Ель Гре́ко ( — грек, справжнє ім'я Доменікос Теотокопулос (); , Крит, Венеційська республіка — , Толедо) — іспанський художник грецького походження. Один із представників Критської школи.
Походження і навчання Народився на Криті. Збереглися дані про гороскоп Ель Греко, за яким він рак. Отже, він народився між 21 червня і 21 липня. Родина була досить заможна. Батько Георгіос Теотокопулос був збирачем податків. Імовірно, родина належала до католицтва. Доменікос мав брата, який доживав з ним віку в Іспанії.
Ікони
Перші твори мистецтва, які побачив хлопець, — це ікони. Свідчення про навчання в іконописця потребують уточнень, але впливи іконописних схем православ'я прослідковуються у деяких творах. Особливо це помітно у церковному образі «Мадонна милосердя» (1605, Ільєскас, шпиталь де ла Карідад). Православному досить побачити цей твір, щоб одразу пригадати ікону «Покров Богородиці». Але впливи католицьких схем значно більші, та й композиція творів Ель Греко є набагато ближчою до церковних образів і схем католицтва (П'єро делла Франческа — «Мадонна дель Парто», «Мадонна милосердя» Доменіко Гірляндайо та інші).
Автопортрети З документів відомо, що Доменікос писав автопортрети«Труды Государственного Эрмитажа», № 18, Л, «Аврора», 1977, с. 59. Патрон Ель Греко у Римі Джуліо Кловіо писав у листопаді 1570 року: «У Рим щойно приїхав молодий кандієць, учень Тіціана, якого слід вважати (за моєю думкою) одним з найкращих майстрів живопису. Серед своїх творів він намалював автопортрет, що вразив майстерністю всіх художників Риму».
Маємо ще один документ про існування другого автопортрету. У посмертному описі майна художника, яке успадкував син Хорхе Теотокопулос віднайдено: «Портрет мого батька в рамі з оздобленням». Отже, автопортрети Ель Греко існували, завданням дослідників є або знайти їх, або знайти відомості про їхню втрату.
Італійський період Острів Крит, де народився Доменікос, у ті часи належав Венеційській республіці. Не дивно, що молодий Ель Греко у пошуках долі перебрався у столицю Адріатики. Якщо правда, що він учень Тіціана, то перебував у Венеції. В його творах відчувається вплив творів генія Тіціана, а деякі картини справжні варіації творів великого венеційця («Каяття Марії Магдалини», Музей образотворчих мистецтв (Будапешт)).
Ще більший вплив на художню особистість Ель Греко мали твори іншого генія з Венеції — Якопо Тінторетто (1518—1594). Відомостей про навчання у майстерні в Тінторетто наразі не маємо. Навчатися Доменіко міг на творах Тінторетто і самотужки, бо їх було вдосталь у церквах і братствах Венеції.
Ель Греко в Римі За записами Джуліо Кловіо, земляка Ель Греко, можна досить точно визначити, коли він переїхав до Риму — у жовтні-листопаді 1570 року. Отже, у Венеції він не втримався. Кловіо дав рекомендацію до кардинала Алессандро Фарнезе, документ зберігся. Доменікос досить швидко отримав у Римі покровителів з родин Орсіні та Фарнезе. З високоосвітченим Фульвіо Орсіні Ель Греко зійшовся найближче. Так, особиста бібліотека Фульвіо нараховувала близько 1 600 томів і пізніше стала надбанням Ватикану. Полюбляв книжки і Ель Греко. Підстави для наближення були ще й тому, що Фульвіо колекціонував картини.
Римський період митця досить плідний і за власними творами, і за знайомством із життям і творами митців Риму. Написав Доменікос і портрет Джуліо Кловіо (1572, музей Каподімонте, Неаполь).
У подальших творах є невеликий вплив і образів Мікеланджело, особливо скульптури («Покладання Христа у гроб» 1555 р. Мікеланджело і «Бог отець з мертвим тілом Христа (Свята Тріця)» Ель Греко, Прадо, Мадрид). Проте він давно набув індивідуальності і так переробляв чужі композиційні схеми, що їх здатні впізнати лише справжні фахівці.
Ель Греко не втримався і у Римі. Великі будівельні роботи розпочалися в Іспанії. Про них багато говорили у Римі. У пошуках багатих замовників в Іспанії і нових просторів для творчості Доменікос переїхав до Мадриду. Стати придворним живописцем короля Філіпа II Ель Греко не зміг, а тому оселився у Толедо.
Проблема світла в картині Ель Греко з тих, хто довго й успішно розв'язував проблему світла в картинах. Ще на візантійських іконах він бачив людей, осяяних надреальним божественним світлом («Преображення господнє» так вразило свідків, що ті попадали на землю. Їх і досі так малюють на православних іконах).
У творчому доробку майстра є побутова картина, де проблема штучного освітлення головна у творі. Це «Хлопчик, що роздмухує вогонь свічки» (Каподімонте, Неаполь). Загадкою лишається полотно «Іспанське прислів'я», бо і воно вирішено у штучному освітленні.
Ще загадковіші його численні релігійні твори, де світло і справді йде як від самого Бога («Христос з св. Йосипом, земним батьком», всі «Поклоніння волхвів», усі варіанти «Благовіщення», усі образи «Христа в Гефсиманському саду» та інші).
Родина
Єдиний син Ель Греко — Хорхе Теотокопулос. Причини неможливості шлюбу з жінкою невідомі (можливе невельможне походження чи те, що Ель Греко залишався іноземцем без знання іспанської мови). Все це припущення. Зберігся утаємничений портрет жінки з хутровою накидкою. Можливо, це Єроніма (1577, Глазго, Поллок-хаус). Хлопчисько зі смолоскипом на полотні «Похорон графа Оргаса» (1587, церква Сан-Тома, Толедо), імовірно є зображенням сина Хорхе. Хорхе навчався малюванню і опанував техніку живопису. Але надав перевагу практиці архітектора.
Є й інший портрет, на якому зображений дорослий Хорхе з палітрою і пензлями в руках.
Есполіо (Роздягання Христа перед стратою) 1579 р Христа притягли на Голгофу та ще й примусили на собі нести важкий хрест. Натовп зібрався подивитися на того, кого щойно хотів бачити царем Юдеї, а тепер готували стратити як злочинця. Кат вже зачепив край одягу Христа. Ремісник-тесляр готує хрест для страти і ні на кого не дивиться. Як загіпнотизовані на хрест і тесляра дивляться три Марії. Страта от-от почнеться, але жах вже́ панує в людських серцях.
Неможливо відшукати іконографічні витоки твору. Неможливо знайти подібні композиційні схеми. Лише віддалено щось нагадує ікони великих і безіменних майстрів Візантії. Проте деякі деталі значно відрізняються від іконописної традиції зниклої на той час імперії.
Приватна бібліотека Ель Греко Зберігся опис особистої бібліотеки Ель Греко, де поряд з книгами з архітектури, грецькими класиками й італійськими поетами (Петрарка, Аріосто, Тассо) — зберігались і теологічні праці. Серед останніх — «Про небесну ієрархію» псевдо-Діонісія Ареопагіта, твори якого, написані в другій половині V століття, зіграли величезну роль в історії релігійно-філософської думки. Зрозуміло, що ареопагітика надихала майстра. Це був не тільки художник, але й мислитель-містик, у полотнах якого з космічним простором і потойбічним світлом, з екстатичними персонажами і святими фанатиками, втілена ідея вічного католицтва.
Ель Греко та маньєризм
Ель Греко — художник доби маньєризму. Його релігійні картини мають відчутний вплив маньєристів Риму («Страта св. Маврикія», 1582, «Благовіщення», 1696, «Поклоніння пастухів», 1697, «Вигнання торгашів з храму», «Коронація Діви Марії»). Але талановитий митець раз у раз перетинав вузькі кордони маньєризму і наповнював полотна такими деталями, композиційними схемами та особистими знахідками, що про його маньєризм забувають. Геній Ель Греко виходив на перший план і брав у полон.
Уславлений і улюблений Толедо Ель Греко зрідка малював краєвиди міста. Завжди це тільки Толедо. Він багато читав і розглядав мапи різних міст. У часи Ель Греко мапи набули поширення, і він мав змогу їх бачити (мапа Мілана бл. 1572 р., картографи Георг Браун і Хогенбург). Але як відрізняється «Краєвид і мапа міста Толедо» Ель Греко (1610—14) від технічної мапи Брауна і Хогенбурга.
Про «Краєвид Толедо» (в грозу) художника вже існує ціла бібліотека. До нього зверталися і звертатимуться століттями. Це несподіванка в творчості майстра і шедевр, яких одиниці у світі.
Апостоладос Останньою працею життя художника став цикл «Апостоладос» — портрети апостолів. Над ними він працював з 1610 по 1614 роки. Завершував цикл портрет святого Петра з ключами до раю.
Після цього мала бути «Коронація святої Богородиці», але закінчити її Ель Греко так і не вдалося.
Портрети Ель Греко Маньєрист Ель Греко ставав суворим і непідкупно правдивим у портретах, як корифеї Антоніс Мор (близько 1520–1577) або Тиціан (бл. 1485—1576). Аби написати вдалий портрет, йому неважливо було добре знати модель.
Постійне виживання серед чужих, недоброзичливих і небезпечних людей навчило його розпізнавати особи портретованих. Тому його портрети такі різні, такі психологічно насичені, й таки майстерні.
Підстаркуватим і сумним постав Кловіо (грек на чужині) на його портреті 1572 р. Портрету притаманне жанрове забарвлення — Кловіо демонструє власно створені до книги мініатюри, які вважали шедевром майстра.
Міць католицизму і небезпечна непохитність переконань б'ють з портрету інквізитора Ніньйо де Гевара, який підписував вироки на спалення єретиків Толедо.
Приязнь і захоплення розумом і даром поета присутні в якостях портрета ченця Гортенсіо Паравісіно.
Портретів пензля Ель Греко декілька. Вони справляли неабияке враження і на портретованих, і на сучасників, і на художників, що постійно їх копіювали. Досі сперечаються — копія чи оригінал портрет поета Алонсо Ерсілья і Суньїга. Важливо, однак, те, що портрет зберігся і зберіг частку генію Ель Греко (Ермітаж, Петербург).
Смерть Помер у Толедо 7 квітня 1614 року. Надгробок з порфіру і прах зникли (відомі лише по літературі). Зруйновано й будинок в Толедо, де жив художник. Митця забули на три століття.
Майстерня Ель Греко Перегляд творчого спадку Ель Греко підняв питання майстерні майстра. Вона була. В Іспанію він відбув не один, з ним з Італії прибув учень і секретар Франческо Пребоско. Він допомагав як у створенні картин, так і керував продажами творів мистецтва майстраКаптерева Т. П. "Искусство Испании. Очерки ", М, «Искусство», 1989, с. 346. Допомагали й інші учні.
Виборовши популярність, Ель Греко перейшов на систему створення зразків-ескізів. Свої найбільш вдалі композиції він переробив у зразки і давав роздивитися замовникам-візітерам. Обраний зразок розробляли він сам і учні. Система нагадувала працю візантійського ікописця, котрий працював за популярними схемами. У майстерні Ель Греко це не перешкоджало виробляти варіанти чи насичувати новий варіант новими рисами, виникали нові варіанти або репліки. Тим не менше консервативні іспанці в Толедо часто сприймали роботи Ель Греко як ікони.
Гучна посмертна слава у XX столітті Мало хто мав таку гучну і потужну посмертну славу в ХХ столітті як Ель Греко. Кожне відкриття документа про нього чи нового оригіналу ставало сенсацією. Але тихим та релігійним творам Ель Греко не заважає марнота марнот цього світу. Як не заважає і захоплення перед портретами його пензля мільйонів глядачів у музеях світу. Адже вони давно і на завжди увійшли у вічність.
Про твори Ель Греко видано багато книжок і альбомів. Є багато листівок і репродукцій. У Толедо створено музей митця в одному з палаців тієї доби, бо дім майстра не зберігся.
Про Ель Греко знято художні фільми: У США — «Ель Греко» з Мелом Фаррелом у головній ролі. У 1966 році — «Ель Греко», режисер Лучано Сальс. У 2007 році — «Ель Греко», режисер Янніс Смарагдіс.
У ХХІ столітті славу Ель Греко множить інтернет.
Будинок-музей Ель Греко в Толедо