhill, "Ethiopians and Khoisan Share the Deepest Clades of the Human Y-Chromosome Phylogeny, " The American Journal of Human Genetics, Volume 70, Issue 1, 265—268, 1 January 2002., Португалія — понад 50 %R. Gonçalves, A. Freitas, M. Branco, A. Rosa, A. T. Fernandes, L. A. Zhivotovsky, P. A. Underhill, T. Kivisild, A. Brehm: Y-chromosome lineages from Portugal, Madeira and Açores record elements of Sephardim and Berber ancestry. In: Annals of human genetics. Band 69, Pt 4Juli 2005, S. 443–454, . . PMID 15996172.). Також поширена серед деяких племен Чаду, серед кількох племен туркмен та башкир, іранських ассирійців (55 %V. Grugni, V. Battaglia, B. Hooshiar Kashani, S. Parolo, N. Al-Zahery, A. Achilli, A. Olivieri, F. Gandini, M. Houshmand, M. H. Sanati, A. Torroni, O. Semino: Ancient migratory events in the Middle East: new clues from the Y-chromosome variation of modern Iranians. In: PloS one. Band 7, Nummer 7, 2012, S. e41252, . . PMID 22815981. .), російських кумандинців (до 49 %)Балаганская О. А. Полиморфизм Y-хромосомы у тюркоязычного населения Алтая, Саян, Тянь-Шаня и Памира в контексте взаимодействия генофондов Западной и Восточной Евразии // Автореферат кандидатской диссертации по биологическим наукам. М., МГНЦ РАМН, 2011, С.10.. З меншою частотою поширена у Центральній та Північній Європі (Західна Німеччина — 47 %, Італія — 40 %C. Capelli, F. Brisighelli, F. Scarnicci, B. Arredi, A. Caglia', G. Vetrugno, S. Tofanelli, V. Onofri, A. Tagliabracci, G. Paoli, V. L. Pascali: Y chromosome genetic variation in the Italian peninsula is clinal and supports an admixture model for the Mesolithic-Neolithic encounter. In: Molecular phylogenetics and evolution. Band 44, Nummer 1, Juli 2007, S. 228–239, , PMID 17275346., Норвегія — близько 30 %Estimating Scandinavian and Gaelic Ancestry in the Male Settlers of Iceland — Agnar Helgason et al., 2000, Am. J. Hum. Genet. 67:697-717, 2000), на Балканах, в Малій, Західній та Центральній Азії, у Північній Африці, серед мовців алґських мов у Канаді. За даними Familytree DNA, 35 з 601 (5,8 %) чоловіків-українців є носіями R1b.

Чисельні представники цієї гаплогрупи у популяції Америки та Австронезії, що утворилися через хвилі переселенців з Європи у новітній час. Щодо високого рівня у доколумбових народів-мовців алгських мов у Східній Канаді від древньої міграції тривають дискусії серед науковців. Вживаються інші позначення гаплогрупи — Hg1, Eu18.

Історія дослідження Три аутосомних дослідження у 2015 році підтвердили курганну теорію Марії Гімбутас про батьківщину індоєвропейців. Відповідно до цих досліджень гаплогрупи R1b (найпоширеніша у Західній Європі) та R1a (найпоширеніша у Східній Європі та Південній Азії) поширилися разом з індоєвропейськими мовами з українського та російського степу. Ці дослідження також вказали на аутосомний компонент у сучасних європейцях, що не був присутній у європейцях новокам'яної доби й які з'явилися разом з батьківськими лініями R1b й R1a, та індоєвропейськими мовами.

Місце появи R1b лежить у Євразії й найімовірніше у Західній Азії. Т. Карафет оцінив у 2008 році вік батьківської для R1b гаплогрупи R1 у 18500 років тому.

Раніше вважалося, що гаплогрупа R1b походить з Європи. Так у 2000 році Орнелла Семіно з колегами аргументували, що R1b була ще до кінця льодовикової доби й з відступом льодовика поширилася на північ з притулку на Іберійському півострові. Оцінки часу перебування щонайменше до більшості R1b у Європі поступово зменшувалися для новокам'яної доби або пізніше. Проте у 2010 році аргументував за давньокам'яне походження R1b1b2 у Європі. Чіхі вказав, що час генетичних розходжень на який вказують генетичні підрахунки не збігається з розділеннями населення. Тобто час життя найближчого загального предка гаплогрупи R1b, що жив у Євразії (можливо у давньокам'яну або новокам'яну добу) не вказує на заселення ним Західної Європи. Підсумовуючи, Майкл Р. Магліо аргументує що найближча гілка R1b є з Іберійського півострову та його субклади у Західній Азії та у Африці є прикладом задньої міграції не з її місця походження. Отже Барбара Арреді вперше вказала на поширення мікросателітних варіацій скотарів гаплогрупи R1b у Європу зі східних степів на захід, коли вхід у Європу зі Західної Азії більше відноситься до поширення сільськогосподарських племен. У 2009 році Чіароні додав до цього погляду, що поширення гаплогрупи R1b є показовим для хвильового поширення гаплогрупи, у даному випадку це стосувалося поширенню зі сходу на захід. Пропозиція про прихід у Європу R1b з південного сходу базувалося на 3-х детальних дослідженнях великих баз даних 2010 року. Вони вказали на найраніші субклади R1b знайдені у Західній Азії та найпізніші — у Західній Європі.

Зовнішня структура Гаплогрупа R1b є частиною гаплогрупи R (M207). Її попередницею є гаплогрупа P1 (M45), що є частиною гаплогрупи P (P295). У межах гаплогрупи K2b (P331) вона споріднена за походженням з гаплогрупами M, P, Q, R, S. Гаплогрупа K2 (M526) відноситься до макро-гаплогрупи K (M9), що згрупувала майже всіх представників чоловічої статі поза Африкою.

IJK IJ (M429/P125) I (M170) J (M304) K (M9) LT (L298/P326), або K1 L (M20) T (M184) K2 (M526) K2a (M2308) K2a1 (M2313) NO (M214) N (M231) O (M175) K2b (P331) K2b1 (P397, P399) S (B254) M (P256) P (P295) P1 (M45) Q (M242) R (M207) R1 (M173) R1a (M420) R1b (M343) R2 (M479) P2 (B253) K2c (P261) K2d (P402) K2e (M147)

Внутрішня структура

R1b (M343) R1b* (M343*) — надто нечисельні, переважно у Ірані; L278 (M415) — найчисельніші L278* (M415*) — початкові форми L278 (M415) виявлені у людей самарської культури мідної доби. Сучасні на українському Передкарпатті, менше у Східній, Західній Азії, в Італії PH155 — надзвичайно рідкісне виявлені у Східному Туркестані, Таджикистані, Бутані, на Бахрейні; M335 — з'явилася 7400 років тому; надзвичайно рідкісна виявлена у Туреччині; PH200 — з'явилася 7400 років тому; Y32792 — з'явилася 5800 років тому; Y81807 — з'явилася 5800 років тому; L754 — найчисельніші L754* — віллабрунська людина епіграветської культури з північної Італії; сучасний народ півдня Сахари сахарської мовної сім'ї; V2219 — з'явилася 17100 років тому; V88 — на заході центральної Африки обумовлене до-ісламським рухом народів з Євразії; V88* — надто рідкісні у різних частинах південно-західної Азії, на Середземномор'ї та у континентальній Європі; M18 — зустрічається з низькою частотою на Сардинії та у Лівані; Y7777 L389 V1636 — дуже рідкісні у різних частинах південно-західної Азії, на Середземномор'ї та у континентальній Європі P297 — більшість євразійських R1b належить цьому субкладу, представляючи велику частину сучасного людства. P297* — виявлена у ямній культурі бронзової доби M478 — нащадки половців-кипчаків серед казахів, башкир і козаків; серед балкарців та чуваш (нащадки булгар); гіпотетичні залишки тохарів і саків індоєвропейомовного Турану; Y14051 Y20750 M269 — найчисельніша гаплогрупа R1b, що складає більшість чоловічого населення Західної Європи; поширена в Євразії від понад 90 % у Ірландії та Велсі до 1 % у Індії та Китаї; у Африці з максимумом в Алжирі. RF7562 Y36978 RF7563 L23 — є найбільш поширеними з M269 L23* — зустрічається у Анатолії, на Кавказі та Середземномор'ї. Z2103 RF331 Y4364 L584 Z2106 L51 L51* — зустрічається з найбільшою частотою у південній Франції та північній Італії. Z2118 Z2116 Y5141 S1161 L151 - включає більшість чоловіків з R1b у Західній Європі; A8039 A8051 S1200 FGC30867 Y36365 S17624 S14328 U106 - до неї належать 25 % носіїв R1b у Європі з центром поширення у Фрісландії й у Центральній Європі; S16185 S18632 Y3443 FGC3861 Z19 S263 P312 Y18209 PH2278 DF99 DF19 L238 U152 BY3851 Y22161 A275 Y22447 CTS2617 Z192 Z56 Z36 L2 DF27 S46 L21

R1b* (M343*) M343 сформувалася 22800 років тому. Загальний предок жив 20400 років тому.

Чоловіки з гаплогрупи R1b* без подальших мутацій надто рідкісні. Вони складають 13 % серед курдів південно-східного Казахстану, 4,3 % серед персів провінції Єзд у центральному Ірані й 3,2 % серед азербайджанців іранського Азербайджану.

R1b1 (L278 або M415) L278 або M415 сформувався 20400 років тому. Загальний предок жив 18900 років тому.

Представники початкової форми L278 (M415) та PH155 рідкісні серед сучасних чоловіків. Проте до неї належать древні 2 скелети енеолітичної самарської культури з північного Надкаспію приблизно 5600 років до н. е. та чоловік ранньої новокам'яної кардіальної кераміки культури з Елс-Трокс у Піренеях Арагону датований приблизно 5100 роками до н. е..

Серед сучасних зразків у 2010 році Варзан виявив 3 випадки з 322 (0,93 %) у карпатсько-дністровському краї України. Інші популяції M415: східні азіати — 1 з 156 (0,64 %) ; західні азіати — 1 з 328 осіб (0,3 %); італійці — 3 випадки з 1173 (0,26 %).

Представники відгалужень L278 є найчисельнішими R1b.

Найближче розгалуження дерева R-L278 або R-M415:

L278 (M415) M415* L754 — з'явилася 20400 років тому; L389 — з'явилася 17100 років тому; P297 — з'явилася 15600 років тому; V1636 — з'явилася 15600 років тому; V2219 — з'явилася 17100 років тому; V88 — з'явилася 15000 років тому; PH155 — з'явилася 20400 років тому; M335 — з'явилася 7400 років тому; PH200 — з'явилася 7400 років тому; Y32792 — з'явилася 5800 років тому; Y81807 — з'явилася 5800 років тому;

R1b1a (L754) L754 сформувалася 20400 років тому. Загальний предок жив 17100 років тому.

L754 мала давня людина з Віллабруна-1 епіграветської культури, що жила 14000 років тому у північно-східній Італії.

L761 (еквівалент для L754) має високе поширення (34 %) серед сахарсько-мовного народу Тубу у Чаді.

R1b1a1 (L389) L389 сформувалася 17100 років тому. Загальний предок жив 15600 років тому.

L388/PF6468 та L389/PF6531 у їх первісній формі дуже рідкісні або зникли. Її субклади відносно рідко зустрічаються у різних частинах південно-західної Азії, на Середземномор'ї та у континентальній Європі.

R1b1a1a (P297) P297 сформувалася 15600 років тому. Загальний предок жив 13300 років тому.

P297 є предком для значних субкладів M73 та M269, що об'єднує їх у одне гроно.

Скелет ямної культури мідної доби у районі Самарської Луки датується 3305–2925 років до н. е. є R1b1a* тестований позитивно на маркер P297, але негативний для L51.

Більшість євразійських R1b належить цьому субкладу, представляючи значну частину сучасного людства.

Відгалуження P297 незрівнянно добре вивченні порівнюючи з самим початковим субкладом P297.

Найближче розгалуження дерева R-L297:

P297 M269 L23 RF7562 M478 та M73 Y14051 Y20750

Східні, степові M73 і M478 R1b1a1a1a (M478) сформувалася 13300 років тому. Загальний предок жив 7300 років тому.

R1b1a1a1 (M73) та R1b1a1a1a (M478) обминули Каспій з Півночі й заселили Туран. За іншою версією потрапили у Туран через сучасну території Азербайджану, Ірану та Туркменістану. Згодом були відомі як саки. Носії R-M478 були носіями давніх індоєвропейських мов Центральної Азії й тюркською експансією стали носіями переважно тюркських мов. Лінія є типовою для історичних кипчаків та родів, що мають в назві етнонім кипчак, у складі різних сучасних тюркських народів .