Вислуга — тип умовного володіння землею, що полягав у тимчасовому держанні земельної власності, наданої держателю, або як винагорода за виконання певних обов'язків, найчастіше за відбування військової служби, або як умова виконання обов'язків. Система вислуг характерна для феодальних суспільств з розвинутими формами сюзеренітету–васалітету. В Україні роздача князем земель, «держав» своїм васалам відбувалася ще в часи Київської Русі. Особливо значних розмірів земельні пожалування — «данини» набули у 15–16 ст. Вислуги надавалися зем'янам, боярам-шляхті з умовою виконання військової повинності. Вислуга не могла відчужуватися у держателя будь-ким самовільно, а тільки за згоди верховного власника — великого князя. Вислуга надавалася на невизначений строк. У 16 ст. з'являються нові різновиди тимчасового землеволодіння — «до ласки», «до волі», «на вічність», що передбачають передачу власності прямим нащадкам. Вислуги та умови їх набуття зазначені в 3-й редакції Литовського статуту (див. Статути Великого князівства Литовського).
Джерела та література Крупка О. В. Вислуга //