СкрипуновіЗаморока А. М. (2022) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина I: підродини куцовусові (Spondylidinae) та фрузеві (Prioninae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 38: 207-218 https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.38.207-218 (також відомі в Україні за назвами: ДовгорожціВерхратський І. 1906. Зоольогія на низші кляси шкіл середних. Вид. 3, Львів. 204 с.Щоголів І. 1919–1920. Словник української ентомольоґичної номенклятури (проєкт). Друкарня Українського наукового товариства. Київ. 80 с.Щоголів І., Паночіні С. 1928. Словник зоологичної номенклятури. Частина ІІІ. Назви безхребетних тварин. Evertebrata. (Проєкт). Державне видавництво України, Київ. 114 с., Ковзани, Козаки, Скрипуни, Скрипунуваті, Скрипуни, Жуки-скрипуниЗайців Д. 1928. Матеріяли до вивчення жуків-скрипунів (Cerambycidae) Запоріжжя. Вісник природознавства. Т. 3-4. С. 179-182.Зайців Д. 1929. Матеріяли до фавни жуків-скрипунів (Coleoptera, Cerambycidae) на Харківщині. Труди Фізично-Математичного Відділу Всеукраїнської Академії Наук. Том 13 Вип. 1. С. 121–139.Зайців Д.В. 1931. Матеріяли до фавни жуків-скрипунів (Cerambycidae, Coleoptera) на Волині: Збірник праць Зоологічного музею.– К. Том. 10. С. 241–249., Жуки-скрипунуватіЗайців Д. 1949. Матеріяли до пізнання фавни жуків-скрипунуватих (Cerambycidae, Coleoptera) Лемківщини (Лісових Карпат). Збірник природничого відділу Української Вільної Академії Наук. Авґсбурґ. Т. 1. Вип. 2. С. 1-12.; назва "Вусачі" або "Вусачеві" вважається похідним русифікованим замінником українських найменувань) — п'ята за кількістю видів родина ряду Твердокрилих або Жуків, що належить до комах з повним перетворенням (голометаболією), які у життєвому циклі проходять стадії яйця, личинки, лялечки та імаго. За приблизними оцінками спеціалістів загальна чисельність родини становить приблизно від 33 000 до 38 000 відомих видів, приналежних до 5 200 родів, які розповсюджені по всьому світуAdam Slipinski, Hermes Escalona (2013) Australian Longhorn Beetles (Coleoptera: Cerambycidae) Volume 1: Introduction and Subfamily Lamiinae Wang Q. 2017. Cerambycidae of the World:Biology and Pest Management. Con-temporary Topics in Entomology Se-ries. Boca Raton (Florida): CRC Press(Taylor & Francis Group). 1-628 p.Zamoroka A. (2023) New additions to the fauna of the longhorn beetles in Ukraine with a new record of rare, poorly known and invasive species. Baltic Journal of Coleopterology, 23 (2): 159-188. Doi: https://doi.org/10.59893/bjc.23(2).002, проте це далеко не повна оцінка, оскільки щорічно описують нові види з тропічних та екваторіальних регіонів, а іноді з Європи, Малої Азії й Північної Америки.
В Україні станом на 2023 рік відомо 283 види скрипунових, для порівняння: в США — 1200, в Канаді — 350, а в Росії — 585Загайкевич И. К.. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.Danilevsky M.L. Taxonomic and zoogeographical notes on the family Cerambycidae (Coleoptera) of Russia and adjacent regions // Russian entomological journal. — Moscow, 1993. — vol. 1, No. 2. — pp. 37-39;. Разом з тим Скрипунові є однією із найбільш вивчених родин, що зумовлено їхньою естетичною привабливістю й високою популярністю серед колекціонерів, зібрання яких мають ще й велике наукове значення, оскільки часто стають джерелом відкриття нових видів, використовуються науковцями-ентомологами при складанні фауністичних переліків на певних територіях тощо.
Тринадцять видів Скрипунових занесено до Червоної книги УкраїниЗаморока А.М. (2022) Скрипунові включені до IV видання Червоної книги України – аналіз даних. У Яницький Т.П. та ін. (ред.): Актуальні проблеми вивчення ентомофауни західного регіону України: збірник тез науково-практичної конференції "XVI Львівська ентомологічна школа" (Львів, 25 жовтня 2022 р.). – Львів: Державний природознавчий музей НАН України, 19-21.. Сім видів Скрипунових є інвазійними на території УкраїниЗаморока А.М. (2023) Інвазійні види скрипунових європейського континенту – український вимір. Тези науково-практичної конференції "Актуальні проблеми вивчення ентомофауни західного регіону України". Львів: Державний природознавчий музей НАН України, с. 19-22.Бабицький, А. І., Геряк, Ю. М., Заморока, А. М., Кавурка, В. В., Корнєєв, В. О., Назаренко, В. Ю., Попов, Г. В., Прохоров, О. В., Пушкар, Т. І., Фурсов, В. М., Чернєй, Л. С. (2023) Матеріали до фауни інвазійних чужорідних комах (Insecta) України. Українська ентомофауністика 2023, 14(3): 1–29. https://doi.org/10.5281/zenodo.10205826.
Вагомий внесок у вивчення цієї родини зробили українські вчені Д. В. Зайців, І. К. Загайкевич, Д. Ф. Руднєв, О. Ф. Бартєнєв, А.М. Заморока.
Етимологія назви Назва родини «Cerambycidae» є латинським неологізмом, який походить від давньогрецького «κεράμϐυξ» — «довгоріг». Ця назва відображає особливості їх антен — довжину та їх прижиттєве спрямування вперед, що асоціюється з рогами. У багатьох західних і центрально-європейських мовах назва скрипунових пов'язана саме із рогами: , , , , тощо. У той же час у південних та східно-європейських мовах закріпились дві відмінні одна від іншої назви. Перша асоціює антени із вусами: , тощо. Друга — із живленням деревиною їх личинкової стадії: , , , тощо.
В українській мові традиційно для позначення більшості видів Cerambycidae вживали назву «Скрипун» у різних її варіаціях: Скрипуни, Скрипунуваті, Жуки-скрипуни, Жуки-скрипунуваті. Окрім того також вживаними і науково кодифікованими є назви Довгорожці, Ковзани, Козаки. Б ГрінченкоСловарь української мови: в 4-х томах. Грінченко Б. (ред.) 1907–1909. Київ. також наводив у словнику Української мови ще такі назви: «Гудак», «Деревач», «Козачок», «Козуля», «Скрипун», «Скрипник». Назви «Скрипун», «Скрипуни», «Скрипунуваті», «Скрипник» і «Гудак» пов'язані із особливостями поведінки цих жуків — імаґо, раптово схоплені, видають скриплячий звук, тручи передньоспинкою об середньоспинкиу; назви «Довгорожці» і «Козуля» вказують на подібність їх антен до рогів; «Ковзани» — на подібність антен на ковзани (полози) сан; «Козаки» і «Козачок» — на подібність антен на довгі вуса козаків.
Сучасна українська назва «Скрипунові» є адаптацією похідних традиційних найменувань від номінативного «Скрипун», узгоджених із називничими практиками для родин комах у чинних номенклатурних публікаціях у галузі ентомологіїНекрутенко Ю. П., Чиколовець В. В. 2005. Денні метелики України. Видавництво Раєвського, Київ, 1–232. ISBN 966-7016-17-X.Корнєєв В.О., Вервес Ю.Г. 2017. Вернакулярні назви родин двокрилих комах (Insecta: Diptera): проект списку рекомендованих українських назв. Українська ентомофауністика. Том 8 Вип. 2. С. 17–21..
Русифікація української вернакулярної номенклатури Скрипунових відбувалась впродовж ХХ ст. у декілька етапів. Якщо на початку століття вживаними були усі зазначені вище назви Скрипунових, то уже у 1930-х рр. використовувалась лише одна назва – «Скрипуни», а з 1950-х рр. — замінена на "Вусачі" — співзвучну із російською "Усачи". Термін «Вусачі» все вживається подекуди й нині, однак, ще Щоголів відмічав, що російські назви «Усачи» й «Дровосеки» ніяким чином неспоріднені із українськими.
Єдиною правильною науковою назвою є валідна латинська назва, утворена відповідно до норм чинної редакції Міжнародного кодексу зоологічної номенклатуриМіжнародний кодекс зоологічної номенклатури. Видання четверте. Ухвалений Міжнародним союзом біологічних наук. Некрутенко Ю. (ред.). Переклад з англійської і французької. Київ, 2003. 175 с.. Вживання українських назв має рекомендаційний характер і не може замінити латинську назву у наукових публікаціях.
Морфологія
Імаго
Тіло дорослих жуків або імаго, як і решти комах, складається з трьох основних відділів: голови, грудей та черевця.
Голова Скрипунових має округлу форму й своєю задньою частиною входить у передньогруди. В межах родини розрізняють два типи голови: перший — це спрямована вперед або косо донизу під невеликим кутом до центральної осі тіла (Фрузеві, Тонкохвісткові, Козакові, Куцовусові, Коротові), друга — спрямована вниз під кутом 90° до основної осі тіла (Дебелякові). На боках голови розміщені складні, багатофасеткові очі, які мають типову для Скрипунових ниркоподібно- виїмчасту форму. Іноді очі цілком розділяються на дві частини — складається враження, що в жука дві пари очей (декотрі Дебелякові). На верхній стороні голови розрізняють кілька слабко розмежованих частин: шию, потилицю, скроні, тім'я, чоло та наличник. Шиєю називається та частина головної капсули, яка входить у груди. Та частина голови, що безпосередньо примикає до шиї, називається потилицею і має випуклу форму. По обидві сторони від потилиці у Скрипунових наявні характерні виступи — скроні. Між очима, вище потилиці розміщене тім'я, яке на передній частині переходить у лоб.
На лобі, між очима, розташовані вусики (антени), основи яких містяться у вусикових впадинах. Вусики складаються з 11-ти члеників, а в деяких родів (Agapanthia, Phytoecia, Stenostola тощо) — з 12-ох. У представників родів Monochamus, Lamia, Morimus перший членик має цикатрикс — характерний півмісячний плоский виступ поруч з вершиною. Вусики здебільшого перевищують довжину половини тіла, щетинкоподібної або нитчастої, зрідка пильчастої або гребінчастої форми і за життя закидаються на спину, й можуть вкладатися тільки вздовж верхньої сторони тіла — це одна із ознак, що відрізняє родину Скрипунових від інших родин Твердокрилих. Довжина вусиків самців значно перевищує їх довжину у самок. На передній частині лобу наявний шов, який відмежовує від нього наличник. З боків голови, нижче очей, розміщені щоки. До наличника причленовується верхня губа, яка частково прикриває мандибули. На нижній частині голови між шиєю та ротовим апаратом знаходиться горло. Його передня і найвужча частина, яка прилягає до нижньої губи, називається субментумом або підборідком, а поздовжні боріздки біля його основи — горловими швами. Скрипунові мають гризучий ротовий апарат, який складається з мандибул або щелеп, верхньої губи, нижньої губи, підборіддя, губних та щелепних мацалець.
Груди складаються з трьох сегментів, з яких найрозвиненішим є перший. З дорзальної сторони вони називаються спинками: передньо-, середньо- та задньоспинкою.
Передньоспинка часто має боковий шип (у Скрипника ялинового, Козака велетенського, Дебеляка звичайного, Перев'язника тощо) або горбик (у Самоцвітика дівочого, Козачки тощо), а у інших просто заокруглена (наприклад, в Червінки, Корівки, Наслідувача, Пласковусача). Зверху помітною є лише передньоспинка, а середньоспинка, окрім щитка, та задньоспинка приховані надкриллями. Надкрилля кріпляться до середньоспинки, а до задньоспинки — перетинчасті крила, призначені для польоту. Декотрі види, як от Дебеляк, Скрипунь, Музичка, втратили здатність до польоту і крила у них редуковані або відсутні цілком. Частина надкриль, яка заходить на нижню сторону тіла, називається епіплеврами. Майже, всі види Скрипунових здатні видавати скрипучі звуки за рахунок тертя виросту середньоспинки до заднього краю передньоспинки. З нижньої сторони груди складаються з передньо-, середньо- та задньогрудей. Кожен з цих сегментів, в свою чергу, складається з центральної частини — диску, відмежованих від нього бічної — епістерн, та задньої — епімер, сторін. В задній частині кожного сегмента грудей знаходяться тазикові впадини, в яких розташовані, власне, тазики — частина кінцівки.