Дубровиця () — село на Закерзонні, у Польщі, у гміні Курилівка Лежайського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — (2011).
Історія У 1589 р. в селі оброблялось 10 ланів ріллі.
У 1624 р. село знищене татарським набігом.
У 1674 р. в селі було 33 будинки.
У 1830 р. в селі вже була парафіяльна школа при греко-католицькій церкві.
У 1898 р. вибрано війтом Ілька Федорка, у 192 будинках було 1116 мешканців.
На 01.01.1939 в селі проживало 1140 мешканців, з них 910 українців, 190 поляків і 40 євреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 29.. Село належало до ґміни Курилувка Ярославського повіту Львівського воєводства.
1945 року відповідно до «Угоди про взаємний обмін населенням у прикордонних районах» частина українського населення Дубровиці була виселена в СРСР. Жителі Дубровиці були переселені в населені пункти Тернопільської і Станіславської областей — вивезено 667 осіб (167 сімей)Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області) . Решту українців у 1947 р. депортовано на понімецькі землі.
Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Церква У 1663 р. Микола-Єронім Сенявський подарував землю під церкву братам Івану і Григорію Поповичам. У 1664—1667 рр. збудована дерев'яна церква св. Параскеви. В 1850 р. церква відремонтована і розширена. Це була парафіяльна церква Ярославського деканату Перемишльської єпархії.
Нова мурована церква збудована 1904 року. З 1920 р. належала до Сінявського деканату. В ній парохом став Микола Добрянський, якого замучили поляки 22 червня 1944 р. Після виселення українців церкву перетворили на костел.
Примітки
Джерела