Свято́шинські да́чі — колишнє дачне селище у Святошині (Київ), яке проіснувало у 1897—1919 роках. Було забудоване дачними будинками і садибами за зразками закордонних курортних вілл у стилях історизму, еклектики й модерну.

Дачні селища навколо Києва

У другій половині ХІХ — початку ХХ ст. у Києві спостерігався дачний бум. Навколо міста виросли два кільця дачних поселень. Святошинські дачі забудовувалися у так званому «першому колі» київських дач.

Дачне селище у Святошині 1897 року під дачі відвели 225 десятин (близько 250 га) землі з Києво-Межигірського лісу уздовж Берестейського шосе. Територію розпланували на 450 ділянок, які віддали з торгів в оренду на 99 років. Фінансовими питаннями і розбудовою селища займалося створене на кооперативних засадах «Товариство сприяння благоустрою дачної місцевості Святошин». На його замовлення міські архітектори Олександр Кривошеєв і Олександр Хойнацький розробили 24 типи проєктів дачних будівель, що мали від двох до восьми кімнат.

Швидкому розвиткові Святошина сприяло прокладення 1900 року вузькоколійної лінії (Святошинського трамвая) спочатку на кінській, а з 1901 року електричній тязі. 1901 року відкрили залізничну станцію Святошин, а 1902 року через селище проклали Києво-Ковельську лінію залізниці.

Щорічно селище до міської скарбниці сплачувало близько 30 тисяч карбованців орендної плати. Але все одно у Святошині бракувало водогону, вуличного освітлення, тротуарів і бруківки.

У 1911 році тут відкрили в новопобудованому будинку кінотеатр.

У 1912 році у Святошин проклали телефонну лініюhttps://libraria.ua/numbers/920/65611/?PageNumber=3.

Планувальна структура

Планувальна структура Святошина складалася з ліній-вулиць і поперечних просік. Брест-Литовське шосе розділяло територію на дві частини: північну та південну.

У південній частині пролягали вулиці Львівська (тодішня Пушкінська), Верховинна (Петропавлівська), Котельникова (Південна). Перпендикулярно розкреслювали І просіка або Східна вулиця (тепер Петрицького), ІІ просіка або Георгіївська вулиця (Крамського), ІІІ просіка або Паркова вулиця (Кричевського), IV просіка або Церковна вулиця (Кільцева дорога) і V просіка або Борщагівська вулиця (Живописна).

У кварталі між вулицями Парковою, Петропавлівською і Пушкінською існував громадський парк із бюветом (нині на місці парку розташовано гімназію східних мов).

У північній частині паралельно до шосе пролягали вулиці Північна (тепер Васкула), Гранична, Межигірська і Лугова (не збереглися). Їх перетинають вулиці Біличанська (тепер Чорнобильська), Трамвайна (проспект Палладіна), Торгова (Поповича).

На розі вулиць Північної і Торгової розміщувався Торговий (Базарний) майдан.

На території дачного селища діяли комерційне училище Долинської, 47-е Пушкінське змішане трикласне училище, приватна школа, вечірні класи для дорослих і бібліотека Товариства тверезості. Тут також розташовувалися санаторій Сувальського та А. Рокочі, гідропатична лікарня Сувальського на Південній вулиці, пошта і телеграф, фотоательє Роштанова, аптеки, лазня, бакалійна та інші крамниці, пожежна дружина.

У театрі, побудованому 1902 року у громадському парку, влаштовувалися театральні вистави, концерти і гуляння.

Два ставки облаштували для відпочинку, купання і катання на човнах.

На Торговому майдані функціонували базар і ресторан.

Історичні споруди Найкращими вважалися ділянки, розташовані уздовж Брест-Литовського шосе і квартали від Першої до Третьої просіки, відповідно від Східної вулиці (Петрицького) до Паркової (Кричевського).

Селище забудували малоповерховими дерев'яними і мурованими дачними будиночками та нечисленними громадськими спорудами.

Зруйновані пам'ятки

Миколаївська церква, збудована у 1907, зруйнована у 1930-ті роки (Берестейський проспект, 111) Дерев'яний будинок театру у громадському парку, 1902 року (вул. Паркова) Дерев'яна дача гласного міської думи Стефана Лесіша, знищена у 1990-х роках (проспект Перемоги, 119)Абрамова І. 1996 р. Дача Лесіша в Святошині (архітектура київських околиць) // З історії української реставрації. –  : Українознавство, 1996. — С. 195–197. Садиба, межі ХІХ —ХХ сторіччя (Львівська вулиця, 15) Двоповерховий будинок (Львівська вулиця, 62), в одній з квартир якого у 1965—1972 роках мешкав Василь СтусНа захист скверу імені Василя Стуса

Збережені пам'ятки Дача з мезоніном у стилі історизму, межа ХІХ —ХХ сторіччя (проспект Перемоги, 130) Залізнична станція у формі модернізованого цегляного стилю, 1901 (Святошинська вулиця, 15), Садиба Бахарєва І. К., межа ХІХ —ХХ сторіччя (Львівська вулиця, 3) Дача з каріатидами у формах «київського ренесансу», 1905—1908 (Львівська вулиця, 18-а) Дачний будинок початку ХХ сторіччя (Львівська вулиця, 34) Дача Іполита Дьякова, 1905—1908 (Львівська вулиця, 80) Будинок у формі модерну (вулиця Крамського, 10).

Припинення існування дачного селища 1919 року Святошин включили до складу Києва. Більшовики націоналізували дачні і громадські будівлі. Найкращі споруди передали під оздоровниці, дитячі інтернати і табори відпочинкуКиїв: Провідник. За ред. Федора Ернста. К.: ВУАН, 1930. С. 729..

У 1930-х роках у селищі збудували кілька споруд громадського призначення у формах неокласицизму з елементами конструктивізму, які поставили на облік пам'яток архітектури та історії: Будинок громадського призначення, 1937—1938 (Верховинна вулиця, 13) Адміністративний будинок, кінець 1930-х років (Львівська вулиця, 8/6) Інтернат для іспанських дітей, перша половина 1930-х років (Львівська вулиця, 25) Шкільний будинок у стилі неокласицизму (вулиця Ореста Васкула, 54)

У 1962—1971 роках житлова забудова і магістралі із транспортною розв'язкою докорінно змінили характер колишнього дачного селища.

Примітки

Джерела