Радянська окупа́ція балті́йських краї́н — військова окупація у червні 1940 року трьох країн Балтії — Естонії, Латвії та Литви — Червоною армією відповідно до таємного протоколу до Пакту Молотова — Ріббентропа, підписаного Радянським Союзом з нацистською Німеччиною. Окуповані країни були приєднані до Радянського Союзу як складові республіки у серпні 1940 року. Більшість західних держав ніколи не визнавали їх включення до СРСР. Самі країни Балтії,The Occupation of Latvia at Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Latvia СШАта їхні суди, Європейський Парламент,Motion for a resolution on the Situation in Estonia by the European Parliament, B6-0215/2007, 21.5.2007; passed 24.5.2007 . Retrieved 1 January 2010. Європейський суд з прав людини та Рада ООН з прав людини заявили, що ці три країни зазнали вторгнення, були окуповані та незаконно включені до складу Радянського Союзу відповідно до положень Пакту Молотова — Ріббентропа 1939 року. Потім була окупація нацистською Німеччиною від 1941 до 1944 року, а потім знову окупація Радянським Союзом від 1944 до 1991 року.«The Soviet Red Army retook Estonia in 1944, occupying the country for nearly another half century.» Frucht, Richard, Eastern Europe: An Introduction to the People, Lands, and Culture, ABC-CLIO, 2005 , p. 132Country Profiles: Estonia, Latvia, Lithuania at UK Foreign OfficeThe World Book Encyclopedia The History of the Baltic States by Kevin O'Connor See, for instance, position expressed by the European Parliament, which condemned «the fact that the occupation of these formerly independent and neutral States by the Soviet Union occurred in 1940 following the Molotov/Ribbentrop pact, and continues.» «After the German occupation in 1941–44, Estonia remained occupied by the Soviet Union until the restoration of its independence in 1991.» Ця політика невизнання породила принцип правової безперервности країн Балтії, який стверджує, що де-юре, або як право, країни Балтії залишалися незалежними державами під незаконною окупацією протягом всього періоду з 1940 по 1991 рік.David James Smith, Estonia: independence and European integration, Routledge, 2001, , pXIX

У своїй переоцінці радянської історії, яка розпочалася 1989 року під час т. зв. Перебудови, З'їзд народних депутатів СРСР засудив таємний протокол 1939 року між Німеччиною та СРСР. Однак керівництво КПРС та СРСР ніколи офіційно не визнавало свою присутність у Прибалтиці як окупацію2 липня 1940 року, у Москві, голова Раднаркому СРСР та нарком закордонних справ В'ячеслав Молотов у розмові з міністром закордонних справ Литви, що одночасно виконував обов'язки прем'єр-міністра, Вінцасом Креве-Міцкявічюсом назвав введення військ Червоної армії до Литви, Латвії та Естонії окупацією. Див.: Baltic States: A Study of their Origin and National Development, Their Seizure and Incorporation into U.S.S.R. Interim Report of the Select Committee on Communist Aggression, House of Representatives, Eighty Third Congress, Second Session, 1954, Under the Authority of H. Res. 346 and H. Res. 438. Reprinted in the series International Military Law & History, Vol. IV. Edited by Igor I. Kavass and Adolph Sprudzs. Buffalo: William S. Hein & Co., Inc., 1972. — P. 342. , або що ці держави були анексовані, і розглядало Естонську, Латвійську та Литовську РСР як складові СРСР. З іншого боку, РРФСР визнала 1991 року події 1940 року «анексією».Zalimas, Dainius «Commentary to the Law of the Republic of Lithuania on Compensation of Damage Resulting from the Occupation of the USSR» — Baltic Yearbook of International Law. Martinus Nijhoff Publishers, Історично-ревізіоністська російська історіографія та шкільні підручники продовжують стверджувати, що країни Балтії добровільно приєдналися до Радянського Союзу після того, як усі їхні народи «провели соціалістичні революції», незалежні від радянського впливу. Пострадянський уряд Російської Федерації та його державні чиновники наполягають на тому, що включення країн Балтії відповідало міжнародному праву і отримало де-юре визнання угодами, укладеними на лютневій 1945 року у Ялті і липнево-серпневій у Потсдамі конференціях та Гельсінськими угодами 1975 року, що проголошували недоторканість наявних кордонів. Однак Росія погодилася з вимогою Європи «допомогти особам, депортованим з окупованих країн Балтії» після вступу до Ради Європи в 1996 р. Крім того, коли РРФСР підписала окремий договір з Литвою 1991 року, вона визнала анексію 1940 року як порушення литовського суверенітету та визнала фактичну спадкоємність литовської держави.Treaty between the Russian Soviet Federated Socialist Republic and the Republic of Lithuania on the Basis for Relations between States

Більшість західних урядів стверджували, що балтійський суверенітет не був законно замінений, і, таким чином, продовжували визнавати балтійські держави суверенними політичними утвореннями, представленими делегаціями — призначеними прибалтійськими державами до 1940 року — які функціонували у Вашингтоні та деінде. Балтійські країни відновили фактичну незалежність 1991 року під час розпаду Радянського Союзу. Росія почала виводити свої війська з країн Балтії,— починаючи з Литви,— в серпні 1993 року. Повний вивід військ Російської Федерації закінчився у серпні 1994 року. Росія офіційно припинила свою військову присутність у країнах Балтії в серпні 1998 року, вивівши з експлуатації радар Скрунда-1 (станція в Латвії). Демонтовані установки були репатрійовані до Росії, а територія повернута під контроль Латвії. Останній російський солдат залишив землю Балтії у жовтні 1999 року.The Weekly Crier (1999/10) Baltics Worldwide. Accessed 11 June 2013.Russia Pulls Last Troops Out of Baltics The Moscow Times. 22 October 1999.

Передумови

Рано вранці 24 серпня 1939 р. Радянський Союз та Німеччина підписали десятирічний пакт про ненапад, який називався пактом Молотова — Ріббентропа. Пакт містив секретний протокол, за яким держави Північної та Східної Європи були розділені на німецьку та радянську «сфери впливу». На півночі до радянської сфери були віднесені Фінляндія, Естонія та Латвія. Польща мала бути розділена на випадок її «політичної перебудови» — райони на схід від річок Нарев, Вісла та Сян, відходили до Радянського Союзу, тоді як Німеччина окупувала захід.Text of the Nazi-Soviet Non-Aggression Pact , executed August 23, 1939Литва, сусідня зі Східною Пруссією, перебувала б у німецькій сфері впливу, хоча другий секретний протокол, погоджений у вересні 1939 р., передав більшу частину литовської території Радянському Союзу.Christie, Kenneth, Historical Injustice and Democratic Transition in Eastern Asia and Northern Europe: Ghosts at the Table of Democracy, RoutledgeCurzon, 2002, Згідно з цим секретним протоколом, Литва повертає собі свою історичну столицю Вільнюс, раніше підпорядковану Польщі в міжвоєнний період.

Після закінчення вторгнення СРСР до Польщі 6 жовтня Ради чинили тиск на Фінляндію та країни Балтії для укладення договорів про взаємодопомогу. Ради поставили під сумнів нейтралітет Естонії після втечі інтернованого польського підводного човна 18 вересня. За тиждень, 24 вересня, міністру закордонних справ Естонії було поставлено ультиматум у Москві. Ради вимагали укладення договору про взаємодопомогу щодо створення військових баз в Естонії.Hiden & Salmon (1994). p. 110.The Baltic States: Estonia, Latvia and Lithuania by David J. Smith, Page 24, Таким чином, естонців змушені були прийняти військово-морські, повітряні та армійські бази на двох естонських островах і в порту Палдіскі. Відповідна угода була підписана 28 вересня 1939 р. Латвія підписала 5 жовтня 1939 р., а незабаром Литва — 10 жовтня 1939 р. Угоди дозволяли Радянському Союзу створювати військові бази на території країн Балтії на час європейської війни та з жовтня 1939 року розмістити в Естонії 25 000 радянських солдат, в Латвії — 30 000, а в Литві — 20 000.

Радянська окупація та анексія (1940—1941)

У травні 1940 р. Ради звернулися до ідеї прямого військового втручання, але все ж мали намір керувати за допомогою маріонеткових режимів.Hiden & Salmon (1994). p. 113. Їх зразком стала Фінляндська Демократична Республіка, маріонетковий режим, встановлений Радами в перший день Зимової війни.Hiden & Salmon (1994). p. 112. Ради організували прес-кампанію проти нібито про-союзних симпатій урядів країн Балтії. У травні 1940 року німці вторглися у Францію, яка була захоплена і окупована за місяць. Наприкінці травня — на початку червня 1940 р. країни Балтії були звинувачені у військовій співпраці проти Радянського Союзу шляхом проведення нарад минулої зими. 15 червня 1940 р. уряд Литви був змушений погодитись на радянський ультиматум і дозволити введення невизначеної кількості радянських військ. Президент Антанас Смятона запропонував вчинити збройний опір Радам, але уряд відмовив, запропонувавши власного кандидата на чолі режиму. Однак Ради відмовилися від цієї пропозиції і надіслали Володимира Деканозова, який керував справами, поки Червона Армія окупувала державу.Hiden & Salmon (1994). p. 114.

16 червня 1940 р. Латвія та Естонія також отримали ультиматуми. Незабаром після цього Червона Армія окупувала і ці два залишки Балтії. Ради направили Андрія Вишинського для нагляду за поглинанням Латвії, а Андрія Жданова — за поглинанням Естонії. 18 та 21 червня 1940 р. в кожній балтійській країні були сформовані нові уряди «народного фронту», до складу яких входили комуністи та попутники. Під радянським наглядом нові уряди влаштовували фальсифіковані вибори для нових «народних зборів». Виборцям був представлений єдиний список, де жодним опозиційним рухам не було дозволено подавати документи, та вимога отримати необхідну явку до 99,6 % голосів. За місяць відбулися засідання нових асамблей, єдиним предметом розгляду яких були резолюції щодо приєднання. Радянського Союзу. У кожному випадку резолюції приймаються шляхом аккламації. Верховна Рада Радянського Союзу належним чином прийняла запити в серпні, тим самим давши правову санкцію поглинанню. Литва була включена до складу Радянського Союзу 3 серпня, Латвія — 5 серпня, а Естонія — 6 серпня 1940 року. Зміщені президенти Естонії (Костянтин Пятс) та Латвії (Карліс Улманіс) були ув'язнені й депортовані до СРСР і померли пізніше у Тверській області та Середній Азії відповідно. У червні 1941 року нові радянські уряди провели масові депортації «ворогів народу». За підрахунками, лише Естонія втратила 60 000 громадян. Тому багато прибалтів спочатку вітали німців як визволителів, коли вони вторглися через тиждень.Gerner & Hedlund (1993). p. 59.

Радянський Союз негайно почав зводити прикордонні укріплення вздовж свого нещодавно придбаного західного кордону — так званої лінії Молотова.

Німецька окупація (1941—1944)

З початком 22 червня 1941 року Німецько-радянської війни Німеччина за кілька тижнів окупувала прибалтійські території. У липні 1941 року Третій Райх включив територію Балтії до Райхскомісаріату Остланд. У результаті наступу Червоної армії на Балтію 1944 р. Радянський Союз відвоював територію країн Балтії й оточив рештки німецьких військ у Курляндії до їх офіційної капітуляції у травні 1945 р. Радянська «анексійна окупація» () або окупація sui generisMälksoo (2003), p. 193. країн Балтії тривала до серпня 1991 р., коли три країни відновили свою незалежність.Country Profiles: Estonia, Latvia, Lithuania at UK Foreign OfficeThe World Book Encyclopedia ISBN 0-7166-0103-6 The History of the Baltic States by Kevin O'Connor ISBN 0-313-32355-0 See, for instance, position expressed by European Parliament, which condemned «the fact that the occupation of these formerly independent and neutral States by the Soviet Union occurred in 1940 following the Molotov/Ribbentrop pact, and continues.» «After the German occupation in 1941-44, Estonia remained occupied by the Soviet Union until the restoration of its independence in 1991.»

Провінція Остланд і Голокост