Абзу () або — велика підземна водойма, обитель Енкі (аккад. Еа), бога мудрості та заклинань. Абзу, ключова частина давньої месопотамської космічної географії, була розташована десь між поверхнею землі та підземним світом. В уяві месопотамців він був населений рибами. Деякі вчені вважали, що Абзу був наповнений солодкою водою (на противагу солоній воді океану), згідно з більш пізніми поглядами, він також містив солону водуLambert, W. G. (2000). “The apsuˆ.” In L. Milano et al., eds., Landscapes, territories, frontiers and horizons in the ancient Near East: 74–7. Padua.. У літературних текстах Абзу також згадується як Енгур, без помітної різниці у значенніBrisch, N. (2012). Abzu (apsû). The Encyclopedia of Ancient History..
У шумерській літературній казці «Енкі та Нінхурсаг» описується, як богиня Нінхурсаг бере глину з поверхні Абзу, щоб створити перших (недосконалих) людей (порівняйте з історією про Адама), а в казці «Інанна та Енкі» йдеться про те, що Енкі зберігав Ме, божественні сили, в Абзу, де також працювали помічники Енкі мудреці Абгаллу.
В аккадській літературі, зокрема у космогонічному «Вавилонському епосі про створення світу» («Енума Еліш») Абзу представляється як один з двох першоелементів, із з'єднання якого з безоднею Тіамат (персоніфікованим океаном солоних вод)Horowitz, W. (1998) Mesopotamian cosmic geography. Winona Lake, IN. виникли Земля і Небо, і були створені боги «старшого покоління». Вважається, що місто Вавилон було засноване на місці Абзу.
З «далеких вод» Абзу прийшов один з головних шумерських богів - Енкі, тому присвячений йому храм в місті Еріду називається Абзу або «будинок Енгурри». (Згодом так само іменувалися резервуари зі святою водою у дворах вавилонських і ассирійських храмів).
«Молоде покоління» богів дратує Апсу своєю поведінкою, і він разом з Мумму хоче знищити їх. Але Енкі присипляє і вбиває Абзу, і потім зводить над ним житло «Абзу», де зачинає Мардука.
Примітки
Література
Edzard, D. O. (1965) “Abzu.” In H. W. Haussig, ed., Go¨tter und Mythen im Vorderen Orient, Wo¨rterbuch der Mythologie, vol. 1: 38. Stuttgart. Horowitz, W. (1998) Mesopotamian cosmic geography. Winona Lake, IN. Lambert, W. G. (2000). “The apsuˆ.” In L. Milano et al., eds., Landscapes, territories, frontiers and horizons in the ancient Near East: 74–7. Padua.