Корисні копалини Камеруну

З корисних копалин основну цінність являють боксити, в перспективі – вуглеводні, зал. руди, невеликі родов. золота та олова, кіаніт, граніт, алмази. (табл. 1).

Таблиця 1. – Основні корисні копалини Камеруну станом на 1998-1999 рр.

<p align=center>Корисні копалини <p align=center>Запаси <p align=center>Вміст корисного компоненту в рудах, % <p align=center>Частка у світі, % <p align=center>Підтверджені <p align=center>Загальні <p align=center>Боксити, млн т <p align=center>1628 <p align=center>2000-4000 <p align=center>47 (Al2O3) <p align=center>6,1 <p align=center>Залізні руди, млн т <p align=center>240 <p align=center>1220 <p align=center>40 (Fe) <p align=center>0,1 <p align=center>Нафта, млн т <p align=center>83 <p align=center>  <p align=center>  <p align=center>0,1 <p align=center>Золото, т <p align=center>  <p align=center>2 <p align=center>0,5 г/т <p align=center>  <p align=center>Олово, тис. т <p align=center>1 <p align=center>1 <p align=center>0,4 <p align=center>  <p align=center>Природний горючий газ, млрд м3 <p align=center>110 <p align=center>  <p align=center>  <p align=center>0,1

Великі родовища поверхневих гібситових бокситів латеритного типу Мінім-Мартап та Нгуанда мають підтверджені запаси – 900 і 200 млн т. Родовища не освоєні. В район родовищ продовжена транскамерунська залізниця.

На шельфі виявлені нафтові і газові родовища.

Територія Камеруну геологічно недостатньо досліджена. В Східному Камеруні залишаються перспективні площі для ГРР на золото. Американська компанія Geovic Cameroon на початку XXI ст. веде геологічні дослідження на кобальт, нікель і марганець.

Див. також

Історія освоєння мінеральних ресурсів Камеруну Гірнича промисловість Камеруну Економіка Камеруну Геологія Камеруну

Джерела

U.S. Geological Survey, 2021, Mineral commodity summaries 2021: U.S. Geological Survey, 200 p. , https://doi.org/10.3133/mcs2020.

Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.