Петро Павлович Скиба — український кадровий військовослужбовець, танкіст, миротворець, полковник Збройних сил України, перший командир 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» 54 омбр, у 2014, 2015-2016 р. — перший заступник міського голови міста Нетішина, 10.2016-04.2017 р. - командир 21 окремого мотопіхотного батальйону "Сармат" 56 омпбр, 04.2017-12.2018 - начальник штабу - перший заступник командира кадру корпусу резерву, 06.2022-07.2023 - командир 10 танкового батальйону "Лютий" 3 отбр, 07.2023-01.2024 - командир 63 омбр, 10.2025-05.2026 - командир 3 механізованого батальйону 61 омбр.
Життєвий шлях Народився 1963 року у селі Велика Ведмежка Маневицького району Волинської області. 1980 закінчив Київське суворовське військове училище, а 1984 — Челябінське вище танкове командне училище, з золотою медаллю.
З 1984 по 2006 проходив військову службу на посадах командира танкового взводу, танкової роти, начальника штабу і командира танкового батальйону, першого заступника командира та начальника штабу механізованого полку, начальника штабу та командира механізованої бригади, начальника військово-наукової групи оперативного командування. 1996 року закінчив Академію Збройних сил України.
За часів СРСР пройшов війну в Афганістані (1987—1989), у складі українського миротворчого контингенту служив в Іраку (2005). Звільнився в запас 2006 року у званні полковника.
2008 року закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом. З 2007 — завідувач сектору з питань внутрішньої політики, а з 2008 по 2010 — начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій Славутської районної державної адміністрації. 2010-го висував свою кандидатуру на виборах міського голови Славути.
Під час Революції Гідності очолював 38-му сотню Самооборони Майдану. Під час протистоянь із «Беркутом» у Маріїнському парку 18 лютого прикривав відхід товаришів і дістав поранення«Сповідь екстреміста», 11.03.2014.
Після Майдану очолив виборчий штаб свого товариша Олександра Супрунюка на позачергових виборах міського голови Нетішина на Хмельниччині. Після перемоги Супрунюк запропонував Петру Павловичу посаду першого заступника, на якій він пропрацював з червня 2014 до жовтня 2016 року.
На початку вересня 51-річний полковник очолив новосформований 3-й окремий танковий батальйон «Звіробій». З 19 жовтня 2014 по вересень 2015 брав участь в антитерористичній операції на сході України, безпосередньо керував діями підрозділів батальйону під час бойових дій у Волноваському районі, в секторі М (Маріуполь), у районі Донецького аеропорту, у Попаснянському районі. У вересні 2015 року звільнений з військової служби в зв'язку з демобілізацією.
У вересні 2016 року призваний до лав Збройних Сил України. З жовтня 2016 року по квітень 2017 року командував 21 окремим мотопіхотним батальйоном «Сармат», який виконував бойові завдання в районі Павлополя та Волновахи (сектор М).
В березні 2017 року призначений начальником штабу — першим заступником командира кадру корпусу резерву. З жовтня 2017 по квітень 2018 року виконував обов'язки начальника штабу оперативно-тактичного угруповання «Південь» (Кримський напрямок). Звільнений з військової служби у грудні 2018 року.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну за дорученням Нетішинського міського голови Олександра Супрунюка очолив і сформував добровольче формування територіальної громади, яке нараховувало більше 900 добровольців (штаб, 8 сотень). Завдяки завчасному плануванню територіальної оборони в громаді, проведеним розрахункам забезпеченості озброєнням та боєприпасами ДФТГ отримало більше 804 од. АК-74, 150 од. кулеметів Дегтярова, 50 од. ПМ. Паралельно з формуванням ДФТГ виконувалися завдання з фахової підготовки особового складу, інженерного обладнання позицій на околицях м. Нетішин, с. Ст. Кривин та безпосередньо в цих населених пунктах, патрулювання в населених пунктах з метою забезпечення громадського порядку, несення служби на блокпостах. Після огляду готовності сотень ДФТГ, отримання і розподілу зброї особовому складу, облаштування місць зберігання зброї передав ДФТГ новому командиру.
З 6 по 31 березня 2022 року виконував завдання у складі ротної тактичної групи № 2 «Бойове братерство України» командування Сил територіальної оборони у м. Київ. За дорученням командира ртгр Павла Жебрівського займався питаннями укомплектування ртгр добровольцями з метою реформування підрозділу у батальйонну тактичну групу.
У червні 2022 року очолив 10 танковий батальйон 3 окремої Залізної танкової бригади. Керував діями батальйону в районі м. Балаклія, під час Харківській операції, звільненні с. Байрак, Шурівка, Нова Гусарівка, Вільховатка Харківської обл.
З вересня 2022 по липень 2023 року керував діями підрозділів батальйону в районі сіл Приколотне, Хатнє, Григорівка, Колодязне, селищ Кам'янка і Двурічна Харківської обл.
З липня 2023 року по січень 2024 року як командир 63 омбр керував діями штатних і приданих підрозділів в районі сіл Діброва, Ямпіль, Торське, Зарічне, Ямполівка, м. Лиман, у Серебрянському лісі. Звільнений з військової служби у лютому 2024 року.
З жовтня 2025 по травень 2026 року командував 3 механізованим батальйоном 61 омбр. Після виконання заходів з відновлення боєздатності з січня по березень 2026 року керував діями батальйону у складі 23 омбр в районі с. Вороне, Соснівка, Великомихайлівка, Новоселіка Дніпропетровської обл. З січня по травень 2026 року керував діями батальйону у районі сіл Чарівне, Гуляйпільське, Мирне Запорізької області.
Одружений, має двох синів. Старший син — також кадровий військовий, воював у зоні проведення АТО, ООС.
Нагороди Указом Президента України № 373/2017 від 17 листопада 2017 року, за громадянську мужність, самовіддане відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності, особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеню. Відзнака Міноборони України «Доблесть і честь». Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України «Сталевий хрест» (2022) Медаль «За жертовність і любов до України» Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 5 серпня 2017 нагороджений Знаком народної пошани «За розбудову України»5 серпня 2017 року — День Професіонала , 05.08.2017. Медаль «За службу в Іраку». Орден «За службу Батьківщині в Збройних силах СРСР» III ступеня. Медалі «За бойові заслуги», «Від вдячного афганського народу» та ін. Іменна зброя
Наукові праці "Організація національного спротиву в територіальній громаді", методичний посібник, 2021.
"100 днів Євромайдану", монографія, 2020.
"Будівництво і розвиток" Збройних Сил України (шлях від воєнної організації держави до з'єднання)", монографія-дослідження, 2013.
"Проблеми територіальної оборони в Україні", монографія-дослідженя, 2018.
"Звіробій" у війні за Україну (бойовий шлях 2014-2016 років)", монографія, 2018.
"Військові радники в Іраку (хроніка та аналіз діяльності)", монографія, 2012.
Примітки
Джерела Передвиборча програма кандидата на посаду міського голови, 29.10.2010. Як українські танкісти стали страхом для ворогів, 28.01.2015. Професія танкіст: Комбат Скиба про монастир, сепарів і бої батальйону «Звіробій», 03.08.2016.