Анастасія Василівна ( близько 1397/98 — 1470Полное собрание русских летописей. — Т. 32: Хроники: Литовская и Жмойтская, и Быховца. — М., 1975. — С. 162) — друга із чотирьох дочок великого князя московського Василя І Дмитровича від шлюбу з литовською князівною Софією Вітовтівною. Рюриківна у XVII коліні.
Життєпис Матримоніальні плани стосовно неї прозираються в джерелах, починаючи з 1415 року. Так, у листі дюнабургського комтура й посланні лівонського ландмейстера од 1 січня 1416 віднаходиться звістка про те, що грядущого Богоявлення 6 січня повинно відбутись одруження доньки «московського короля». В обидвох листах мовиться, іж поки невідомо, хто саме стане обранцем, одначе комтур висловив здогад (мабуть, на підставі даних своїх інформаторів), що йдеться про Свидригайла. Той, щоправда, о цій порі перебував ув'язненим в Острозі, тож із двох запланованих на початок 1416 празденств пройшло лишень весілля кн. Сигізмунда КейстутовичаАфанасенко Ю. Митрополит Григорий Цамблак в общественно-политической и церковной жизни Восточной Европы. — Минск, 2016. — С. 92.
Укріплюючи взаємини із Литовсько-Руською державою, батько у 1417 р. видав дівчину заміж за Олелька Володимировича, її троюрідного брата, майбутнього князя київського. Згідно з донесенням лівонського магістра, весілля, яке справив онуці Вітовт, почалося 22 серпня і тривало цілий тиждень. В посаг Анастасії були дані малоярославецькі волості Передол та Почапод (1458/59 року, вже після кончини Олелька, вона за згодою синів дарувала їх Троїце-Сергієвій обителі, ігумен якої Васіан якраз навідувався тоді к Києву задля «зміцнення православного християнства», причім імена Олельковичів у висліді цього і, либонь, декотрих інших даянь були вписані до монастирського синодика).
Осінню 1421 р. Анастасія навістила батька у Москві, одбувши навспак до Литви за тиждень перед Різдвом. Була присутня і на його похороні в соборній церкві архангела Михаїла Московського кремля 1425-го.
Під час династичної війни у ВКЛ Олелька з родиною було ув'язнено на загад Жиґимонта Кейстутовича. Його самого посадили у Кернові, тоді як Анастасію, синів Семена й Михайла — в Утянах. Це трапилось, найімовірніше, між весною або літом 1434 й початком лютого 1435, оскільки іще на зламі 1433/34 рр. Олелько спільно з дружиною-«московкою» та дітьми пожалував було десятину зо двору Турець Лавришівському монастирю. Невзабарі опісля того, як Жиґимонта 20 березня 1440 вбили змовники, пани радні звільнили їхАкты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. — Т. 1. — СПб., 1846. — С. 41.
У перебігу міжусобиці, що точилась на землях , княгиня стояла по боці свого брата Василя, якого 1446 року було осліплено Дмитрієм Шемякою. Вона допомагала його прибічникам, котрі втекли до ВКЛ, а також підіслала в Москву свого вивідника, киянина Полтинка, щоб той стежив за діями Д. Шемяки та впору ознаймляв зглядно його намірів і планів.
Тривалий час Анастасія вкупі з чоловіком вела листування із київським митрополитом Іоною, під кінець життя постриглася у черниціСборник Императорского Русского Исторического Общества. — СПб., 1882. — Т 35. — С. 9.
Родина В шлюбі народила двоє чи радше троє синів і кілька дочок: Семен (1420 — 1470), з раменя вел. кн. Казимира IV посідав київський стіл (1455–70); Михайло ( 1481), князь копильський і слуцький, намісник у Великому Новгороді (8 листопада 1470 — 15 березня 1471), страчений за організацію змови супроти Ягеллончика; Олександр (), вписаний до метрики Краківської академії під 1455 роком, як міркує польський історик Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. — Poznań-Wrocław, 1999. — S. 88-90. — ISBN 83-913563-1-0; Барбара (1428/29 — 1492), одружилася з кн. Болеславом IV Мазовецьким; Юліана, стала дружиною кн. Юрія Семеновича Гольшанського; Феодосія (Федька), побралась із кн. Семеном Юрійовичем N (інколи в літературі хибно вважаного Патрикеєвим); NN, дружина кн. Юрія Федоровича Пронського, емігранта до ВКЛ; Євдокія ( 1467), дружина молдавського господаря Штефана III (влітку 1463); Олександра була однією з молодших, 6 квітня 1460 подарувала Краківській академії золотий ланцюг ціною 36 флоринів.
За твердженням дослідниці , пом'януті Слуцьким синодиком Василь і Георгій теж були їхніми дітьми (вони, видко, померли у дитинстві).
Див. також
Софія Семенівна Олелькович Ольга Костянтинівна Ростовська
Примітки