Обло́га Ба́ру 1648 року — військова операція українських козацько-селянських військ під орудою полковника Максима Кривоноса та інших старшин проти річпосполитської залоги міста Бар, що тривала з 25 по 31 липня (за ст. ст.; 4–10 серпня за н. ст.) 1648 року під час Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Здобуття Барської фортеці — резиденції коронних гетьманів і одного з найважливіших оборонних центрів Поділля — стало важливою перемогою повстанців, яка деморалізувала коронне військо та розширила підконтрольну козакам територію.

Передумови На початку 1648 року Барська фортеця відігравала роль ключового опорного пункту шляхетських військ у Брацлавському та Подільському воєводствах. Фортеця мала потужні дерево-земляні та муровані укріплення, значний запаси зброї, понад 50 гармат і 5 тисяч мушкетів. Обороною керував галицький староста Андрій Потоцький.

Після успішного початку повстання гетьман Богдан Хмельницький направив на Поділля загони на чолі з наказним гетьманом Максимом Кривоносом. У середині липня в містечку Ялтушків сформувалися масштабні повстанські полки із місцевих селян та міщан.

Серед річпосполитської залоги та цивільних утікачів панувала паніка, спричинена поразками коронного війська під Жовтими Водами та КорсунемKucharski W. Rozbicie armii koronnej w działaniach wojennych 1648 r. — Warszawa, 2015. — S. 62.. Початковий комендант фортеці Броневський дезертирував, через що командування змушений був перебрати безпосередньо Андрій Потоцький. Додатковим фактором нестабільності стала прихильність місцевого українського («руського») населення до козаків, а також масове перебіжництво православних жовнірів на бік повстанцівŚliwińska-Słomska I. Sytuacja wewnętrzna w Kamieńcu Podolskim w lecie 1648. — Łódź, 2021. — S. 81..

Перебіг облоги та штурм 25 липня (4 серпня) 1648 року повстанські загони наблизилися до міста. Вони швидко оволоділи передмістям Бара — містечком Чемериське — та взяли фортецю в щільну облогу. Невдовзі підійшли основні козацькі полки на чолі з Максим Кривоносом, Іваном Богуном, а також полковниками Брацлавцем і Габачем. Загальне керівництво облоговими роботами безпосередньо під стінами здійснював полковник Брацлавець.

Загальна чисельність козацько-селянського війська сягала близько 10 000 осіб. Готуючись до штурму, повстанці: рили шанці та зводили палісади навколо твердині; виготовляли штурмові драбини та рухомі оборонні дерев'яні вежі — гуляйгороди (або «ватайгороди»), які збирали з брусів та розібраних дерев'яних будинків навколишніх маєтків; вели інтенсивний артилерійський обстріл фортечних мурів.

Полковнику Брацлавцю вдалося встановити таємний контакт із міщанами-українцями всередині Бара, які погодилися сприяти повстанцям під час штурму.

Ранком 28 липня (7 серпня), скориставшись густим туманом, козаки та міщани розпочали рішучий приступ. Головний удар було завдано з боку Замкових та Іванківських воріт, де польська залога найменш очікувала нападу. За сприяння місцевих жителів повстанці захопили оборонні вали й увірвалися до частини міста, відомої як «Ляцьке». Зазнавши важких втрат, залишки шляхетської залоги та містяни заховалися в внутрішньому замку.

29 липня (8 серпня) відбулися переговори про капітуляцію. Андрій Потоцький погодився скласти зброю, однак частина королівських жовнірів відмовилася виконувати умови й продовжила опір у замку. Вранці 31 липня (10 серпня) козаки провели остаточний штурм і повністю оволоділи Барським замком.

Наслідки Внаслідок падіння Бара козаки здобули колосальні трофеї: десятки гармат, тисячі одиниць вогнепальної зброї, великі запаси пороху та провіанту. У полон потрапив Андрій Потоцький разом із багатьма високопоставленими офіцерами й шляхтою. Загальна кількість загиблих та полонених (включаючи шляхту, залогу та цивільних утікачів, що шукали захисту у фортеці) за деякими джерелами оцінювалася до 14 000 осіб. Здобуття фортеці супроводжувалося розправою над шляхтою та єврейським населенням містаRudawski W. J. Historja Polska Od Śmierci Władysława IV Aż Do Pokoju Oliwskiego. — Petersburg–Mohilew, 1855. — T. 1. — S. 38..

Втрата Бара стала важким ударом для Корони Польської. Поразка підривала бойовий дух шляхетських залог по всьому регіону, зокрема в сусідній фортеці Кам'янця-Подільського. Успіх козаків сприяв масовому розгортанню селянсько-міщанських повстань на території всього Західного Поділля.

Через рік, у 1649 році, відбулася друга облога Бару, під час якої польські війська під командуванням Петра Потоцького намагалися відбити фортецю у козацького гарнізону.

Див. також Хмельниччина Облога Бару (1649) Максим Кривоніс

Примітки

Джерела та література Степанков В. С. Барська облога 1648 // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 195. — ISBN 966-00-0734-5. Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет). — К.: Либідь, 1995. — 624 с. Rudawski W. J. Historja Polska Od Śmierci Władysława IV Aż Do Pokoju Oliwskiego. — Petersburg–Mohilew, 1855. — T. 1.