Гірнича промисловість Китаю

Гірнича промисловість Китаю.

Загальна характеристика Китай має розвинену нафтогазову, вугільну, залізорудну, марганцеворудну, вольфрамову, хромову, алюмінієву, мідну, олов'яну, свинцево-цинкову, ртутну, сурм'яну, азбестову промисловість, а також видобуток і переробку титан- і ванадійвмісних продуктів, золота, гірничохімічної та нерудної індустріальної сировини, дорогоцінних та виробних каменів (табл. 2). Обсяг продукції гірничої промисловості в 1999 р. становив 51,4 млрд дол. США (для порівняння: у США — 48 млрд дол.). Частка гірничодобувних галузей на межі XX-XXI ст. — бл. 7% ВВП.

У 2001 гірничодобувна промисловість Китаю принесла бл. Yu 479 млрд, що на 7% більше, ніж в 2000 р. Виробництво десяти головних кольорових металів збільшилося з 7,6 млн т до 8,56 млн т; виробництво фосфоритових руди збільшилося з 19,37 млн т до 21 млн т; виробництво цементу збільшилося з 580 млн т до 630 млн т. Протягом 2001 в Китаї було відкрито 106 родовища корисних копалин. Витрати на геологічні дослідження досягли Yu 22,74 млрд, уряд видав 533 ліцензії на ці дослідження. Вартість мінерального імпорту-експорту перевищила US$ 100 млрд.

У 2000 р. у Китаї було 80 тис. державних гірничих підприємств і 200 тис. приватних та колективних. Китайський уряд прийняв ряд законів, які поліпшують планування розвідки мінеральних ресурсів, використання земельних ресурсів, видобутку золота, імпорту срібла, безпеки в гірничій промисловості, створення підприємств з іноземним капіталом і т. д. Однак на початку XXI ст. перед гірничодобувною промисловістю Китаю повстає проблема «старіння» головних рудників. Через виснаження ресурсів на грані закриття виявилося понад 400 рудників. За даними Міністра земельних і природних ресурсів КНР для половини з 45 головних видів китайських корисних копалин запаси витрачаються швидше, ніж відбувається їх поповнення за рахунок освоєння нових родовищ. Китайське управління геологічної розвідки на перший план висунуло пошук стратегічних ресурсів, вирішивши зосередити фінансові кошти і обладнання на розвідці дефіцитних корисних копалин — міді, урану, хрому і т. д., а також на освоєнні важливих для держави родовищ.

Китай — великий експортер та імпортер мінеральної сировини. На межі XX-XXI ст. обсяг експорту у гірн. галузі щорічно становить 11 млрд дол. США, обсяг імпорту — 27 млрд дол. Китай ввозить залізну і марганцеву руди, мідь, нікель, золото, срібло, пірити, алюміній.

Таблиця 1. — Видобуток мінералів та виробництво металів в Китаї, тис.т.* Мінерали і метали 2000 2001 Мідь 1 325,8 1 426,5 Мідні концентрати 588,5 564,7 Сира мідь 983,4 1 082,2 Алюміній 2 827,7 3 424,6 Глинозем 4 326,8 4 729,1 Свинець 1 033,5 1 171,6 Свинцеві концентрати 569,6 599,2 Цинк 1 919,3 2 078,5 Цинкові концентрати 1 710,2 1 572, 1 Нікель 50,9 49,5 Нікелевий концентрат 51,1 51,5 Олово 110,4 91,6 Олов'яний концентрат 97,1 78,8 Сурма 106,4 134,0 Сурм'яний концентрат 98,6 92,4 Магній 138,8 186,0 Азбест 314,6 300,0 Гіпс 31 605,8 32 876,4 Графіт 1 650,0 1 600,0 Графіт лускатий 280,0 250,0 Тальк 1 900 2 000 Каолініт 2 950 3 100 Воластоніт 268,0 270,0 Вугілля 999 170 1 089 670 * Mining Annual Review 2002

Окремі галузі

Див. Нафтова промисловість Китаю

Нафтова промисловість почала розвиватися в 50-ті роки XX ст. В 1963 р. після розвідки великого нафтового родовища в провінції Хейлунцзян, повністю забезпечила потреби країни в нафті. З подальшими відкриттями нафтових родовищ, особливо в провінціях Шаньдун і Хебей, потенційні можливості видобутку нафти збільшилися більш ніж вдвічі. З 1973 р. почався експорт нафти. З 1978 р. приріст продукції припинився і стабілізувався на рівні близько 100 млн т на рік. На початку 80-х років XX ст. Китай займав 6-е місце у світі за видобутком нафти. У 1996 Китай з видобутком 1141 млн барелів вийшов на 5-е місце у світі з видобутку нафти. Основні родовища нафти: Дацин, Шенлі, Женьцю, Даган, Паньшань, Наньян, Карамай, Юйминь та ін. Діє понад за 30 НПЗ загальною потужністю понад 500 тис. т на рік. Найпотужніші: Пекінський, Дацин, група Фушунських НПЗ, Шанхайський, Нанкінський, Шенлінський та ін. НПЗ. Розвинена система магістральних нафтопроводів (Юйминь — Ланьчжоу, 880 км; Дацін — порт Ціньхуандао — Пекін, 1500 км; Шенлі — Сюйчжоу — Нанкін, 1500 км; Даган — Пекін, 150 км; Шенлі — порт Ціндао, 250 км; Маомін — порт Чжаньцзян, 140 км та ін.) пропускною спроможністю від 1-2 до 13-15 млн т. нафти на рік. Подальший розвиток нафтовидобутку пов'язаний з освоєнням морського шельфу.

Газова промисловість.

Див. Газова промисловість Китаю.

У 1999 р. в Китаї було видобуто 25,4 млрд м³ газу, в тому числі на морі — 4,4 млрд м³. Видобуток газу в країні за 1994-99 рр. зріс на 7,8 млрд м³. За офіційними прогнозами в 2010 р. він збільшиться до 65-80 млрд м³, а в 2020 р. — до 90-110 млрд м³, значною мірою за рахунок морських родовищ. Видобуток розподіляється приблизно порівну між китайськими компаніями CNPC і PetroChina.

Вугільна промисловість.

Див. Вугільна промисловість Китаю.

На початку XXI ст. Китай — провідна світова країна з видобутку вугілля, яке є основою його паливно-енергетичної бази. Динаміка видобутку, млрд т: 1980 — 0,620; 1990 — 1,035; 1994 — 1,240; 1995 — 1,360; 1996 −1,397; 1,40 — 1997; 1998 — 1,181; 1999 — 0,974; 2000 — 1,238; 2001 — 1,171 [джерела: Локер С., 2000, Лондон; Кіцкі Є., 2002, Краків]. Видобуток вугілля в країні в 2003 р становитиме 1,35 млрд тонн. Серед найбільших центрів вуглевидобутку виділяються Хуайнань, Хеган, Кайлуань, Датун, Фушунь, Фусінь. Згідно зі «Стратегією трьох етапів» передбачалося подвоєння виробництва валового національного продукту за період 1990–2000 рр. і повторне його подвоєння до 2050 р. Передбачається зростання споживання вугілля в Китаї у 2020 р. до 2 млрд т; значне підвищення експорту, що становив в 2001 р. 86 млн т [World Coal. — 2002. — 11, № 8].

Горючі сланці. У Китаї розвинута розробка покладів горючих сланців, які йдуть, в основному, на виробництво штучного рідкого палива.

Залізорудна промисловість. Становлення промисловості почалося у 30-х роках XX ст. У 1943–1947 роках загалом щорічно добувалося 4,7 млн т руди. У 1949 р. багато копалень було зруйновано і видобуток впав до 0,59 млн т. Після відновлення галузі в 50-х роках видобуток став швидко зростати. На початку 80-х років масштабні розробки велися на більш ніж 200 залізорудних родовищ з запасами 200–1000 млн т. Найпотужніші підприємства діяли в провінції Ляонін в районі металургійних комбінатів «Аньшань» і «Беньсі». Залізисті кварцити, які видобуваються, містять в середньому близько 30% Fe, багаті руди — 60% Fe. Другий район великих розробок залізистих кварцитів — в провінції Хебей (кар'єри «Шуньчан», «Дашін» і «Сидзян»), руда містить 24-27% Fe. Третій значний район видобутку Баян-Обо у Внутрішній Монголії. Руди містять 30-60% Fe. В цілому наймасштабніші розробки ведуться відкритим способом. При підземній розробці широко використовується система підповерхового обвалення. Майже вся залізна руда потребує збагачення. На збагачувальних фабриках застосовують магнітний, флотаційний та ін. способи збагачення. Видобуток залізних руд в КНР в 2001 р. (в дужках за 2000 р.) становив (в млн т): 102,0 (105,3); Імпорт Fe — руд в КНР в 2001 р. (в дужках за 2000 р.) становив (в млн т): 107,9 (84,9); [Mining J. — 2002. — 339, № 8693. — Р. 25-27]. Розробка родовищ залізних руд в Китаї на початку XXI ст. — відкрита. За оцінками фахівців, близько 1700 залізорудних родовищ в країні не підлягає освоєнню через низький вміст заліза (в середньому близько 32%) і високі вмісти шкідливих домішок — алюмінію і фосфору в рудах. Незважаючи на значні ресурси залізняку в країні не вистачає високоякісної сировини. Імпорт залізняка в КНР протягом останніх років зростав швидкими темпами: в 1990 р він становив 14,2 млн т, в 1995 — 41,2 млн т, 1999 р. — 55 млн т, 2000 — 70 млн т, 2001 — 92.3 млн т, 2002–111.5 млн т, 2003 — бл. 130 млн т.

Залізорудна компанія КНР Hainan Iron and Steel планує на о. Хайнань будівництво кобальтового металургійного заводу продуктивністю 330 т Co і 1000 т катодної Cu в рік. Капіталовкладення в будівництво оцінюються в 24 млн дол. [Metal Bull. — 2002. — № 8640. — Р. 7]. Китай є одним з найбільш швидко зростаючих ринків лудженої жерсті у світі. У останні 5 років попит ринку на цей вид продукції подвоївся. Очікується збільшення споживання до 1,7 млн т в 2005 р з 1,3 млн т в 2000 р. Протягом 5 останніх років Китай виробляв сталі більше всіх інших країн при обсязі виробництва понад 100 млн т. При цьому велика частина продукції була представлена низькосортною сталлю. Відносно високоякісної сталі країна є головним імпортером. Китай імпортує близько 16 млн т і експортує 6 млн т прокату (2000 р).

Перспективи китайської чорної металургії. За оцінками експертів Китай стане найбільшим гравцем світового металургійного ринку уже в 2006–2010 роках. Аналітики російської компанії «Северсталь» вважають, що це станеться після введення в дію нових металургійних підприємств, що активно зводяться в країні. Китай з імпортера сталі перетвориться у великого експортера. Уперше виробництво стального прокату в КНР перевищило 100 млн т в 1996 р., і за цим показником країна стала світовим лідером. Одночасно Китай був і залишається найбільшим у світі імпортером стального прокату. Багато в чому це пов'язано з недостачею в країні високоякісної сталі. У числі великих постачальників Китаю — сибірські і уральські підприємства; наприклад, Магнітогорський металургійний комбінат постачає в КНР близько 1 млн т продукції на рік. Великими постачальниками є також Стальна група «Мечел», Новолипецький і Західно-Сибірський металургійні комбінати та інші підприємства.

Через два роки китайська чорна металургія ліквідує залежність від імпорту, витіснивши зі свого ринку ряд постачальників. Згідно з державною програмою розвитку металургії, до кінця 2005 р. промисловість КНР повинна наблизити до 100 % частку споживаної в країні китайської стальної продукції, знизити питоме споживання енергоносіїв, а також збільшити частку готової стальної продукції до 80 % в загальних обсягах випуску на десяти найбільших металургійних підприємствах країни. Підйом в металургійній галузі пояснюється інвестиційною привабливістю китайської промисловості.

Нікель. Станом на початок XXI ст. понад 80% нікелю, що добувається в Китаї, надходить з родовища Цзіньчуань (провінція Ганьсу), промислове освоєння якого дозволило країні позбутися експортної залежності. З руд родовища виплавляється 80 % всього нікелю країни, 90 % кобальту і 93 % платиноїдів. Родовища нікелевих сульфідних руд з промисловим вмістом металів платинової групи розробляють відкритим і підземним способами в провінціях Гирін і Сичуань, а аналогічні руди, збагачені також міддю, бісмутом і титаном — у Внутрішній Монголії. Разом зі зростанням виробництва зростає і споживання нікелю в Китаї. Нікелеве споживання в 2001 р (до 2000) збільшилося на 30 % і досягло 84 тис.т. Імпорт нікелю в Китай у 2001 р був переважно з Росії (15,29 тис. т) і Австралії (5,323 тис. т). Імпорт нікелевого концентрату в 2001 р становив 6 986 т. Нікелевий експорт на 41 % знизився — до 5,42 тис. т і здійснювався переважно до Японії (5,139 тис. т) і Південної Кореї (252 т).

Гірнича промисловість Китаю

Źródło i licencja