Ядерні моделі — це підходи до наближеного опису ядер атомів як об'єктів із відомими властивостями. На початок XXI сторіччя досконалої моделі ядра не було розроблено, кожна з наявних моделей описує лише частину властивостей ядра і має обмежену область застосування.
Ядерні моделі класифікують у три групи: Моделі незалежних частинок () або одночастикові, в яких припускається що частинки ядра не взаємодіють між собою й рухаються незалежно. До них належать модель Фермі-газу, оболонкова модель та їхні варіації, зокрема, статистична (термодинамічна) модель. Моделі з сильною взаємодією нуклонів () або колективні, де головним припущенням є те, що протони й нейтрони зв'язані сильною взаємодією. Прикладом моделі з цієї групи є краплинна модель ядра та її модифікації (модель п'ятивимірного гармонійного осцилятора, модель аксіально-симетричного ротатора). Узагальнені моделі, які поєднують особливості двох попередніх. Аналогією таких моделей є двофазна система — згусток рідини (або тверде тіло, здатне до деформації), що перебуває в динамічній рівновазі із газом нуклонів.
Див. також Ізомерія атомних ядер
Зноски
Література