Шараф ад-Даула (*бл. 960 — 988/989) — володар держави Буїдів, старший емір у 983—988/989 роках. Тронне ім'я перекладається як «Честь держави». Повне ім'я — Шараф ад-Даула Абуль аль-Фаваріс Ширділ бен Адуд ад-Даула Фанна Хосров.
Життєпис Походив з династії Буїдів. Старший син шахіншаха Адуда ад-Даули та тюркської наложниці. Народився близько 960 року, отримавши ім'я Ширділ (згодом додав до нього Абул аль-Фаваріс). Здобув класичну освіту, більш військову. Замолоду брав участь у походах батька. У 968 році стає номінальним намісником Керману, який було нещодавно захоплено. У 977 році супроводжував батька у військовій кампанії проти Багдаду, де згодом оселився і продовжив освіту. Проте через рік або два повернувся до провінції Керман.
На початку 980-х років вступив у конфлікт з батьком, який мав намір передати усю владу улюбленому сину Марзубану. Натомість як старший син Ширділ вважав себе єдиним спадкоємцем трону. У 983 році після смерті Адуд ад-Даули Марзубан, що став зватися Самсам ад-Даула захопив владу в Багдаду, оголосивши себе старшим еміром. З цим не погодився Ширділ, що захопив Фарс з містами Шираз та Ісфаган. Після цього взяв ім'я Шараф ад-Даула.
Усе правління тривала у боротьбі з братами: в Багдаді — Самсаном ад-Даулою, в Басрі — Тадж ад-Даулою, Хузістані — Дією ад-Даулою, в Реї — Факр ад-Даулою. Шараф ад-Даула поставив собі за мету повернути єдину державу Буїдів. Для цього було укладено союз з Саманідами. Протягом 983—985 років тривали війні з родичами. В результаті Шараф, Самсан і Фахр вважали себе шахіншахами. Останнього визнали таким Басра і Хузістан. Натомість Шарафі ад-Даулі вдалося взяти під контроль північне узбережжя Перської затоки, а потім підкорити Північний Оман на Аравійському півострові.
У 986 році війська Шарафа ад-Даули підкорили Басру та Хузістан, а невдовзі зверхність Шарафа визнав брат Самсан ад-Даула. У 987 році внаслідок розгардіяшу в Багдадському халіфаті Шараф ад-Даула прибув до Багдаду, повалив Самсана ад-Даулу, отримав від халіфа почесний титул амір аль-умара. У 988 році здійснив невдалу спробу повернути місто діарбакір, де утворилася самостійна курдська династія, проте зазнав невдачі. Після цього планував здійснити похід на Рей та в Хорасан, щоб повалити Фахр ад-Даулу, але раптово помер у 988 або 989 році від гідропесії (вид водянки). Його поховано в Куфі. Після цього почалася нова боротьба за владу.
Джерела M. Kabir, The buwayhid dinasty of Baghdad, Calcuta, 1964 Bosworth, C. E. (1975). «Iran under the Buyids». In Frye, R. N. The Cambridge History of Iran, Volume 4: From the Arab Invasion to the Saljuqs. Cambridge: Cambridge University Press. pp. 250—305. ISBN 0-521-20093-8. Janine et Dominique Sourdel, Dictionnaire historique de l'islam, Éd. PUF, (ISBN 978-2-130-54536-1), article Bouides, pp. 166—168.