Buick Electra () — великий легковий представницький автомобіль, що випускався компанією Buick з 1959 по 1990 роки. Харлоу Кертіс, який керував відділенням Buick, і пізніше очолив General Motors, назвав автомобіль на честь своєї зовиці, відомої скульпторки Електри Ваггонер Біггс.
За свою більш ніж 30-річну історію випуску, Електра була доступна в різних варіантах кузова, включаючи купе, кабріолет, седан і універсал. На зміну Електрі в 1991 році прийшов автомобіль Buick Park Avenue.
Перша генерація (1959—1960)
В 1958 році, Roadmaster і Limited складали клас великих розкішних легкових автомобілів Б’юік. В 1959 році їх перейменували в Electra і Electra 225 відповідно. Одночасно оновились дві інші моделі Б’юік великого розміру, Invicta і LeSabre.
Шильдик Electra 225 був даниною довжині кузова останнього автомобіля вище 225 дюймів (5715 мм), заробивши на вулицях назву «двійка з чвертю» ()John Hiatt – Detroit Made – YouTube.
Electra 225 Riviera була топовою персональною моделлю, в кузові 4-дверний хардтоп. Б’юік вперше застосував назву «Рив’єра» для 2-дверного хардтопа Roadmaster в 1949 модельному році, після чого саме так називав всі свої хардтопи. Крім того, в період з 1950 по 1953 роки, Б’юік створив комплектацію з розтягнутою колісною базою седана, виключно в лінійках Roadmaster і Super, яку назвали Riviera. Але 1959 став першим роком, коли не всі хардтопи Б’юіка називались Рив’єра. Також були доступні стандартний 4-дверний хардтоп і 4-дверний седан. 2-дверний кабріолет був доступний лише як Electra 225, 2-дверний хардтоп — як Electra.
В 1959 році Electra і Electra 225 використовували платформу C від General Motors спільно з Oldsmobile 98 і всіма автомобілями Cadillac, з колісною базою 3200 мм, в порівнянні з платформою B, на якій будували LeSabre і Invicta, з колісною базою 3100 мм. Стандартним, і єдиним доступним двигуном був V8 Wildcat з 4-камерним карбюратором, ступенем стиску 10,25:1 і потужністю в 325 к. с. (239 кВт) в парі з 2-ступеневою автоматичною коробкою передач Dynaflow, яка також входила в стандарт разом з підсилювачами керма і гальм, з використанням унікальних 12-дюймових (300 мм) ребрових алюмінієвих гальмівних барабанів. Електричні підіймачі вікон і регулювання сидінь, шкіряний салон входили в стандартну комплектацію кабріолета Electra 225 та були опціями на всіх інших моделях. Для кабріолета 255 опцією були передні окремі сидіння. Салон Електри мав тканинну оббивку, кабріолети мали натуральний шкіряний салон. В стандарті встановлювались горизонтальний спідометр, 2-швидкісні електричні склоочисники, бортовий індикатор пробігу, прикурювач, дашки, ручне гальмо, електричний годинник, світло в багажнику і бардачку, підсилювачі керма і гальм та подвійний вихлоп. На додачу, Electra 225 мала ковпаки коліс Super Deluxe і зовнішнє дзеркало заднього виду в стандартному обладнанні. М'яке торпедо також було стандартним.
Електра, разом зі всіма іншими моделями Buick 1959 року, отримала повністю новий стиль, який не використовувався одночасно іншими відділами GM, та включав похило вмонтовані фари спереду разом з високою хромованою квадратною решіткою, дещо подібною на моделі 1958 року і плавники «дельта-фін» ззаду разом з круглими задніми ліхтарями. «Похилі» фари також мав Lincoln Continental 1958—1960 років. Відмінність ззовні від інших моделей Buick полягала в екстра-широких оздобленнях, масивній емблемі Електри на передньому крилі. Шильдики Electra 225 також розміщались на передніх крилах. 4-дверні моделі мали більш низьке оздоблення на задньому крилі.
В 1960 році Електра отримала незначний фейсліфтинг, отримавши горизонтальні фари і ввігнуту решітку з новим логотипом «Trishield» по центру, який використовується і сьогодні. Всередині оновилась панель приладів, з’явився новий спідометр з регульованою під водія лінзою для покращеної видимості, нове кермо з двома променями. Передні роздільні сидіння стали доступними для обох кабріолетів.
Друга генерація (1961—1964)
Електра була оновлена в 1961 році разом з Invicta і LeSabre, отримавши зменшені плавники, і ввели новий компактний клас Skylark/Special. Чотири отвори на передньому крилі, під назвою «VentiPorts», стали відмінною рисою цього покоління. Салон мав тканинну оббивку. Для 225 моделі також був доступний і шкіряний салон. Опційними були передні роздільні сидіння з електричним регулюванням.
Стандартне обладнання включало автоматичну коробку передач, панель приладів «Mirromatic», електричні 2-швидкісні склоочисники і омивач лобового скла, індикатор пробігу для поїздки, прикурювач, подвійні підлокітники, декілька комбінацій оббивки, килимкове покриття, підсилювачі керма і гальм, освітлення бардачка.
Великий Б’юік 1962 року зберіг чотири отвори «VentiPorts» на передньому крилі. Інтер’єри оббивались тканиною, на кабріолетах також шкірою. В стандартну версію ввійшли функції: 2-швидкісний електричний склоочисник, прикурювач, педаль ручного гальма, подвійні підлокітники, трансмісія Turbine-Drive, додаткова панель приладів, обігрів, освітлення бардачка, підсилювачі керма і гальм, плафони, електричне регулювання сидінь, електричні підіймачі вікон.
Найбільші, найкомфортніші й найдорожчі моделі Buick були оновлені в 1963 році, в яких задні плавники закінчувались гострими вертикальними краями з ліхтарями заднього ходу всередині та горизонтально розміщеними задніми ліхтарями в заглибленні задньої панелі. Спереду була застосована особлива лита решітка радіатора, збоку яскраве оздоблення колісних арок і порогів, ребристе на задніх крилах. Значки Electra 225 з червоним фоном були на задніх крилах, тоді як чотири отвори VentiPorts мали місце на передніх. Інтер’єри були комбінацією тканини й вінілу, тоді як інтер’єри Custom були з вінілу й шкіри, а передні роздільні сидіння з бардачком на консолі були доступні на кабріолеті й спорт-купе. Стандартне обладнання включало поворотні сигнали, масляний фільтр повного потоку, 2-швидкісний електричний склоочикник і омивач лобового скла, кермо Deluxe, прикурювач, педаль ручного гальма і ліхтарик сигналу, подвійні підлокітники, автоматична трансмісія Turbine-Drive, м’яке торпедо, обігрівач, розмороження, ліхтарик бардачка, ліхтарі заднього ходу, підсилювачі керма і гальм, дзеркало заднього виду з приглушенням відблиску, сигнал безпеки, плафони, електричні підіймачі вікон і регулювання сидінь у двох положеннях, ковпаки коліс Super Deluxe, набори опцій безпеки і аксесуарів, додаткові м’які подушки і додаткове оздоблення. Buick відкинув назву Riviera як позначення кузова після 1963 року, змістивши її спеціально на нове персональне розкішне купе Buick, яке представили в 1963 році. Buick додав регулювання керма в 7 положеннях і круїз-контроль як опції в 1963 році .
Велику платформу C від General Motors використали для створення Electra 225 1964 року, найбагатшого великого автомобіля Buick. Вузькі вертикальні задні ліхтарі були розміщені в майже прямих краях задніх крил, і так звані «двійки з чверткою» йшли зі спідницями на арках задніх коліс. Чотири традиційні отвори VentiPorts досі були на передніх крилах, а масивна лита решітка радіатора робила акцент на передній частині. Було застосоване широке оздоблення внизу вздовж кузова разом з яскравою вставкою в заглибленні задньої панелі. Літери Electra 225 були розміщені на задніх крилах, а на колесах особливі суцільні ковпаки. Оббивка салону з вінілу й парчі була на закритих моделях, тоді як шкіряна оббивка пропонувалась на сидіння кабріолета. Серед особливого стандартного обладнання Electra були підсилювачі керма і гальм, 2-швидкісні склоочисники з омивачем вітрового скла, набиті поролоном сидіння, електричний годинник, рамка номерного знаку, ліхтарик багажника, електричні підіймачі вікон і регулювання сидіння у двох положеннях на кабріолеті, сигнал безпеки і додаткові плафони. 2-ступеневу автоматичну трансмісію Dynaflow замінили на 3-ступеневу TH-400 в стандарті.
Третя генерація (1965–1970)
Всі пасажирські автомобілі GM отримали вагоме оновлення зовнішності в 1965 році, в якій домінували лінії пляшки Коки і профіль даху типу фастбек на моделях купе та відкинений 6-віконний кузов седан. В 1965 році Buick також змінив свою стратегію продажу, пропонуючи модель Electra 225 у двох рівнях оздоблення, базовий і Custom. Разом з новим кузовом прийшло нове шасі з повною рамою по периметру і боковими рейками, що замінили раніше застосовану X-подібну раму з 1961 року. Пропозиції двигунів лишились незмінними з 1964 року, включаючи стандартний 325-сильний 401 V8, і дві версії більшого 425 V8, що видавали 340 к. с. (250 кВт) з 4-камерним карбюратором чи 360 к. с. (270 кВт) з двома 4-камерними. 3-ступенева автоматична трансмісія Super Turbine 400 була стандартним обладнанням. Представлений в 1965 році новий тип кузова був 4-дверний седан з тонкими опорами, який мав вікна без рам з тонкою хромованою зафіксованою центральною опорою.
Electra 225 1966 року отримала незначне стильове оновлення, з новою решіткою радіатора, зміненим заднім ліхтарем на всю ширину і кришкою багажника, на якій був напис Electra 225 замість окремих літер BUICK в 1965 році. Пропозиції двигунів були далі незмінними з 1965 року, за винятком того, що 360-сильний 425 з двома 4-камерними карбюраторами був зміщений з заводської опції на дилерську. Всередині оновлена панель приладів мала горизонтальний стрілковий спідометр, шкалу пального і попереджувальні ліхтарі. Підголівники передніх сидінь стали опцієюGoogle books: "Ebony"; Nov 1965: pp 26- Retrieved 2016-11-5.
Помірне оновлення виділило Electra 225 1967 року з розділеною навпіл решіткою радіатора по горизонталі і вертикалі в стилі Pontiac/Oldsmobile. Обидві моделі базова і Custom пропонувались далі з доступним на 4-дверний хардтоп Electra 225 Custom новим набором опцій "Limited", відроджуючи назву, що прикрашала ультра-розкішний флагман Buick в другій половині 1930-х (і ще раз в 1958 році), який включав ультра-розкішне оздоблення інтер’єру. Новий 430-куб. дюймовий V8 потужністю 360 к. с. (270 кВт) з 4-камерним карбюратором замінив попередні V8 "Nailhead" 401 і 425 під капотом. Підсилювачі передніх дискових гальм були новою доступною опцією разом зі стерео касетним програвачем на 8 треків.
Electra 225 1968 року отримала оновлену решітку радіатора і оздоблення заднього ліхтаря разом з прихованими склоочисниками вітрового скла ззовні та оновлену панель приладів з квадратним спідометром і іншими приладами разом з новим кермом всередині. Плечові ремені безпеки були стандартними для водія і переднього пасажираDirectory Index: Buick/1968_Buick/1968_Buick_Brochure_2. Досі пропонувались моделі базова і Custom, з доступною опцією оздоблення Limited на хардтоп седан Electra 225 Custom.
1969 рік також приніс вагоме оновлення Electra 225 та іншим автомобілям GM платформ B і C, з дещо більш чіткими лініями кузова, ніж в моделей 1965–68 років, але на тому самому шасі і внутрішній структурі кузова, представленими ще на моделі 1965 року, однак колісну базу збільшили на дюйм до 127 (3,200 мм). На моделі 1969 року вперше пропонувались підголівники сидінь в стандарті із-за федеральної вимоги з безпеки і колонкою керма із замком запалювання, яке також блокувало кермо з трансмісією в положенні "Park", особливість всіх автомобілів GM 1969, за рік до того, як воно стало федеральною вимогою з безпеки в 1970. Новою також була система підсилювача керма змінного співвідношення, в поєднанні з налаштуванням зміненої передньої підвіски під назвою "Accu-Drive."
Інші зміни включали передні вікна без кватирок. В 1969 році пропонувався той самий асортимент моделей базової і Custom, з доступним набором опцій "Limited" на седани і купе Custom. Новою опцією в наборі Limited було роздільний передній диван 60/40 з центральним підлокітником.
Знову пропонувались і були більш ефективними стандартні ребристі алюмінієві барабанні гальма. Були доступні й дискові гальма Bendix з 4 клапанами. 12" x 1" вентильовані сталеві ротори були спарені з литими залізними супортами. Подвійний вихлоп був опцією.