«Тойота-центр» () — критий спортивний комплекс у діловій частині Х'юстона (Техас, США). Названий на честь японської автомобільної компанії Toyota. Домашньою ареною для команд «Х'юстон Рокетс» (Національна баскетбольна асоціація) і «Х'юстон Аерос» (Американська хокейна ліга).
1995 року власник баскетбольної команди «Х'юстон Рокетс» Леслі Александер запропонував будівництво нової арени в Х'юстоні, замість застарілого «Самміту». У 1997 році Леслі Александер і Чак Вотсон (власник «Аерос») підписали договір про спільне володіння новою ареною, однак, на міському референдумі 1999 року проєкт відхилено. Лише в 2001 році, після підписання зміненої угоди, пропозицію «Рокетс» про будівництво стадіону схвалено.
Будівництво розпочалося в липні 2001 року, а відкриття відбулося у вересні 2003 року. Ціна будівництва склала 235 млн доларів, з яких 105 млн заплатили «Рокетс». Незадовго до кінця будівництва, компанія Toyota купила за 100 млн доларів права на назву.
Історія
Історія створення На початку 1990-х років керівництво футбольної команди «Х'юстон Ойлерс» запропонувало «Х'юстон Рокетс» направити спільне прохання муніципалітету Х'юстона про будівництво нової спортивної арени для двох команд. Власник «Рокетс», Леслі Александер, відхилив цю пропозицію, не бажаючи брати участь у будівництві великого куполоподібного стадіону. Замість цього він заявив, що спрямує всі свої зусилля на будівництво нової арени в діловій частині міста, на якій у майбутньому проходитимуть ігри НБА і, можливо, хокейні ігри НХЛ. Обом командам потрібні були нові арени, оскільки їхнім домашнім аренам «Астродом» і «Самміт» було понад 20 років, вони не відповідали сучасним вимогам і були нерентабельні. За словами віце-президента «Ойлерс» Майка Макклюра, місту з такими аренами не дадуть проводити жодних великих заходів, а проведення одного Супербоула може принести в міський бюджет до 170 млн доларів. У травні 1995 року керівництва кількох спортивних команд Техасу, включаючи «Рокетс», запропонували ввести законопроєкт, який би передбачав пустити частину місцевих податків на будівництво нової спортивної арени. Хоча проєкт не пройшов у палаті представників Техасу, Александер оголосив, що він продовжить шукати можливості для будівництва. Попри те, що керівництво «Самміту» заявило, що реконструкція наявної арени буде набагато дешевшою, ніж будівництво нової, керівництво «Рокетс» продовжило переговори з адміністрацією Х'юстона про можливості будівництва. Александер також почав вести переговори з Чаком Вотсоном (власником «Х'юстон Аерос» і «Самміту») про дострокове розірвання орендного договору, чинного до листопада 2003 року.
Переговори продовжилися і в 1996 році. Мер Х'юстона призначив спеціальну комісію, яка вивчила необхідність будівництва і прийшла до висновку, що воно «необхідне для збереження спорту в Х'юстоні». Після того, як Вотсон відхилив пропозицію «Рокетс» викупити свій контракт за 30 млн доларів, «Рокетс» подали офіційне прохання про розірвання договору оренди, стверджуючи про необхідність викупити оренду. Керівництво міста подало зустрічний позов, щоб змусити баскетбольну команду залишитися в «Самміті», заявивши, що якщо «Рокетс» не виконають зобов'язань за контрактом, то не отримають можливість грати на новій спортивній арені. У квітні 1997 року Александер заявив, що він і Вотсон досягли угоди про спільне управління новою ареною. Після того, як всі сторони домовилися про строки, губернатор штату Джордж Буш-молодший у липні підписав законопроєкт про підвищення податків для будівництва нової арени.
Однак, після того як Національна хокейна ліга вирішила не розглядати Х'юстон як кандидата на отримання хокейної команди під час розширення ліги, через невизначеність з будівництвом нової арени, Леньє вирішив не проводити референдум у листопаді. У січні 1998 року «Рокетс» подали апеляцію на судову постанову за якою команда мала залишатися в «Самміті», але в травні відкликали її, після того, як стало зрозуміло, що нову арену встигнуть побудувати тільки до кінця їхнього орендного контракту. У січні 1999 року новий мер Лі Браун гарантував, що до кінця року відбудеться референдум з цього питання. Після кількох місяців переговорів з Harris County-Houston Sports Authority, «Рокетс» нарешті дійшли згоди, що команда заплатить половину вартості будівництва, і референдум був призначений на 2 листопада. Браун і міська рада Х'юстона схвалили угоду, однак Вотсон почав кампанію за скасування референдуму, заявляючи, що нова арена «не в інтересах Х'юстона». 3 листопада оголошено результати референдуму: 54 % тих, хто взяв у ньому участь, висловилися проти будівництва. Александер сказав, що «ми ніколи не думали, що програємо» і що він дуже засмучений програшем.
Після голосування комісар НБА Девід Стерн зазначив, що «якщо не буде нового стадіону… Я думаю, впевнений, що команда переїде [до іншого міста]». Houston Sports Authority не планувала зустрічатися з керівництвом «Рокетс» до кінця сезону 1999–2000, але, дізнавшись, що ті почали перемовини з іншими містами про можливість переїзду, сторони відновили переговори в лютому 2000 року. Попри це, «Рокетс» продовжили перемовини з Луїсвіллем, Кентуккі. План фінансування арени опубліковано в червні. Остаточний договір запропоновано 6 липня, і «Рокетс» і Лі Браун домовилися про строки. Після схвалення угоди міською радою, проєкт знову був включений в листопадовий референдум. Згідно з проєктом, «Рокетс» щорічно платитимуть 8,5 млн доларів орендної плати. «Рокетс» отримуватимуть усі грошові надходження з продажу квитків, 95 % з продажу прав на назву, плату за паркування в новому гаражному комплексі та з інших можливих джерел. Місто буде отримувати гроші від проведення концертів і паркувань. Напередодні голосування «Рокетс» підкреслили, що не буде жодних нових податків будь-якого роду", попри це противники нової арени заявляли, що арена підвищить споживання енергії і громадськість змушена буде заплатити занадто багато за арену. Будівництво нової арени підтримали компанія Reliant Energy, яка вклала 400 000 доларів на рекламну кампанію, а також Enron і Кен Лей. На референдумі, який відбувся 8 листопада, за будівництво арени проголосувало 66 %. Така велика підтримка стала досить несподіваною. Починаючи з 1993 року в США було проведено 36 подібних референдумів і на 28 з них будівництва були схвалені, однак майже завжди відсоток тих, хто проголосував за був у районі 53-56 % і рідко перевищував 60 %. Початок будівництва було заплановано на квітень-травень 2001 року, а відкриття на вересень 2003 року, до початку сезону НБА 2003—2004.
Будівництво та відкриття
Згідно з договором, муніципалітет Х'юстона викупив ділянку землі у приватних власників під будівництво арени, а також під майбутні паркінги поруч із конференц-центром імені Джорджа Р. Брауна (), сплативши купівлю облігаціями і позиками на суму 30 млн доларів. Компанія Morris Architecture розробила дизайн споруди площею 70 000 м2. Будівництво будівлі проводила компанія Hunt Construction. 13 червня знесено будівлю Houston Lighting and Power, яка розташовувалася на місці майбутнього будівництва. Також був перекритий рух двома вулицями під час будівництва арени, а пожежне депо № 8 перенесене в інше місце. Церемонія закладки фундаменту відбулася 31 липня 2001 року і будівництво тривало 26 місяців.
На вимогу Александера, будівництво арени велося на 10 метрів нижче рівня землі, щоб вболівальникам не доводилося підніматися по сходинках. Для цього був виритий найбільший за всю історію Х'юстона котлован. Риття котловану зайняло 4 місяці і коштувало 12 млн доларів. Бетон під фундамент заливали влітку 2002 року, а будівництво самої арени розпочалося в жовтні. Дах змонтували в грудні, після чого почалися внутрішні роботи. На будівництво пішло 35 000 м3 бетону, 3040 тонн сталі, 350 000 бетонних блоків, 60 390 м2 гіпсокартону, 1800 м2 скла, а також висаджено 3500 м2 газону. 4 вересня 2003 року відбулася церемонія перерізання стрічки і офіційне відкриття арени. Вартість будівництва склала 235 млн доларів, з яких 105 млн заплатили «Рокетс».
Титульний спонсор 23 липня 2003 року, за кілька місяців до відкриття арени, компанія Toyota уклала 20-річний контракт вартістю 100 млн доларів, купивши права на назву стадіону. Крім самої арени, на честь спонсора названий гаражний комплекс Toyota Tundra і VIP-ложа Lexus Lounge, призначена для спеціальних клієнтів компанії. У північній частині вестибюля розташований виставковий зал Тойоти в якому представлені новинки компанії. Також договір передбачає: розміщення логотипів Тойоти над усіма п'ятьма входами (включаючи великий неоновий логотип над головним входом), у двох місцях на ігровому майданчику, на даху будівлі, і демонстрацію його на відеоекранах; показ реклами під час радіо — та телетрансляцій місцевих телерадіокомпаній. Цей контракт став дев'ятим за величиною в США для спортивних споруд та четвертим для арен. Зобов'язання з виплати будуть виконувати компанії Toyota Motor Sales USA Inc., яка базується в Торранс, Каліфорнія; Gulf States Toyota, що базується в Х'юстоні; та Houston Toyota Dealers Association.
Параметри
Розташування
«Тойота-центр» розташовується в східній частині ділового району Х'юстона, неподалік від шосе 10 і 45. Поряд з ареною розташовується конференц-центр імені Джорджа Р. Брауна, площа Рут і найбільший в центрі Х'юстона парк . Площа Рут побудована в 1923 році і до початку 2000-х років виявилася майже занедбаною, ставши місцем збору бездомних. Після будівництва «Тойота-центру», «Рокетс» вклали гроші в реконструкцію парку. Висаджено квіти та дерева, встановлено скульптури та інсталяції, а візитною карткою парку став баскетбольний майданчик. У декількох кварталах від арени розташований бейсбольний стадіон Minute Maid Park, відкритий 2000 року. Біля «Тойота-центру» в грудні 2003 року побудовано готель Гілтон Амерікас-Х'юстон, а за два квартали — комплекс в 2008 році. До або після гри відвідувачі «Тойота-центру» можуть провести час у численних барах, ресторанах і нічних клубах, розташованих поруч зі стадіоном. 11 квітня 2008 року, перед грою «Рокетс» — «Фінікс Санз», поруч зі стадіоном відкрито 3,5-метровий пам'ятник на честь Хакіма Оладжувона. Пам'ятник розміщений перед головним входом в «Тойота-центр» і являє собою прямокутну бронзову скульптуру, у верхній частині якої розміщена майка з номером 34 і баскетбольний м'яч позаду неї. Нижче розташований невеликий текст, у якому перераховуються досягнення Олджувона. Ідея цього пам'ятника виникла у Леслі Александера після того, як він побачив скульптуру Майкла Джордана поруч із «Юнайтед-центром».
Для тих, хто приїжджає на машині, поряд з ареною побудований гаражний комплекс Toyota Tundra на 2500 машиномісць, який з'єднаний з «Тойота-центром» переходом (). Навколо арени також розташовані паркування загальною місткістю близько 10 000 машиномісць. Лише за квартал від стадіону розташовується багатоповерховий гараж, що належить Хакіму Оладжьювону. Для людей з обмеженими здібностями виділені місця на першому й третьому рівнях Toyota Tundra, а також навколо стадіону. На відміну від попередньої арени «Рокетс», де у вартість квитка входила вартість паркування, відвідувачам «Тойота-центру» доводиться платити за паркування від 5 до 15 доларів. Неподалік від арени розташовується станція наземного метро Main Street Square.
Зовнішнє оформлення