Піхо́тна диві́зія вермахту ( або Inf.Div) — основне загальновійськове тактичне з'єднання, піхотна дивізія сухопутних військ у складі Збройних сил Третього рейху, яка призначалась для ведення бойових дій на сухопутному ТВД у складі армійських корпусів (польових армій), а іноді й самостійно.

Піхотна дивізія вермахту складалась з трьох піхотних полків (по три піхотних батальйони в кожному), одного артилерійського полку (3 легких та один важкий артилерійські дивізіони), розвідувального батальйону, протитанкового дивізіону, саперного батальйону, батальйону зв'язку, медичного батальйону, запасного батальйону та тилових служб.

Історія 16 березня 1935 року на основі збройних сил Веймарської республіки — рейхсвера — створюються нові збройні сили нацистської Німеччини — вермахт. За станом на 1934 рік сухопутні війська Німеччини налічували 21 піхотну дивізію. З введення в 1935 році військової повинності, і до початку війни вермахт мав уже 41 піхотну дивізію (з 1-ї по 46-ту, піхотних дивізій з номерами 13, 37, 40, 42 і 43 у складі вермахту ніколи не існувало).

Під час війни пройшло 35 так званих «хвиль мобілізації» нових дивізій. Остання зі сформованих піхотних дивізій носила номер 719, хоча всього за час війни було сформовано тільки 294 піхотні дивізії. Деякі з цих дивізій переформували в мотопіхотні дивізії, а деякі з часом розформували. Решта дивізій з 719 були навчальними (), охорони (), гарнізонними (), дивізіями берегової оборони (), запасними та навчальними () дивізіями.

В останні роки війни формальний статус дивізій отримали деякі бойові групи — імпровізовані бойові частини, котрі значно поступалися звичайним піхотним дивізіям за чисельністю.

З розв'язанням війни у вересні 1939 — 38 німецьких піхотних дивізій брали участь у Польській кампанії, 38 дивізій у цей час знаходилися на Західному фронті.

У 1940 — 5 дивізій брали участь в Норвезькій кампанії.

У травні 1940 — до початку Французької кампанії вермахт мав 141 піхотну дивізію, 123 з яких брали участь у боях у Франції, 5 входили до складу окупаційних військ в Польщі, 5 перебували в Данії і Норвегії, а 8 залишалися для забезпечення оборони Рейху. Після Французької кампанії 23 піхотні дивізії були розформовані або перетворені.

1941 — 4 дивізії брали участь у Балканській кампанії.

1941 — до початку війни з Радянським Союзом вермахт мав 152 дивізії, з яких 100 перебували на сходіMueller-Hillebrand B., Das Heer, 1933—1945. vol. II, E.S. Mittler & Sohn, 1969, pp. 161—162.Место «Восточного похода» в стратегии Германии 1940—1941 гг. и силы сторон к началу операции «Барбаросса», 38 — на заході, 8 — в Норвегії, 8 — на Балканах, одна в Данії і одна у Фінляндії. Після початку боїв число дивізій на Сході зросло до 119.

1944 — до початку висадки союзників у Нормандії, на оборонних позиціях Атлантичного валу у Франції, Бельгії та Голландії знаходилося 17 піхотних дивізій.

Хоча дивізії не завжди мали однакову структуру, відмінності в їхньому штатному розкладі були мінімальні. Значні організаційні відмінності зустрічалися дуже рідко. Більшість німецьких дивізій також мали один польовий запасний батальйон, що складався з 3-5 рот.

Структура дивізії

Чисельність та оснащеність озброєнням Піхотні дивізії першої хвилі у відповідності до штатного розкладу () мали (без урахування польового запасного батальйону): 518 офіцерів, 102 службовці, 2 573 унтер-офіцери і 13 667 солдатів; загальна чисельність дивізії становила 16 860 осіб. Жіночого персоналу у складі піхотних дивізій не було.

Озброєння дивізії складалося з: 3 681 пістолета, 12 609 гвинтівок Mauser 98, 312 пістолетів-кулеметів MP-40, 90 протитанкових рушниць Panzerbüchse 39, 425 ручних кулеметів MG-34, 110 станкових кулеметів, 84 50-мм легких мінометів Granatwerfer 36, 54 81-мм важких мінометів Granatwerfer 34, 75 37-мм протитанкових гармат Pak 35/36, 20 75-мм легких піхотних гармат leGebIG 18, 36 105-мм легких піхотних гаубиць leFH 18, 6 150-мм важких полкових гармат sIG 33, 12 150-мм важких польових гаубиць sFH 18, 9 вогнеметів Flammenwerfer 35 і 3 легких розвідувальних бронеавтомобілі Sd.Kfz. 221.

Транспортними засобами дивізії були: 1 743 верхових коні, 3 632 тяглових коні, 895 возів, 31 причеп, 500 велосипедів, 530 мотоциклів (190 з колясками), 394 автомобілів, 536 вантажівок (67 з причепами).

Штатна структура

Командування та штаб Командир дивізії () — генерал-майор/генерал-лейтенантDivisionsstab (Infanterie-Division) (Wehrmacht) Gliederung 1939/1940.

Штаб дивізії (98 офіцерів та фельдфебелів): Оперативний відділ штабу: начальник оперативного відділуфактично начальник штабу дивізії — оберстлейтенант (); офіцер для поручень-заступник нач. опер.відділу — майор (); офіцер генерального штабу-начальник розвідки — гауптман (); офіцер для поручень — оберлейтенант (); начальник артилерії (командир артилерійського полку) (); начальник інженерних військ (командир інженерного батальйону) (); начальник зв'язку (командир батальйону зв'язку) ().

Відділ ад'ютантів персоналу штабу: дивізійний ад'ютант (по офіцерському складу) — майор (); заступник дивізійного ад'ютанта (по сержантах та солдатах) — гауптман (); військовий юрист ().

Управління квартирмейстера штабу: офіцер генерального штабу-старший квартирмейстер — майор (); офіцер для поручень-заступник старшого квартирмейстера — гауптман (); офіцер забезпечення оснащенням, боєприпасами та майном — гауптман (); офіцер забезпечення АТТ — гауптман (); дивізійний інтендант постачання продовольством та фуражем — гауптман (); начальник медико-санітарної служби дивізії (); начальник ветеринарної служби дивізії (); католицький та євангелічний пастор (); начальник фінансової служби та бухгалтерії дивізії ();

Підрозділи забезпечення штабу: мотоциклетний кур'єрський взвод, картографічний або друкарський взвод з 2-мя кулеметами.

Транспорт штабу дивізії: 2 автобуси; 29 легкових та вантажних автомобілів; 17 мотоциклів; декілька верхових коней.

Бойові частини Піхотний полк 3 піхотні полки по 3 049 осіб (чисельність: 75/7/493/2474 (офіцери/службовці/унтер-офіцери/солдати).

Командування полку: командир полку (оберст), ад'ютант, офіцер для поручень, офіцер зв'язку.

Кожен полк мав у складі: штаб полку; взвод зв'язку (командир — лейтенант); кавалерійський взвод (командир — оберфельдфебель); саперний взвод (командир — лейтенант); полковий оркестр. 3 піхотних батальйони.

Піхотний батальйон (у дивізії — 9) Штат батальйону нараховував: командира (оберстлейтенант або майор), 13 офіцерів, 1 службовець, 846 унтерофіцерів і солдатів і мав 131 коня.

У складі кожного батальйону: штаб батальйону (командир батальйону, ад'ютант, помічник ад'ютанта, батальйонний лікар і батальйонний ветеринар) зі штабним відділенням; взвод зв'язку; три піхотні роти з 12 ручними кулеметами, 3 легких міномети і 3 протитанкових рушниці, одна кулеметна рота () з 12 станковими кулеметами і 6 мінометів. обоз з 1-ї групи і 2-ї групи постачання, пересувної майстерні.

Рота полкової артилерії (на кінній тязі) 6 75-мм легких гармат, 2 150-мм важкі гармати.

Рота винищувачів танків (моторизована) () 12 37-мм протитанкових гармат, 4 ручних кулемети (командир — оберлейтенант)

Колонна легкої піхоти ()

Розвідувальний загін () (чисельність 19/2/90/512): штаб моторизований розвідувальний взвод (9 ручних кулеметів) відділення велосипедистів (): 9 ручних кулеметів, 2 станкових кулемети, 3 легких міномети важкий (моторизований) дивізіон: 2 × 75-мм легких піхотних гармати, 3 × 37-мм протитанкових гармати, 3 легких бронеавтомобілі.

Моторизований загін винищувачів танків () штаб і взвод зв'язку; 3 роти винищувачів танків: 12 × 37-мм протитанкових гармат, 6 ручних кулеметів.

Усі частини дивізії, за винятком штабу та роти винищувачів танків, використовували кінну тягу.

Артилерія Артилерійський полк (чисельність 114/10/427/2321 (офіцери/службовці/унтер-офіцери/солдати): штаб і взвод зв'язку; 3 легких артилерійських дивізіони: штаб, взвод зв'язку взвод коректувальників, по 3 батареї — в кожній 4 × 105-мм легкі польові гаубиці і два ручних кулемети.

Артилерійська колона.

Важкий артилерійський дивізіон: штаб, взвод зв'язку, коригувальний взвод; картографічний взвод, по 3 батареї — в кожній 4 важкі польові гаубиці.

Підрозділи підтримки та забезпечення Саперний батальйон (командир батальйону — майор; чисельність 17/1/60/442 (офіцери/службовці/унтер-офіцери/солдати): штаб батальйонний оркестр, 3 саперні роти (2 на кінній тязі, 1 моторизована), 3 протитанкових рушниці, 3 вогнемети. 1 моторизована колона мостоукладальників. 1 легка моторизована саперна колона.

Батальйон зв'язку штаб, телефонна рота (частково моторизована), 1 радіорота (моторизована), 1 легка рота зв'язку (моторизована). Тилові служби продовольчий загін, пекарна рота, скотобійний взвод (всі моторизовані). Служби постачання 6 колон постачання (3 кінні, 3 моторизовані), паливна колона, ремонтна рота, рота постачання. Медичні служби 2 медичні роти (1 кінна, 1 моторизована), 1 польовий госпіталь (моторизований), 2 моторизовані санітарних взводи. Ветеринарні служби 1 ветеринарна служба (кінна). Військова поліція взвод військової поліції. Поштова служба поштове відділення (моторизований).

Штат, озброєння та військова техніка піхотних дивізій вермахту за роками Особовий склад1-шахвиля мобілізаціїAlex Buchner: Das Handbuch der deutschen Infanterie 1939—1945, Dörfler Zeitgeschichte, ISBN 3-89555-041-8, S. 9.2-гахвиля мобілізації3-тяхвиля мобілізації4-тахвиля мобілізаціїПіхотні дивізії 1944 рокуПіхотні дивізії 1945 рокуVerfügung OKH Nr. I/21000/44 (Geh.KdoS.)Офіцери518491578491333352Службовці1029894997029Унтерофіцери2 5732 2732 7222 1652 1641 947Рядові13 66712 41114 50712 264 10 205додатково до штату входило 1 455 російських добровольців-гіві 9 581в тому числі 698 російських добровольців-гівіЗагалом16 86015 27317 90115 01912 77211 909Зброя та озброєння1-шахвиля мобілізації2-гахвиля мобілізації3-тяхвиля мобілізації4-тахвиля мобілізаціїПіхотні дивізії 1944 рокуПіхотні дивізії 1945 рокуПістолети3 6813 8014 6403 6392 0131 563Гвинтівки12 60910 82811 42310 8078 5987 594Кулемети535459709457716536Польова артилерія26==202535Протитанкові гармати75===2310 штурмових гармат11Важкі гармати та міномети48===4337Мотоцикли530497425529168138Танки394393330359167146Вантажні автомобілі536509248536370185Коні5 3754 8546 0334 0773 979----

Див. також Хвилі мобілізації Вермахту Легка дивізія Авіапольова дивізія Східний батальйон Танкова дивізія вермахту Танко-гренадерська дивізія

Примітки Виноски

Джерела

Джерела Структура немецкой пехотной дивизии 1939—1945 год.

Література Дробязко С. И.; Савченков И. Вторая мировая война 1939—1945. Пехота вермахта. — М.: АСТ, 1999. — 48 с. — (Военно-историческая серия «СОЛДАТЪ»). — 7000 экз. — ISBN 5-237-04084-5. Буркхарт Мюллер-Гиллебранд. Сухопутная армия Германии, 1939—1945 гг. — М.: Изографус, Эксмо, 2002. — 800 с. — 5000 экз. — ISBN 5-94661-041-4. Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 1st—290th Infantry Divisions in World War II. — Paderborn: Stackpole Books, 2007. — Vol. 1. — 400 p. — (Stackpole military history series). — ISBN 0-811-73416-1. Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 291st—999th Infantry Divisions, Named Infantry Divisions and Special Divisions in World War II. — Paderborn: Stackpole Books, 2007. — Vol. 2. — 400 p. — (Stackpole military history series). — ISBN 0-811-73437-4.

Посилання Infanteriedivisionen Сравнение дивизий РККА и Вермахта Сравнение дивизий РККА и вермахта СТРУКТУРА ПЕХОТНОЙ ДИВИЗИИ ВЕРМАХТА 1939-45 гг. Пехотная дивизия Численность и вооружение русской стрелковой и немецкой пехотной дивизий, 1941 г.

Відео Organization & Structure of a German Infantry Division in World War 2