«Тебе, Бога, прославляєм» або «Te Deum» (також: Подячний гімн св. Амвросія Медіоланського, «Te Deum laudamus») — похвальний гімн, що походить з ранньохристиянських часів та бере назву від своїх початкових слів. Нині гімн використовується Католицькою церквою, Православною церквою, Лютеранськими церквами, Англіканською спільнотою під час утрені в рамках Літургії годин та проголошення подяки Богу під час спеціальних богослужінь або у рамках літургії чи меси.
У традиційній та сучасній латинській Літургії годин «Te Deum» співається наприкінці утрені в усі дні, коли «Gloria» співається на месі. У традиційному бревіарії, це всі неділі, окрім періоду Адвенту, Семидесятої неділі, Великого посту; на всі урочистості, окрім Великого четверга та Невинноубитих немовлят, тільки якщо вони не припадають на неділю; та всі ферії під час Пасхалії. У сучасному бревіарії співання подячного гімну передбачене в усі неділі, окрім Великого посту, та на всі урочистості й свята, включно з октавами Пасхи і Різдва. Також поряд із стандартними кантиками передбачається англіканською Книгою загальної молитви під час вранішньої молитви та утрені у лютеран та інших представників протестантських конфесій. У візантійській літургійній традиції Амвросіївський гімн є частиною подячного молебну (), але загалом використовується рідше, ніж у латинській традиції.
Історія гімну Згідно з традиційною версією гімн був створений за натхненням Святого Духа Амвросієм Медіоланським (в основному) та Блаженним Августином з нагоди хрещення останнього на Пасху 387 року. Св. Амвросій натхненно почав спів гімну, а Августин продовжив у відповідь.
На сьогодні багато істориків вважають, що гімн почав формуватись близько першої половини IV століття. За цією версією він утворився шляхом злиття двох або більше гімнів Богу-Отцю та Богу-Сину. Відповідно до цієї схеми друга половина (славослов'я Богу-Сину) починається зі слів: «Tu rex gloriae, Christe», а прохання, що починаються з «Salvum fac populum tuum» є вибіркою віршів із Псалтиру. Існує також версія, що автором «Тебе, Бога, хвалимо» є Никита, єпископ Ремезіанський (бл. 400 р.).
Уперше повна версія гімну з'являється в північноірландському «Багонському антифонарії» () (бл. 690 р.). Перші ж переклади з'являються у IX столітті. За своє формою цей гімн наслідує Символ віри, починаючись проголошенням слави Богу-Отцю та перелічуються сили небесні та церкви, що славословлять, у ієрархічному порядку. За цим йде оспівування Бога-Сина, Його втілення та страждання і закінчується частина прославлення славослов'ям Святому Духові. Після цього йдуть прохання про прощення гріхів та захисту від майбутніх.
Музика Через свою подячну та дуже урочисту форму «Te Deum» завжди був популярним серед композиторів для написання на його слова музики. Особливо популярним він став у період пізнього Ренесансу та бароко перетворившись на особливий пишний ритуал.
Приклади
У період раннього Середньовіччя існувало декілька мелодій «Te Deum» у григоріанському стилі. Перші поліфонічні твори з'являються у XIII століття та досягли більшого розвитку в XV—XVI століттях. З XVI століття набув вигляду поліфонічного мотету в творчості І. Вальтера, Л. Зенфля, О. Лассо, Д. Ортиса та інших. У цей час хорал співався поперемінно між громадою та хором. Стара мелодія грала роль Cantus Firmus. У XVIII столітті «Te Deum» набув класичного вигляду в творах Г. Генделя, Й. Гайдна, В. А. Моцарта, Г. Шютца, Ж. Б. Люллі та ін., а також Г. Берліоза, А. Веделя, О. Архангельського, М. Римського-Корсакова, Ф. Ліста, Дж. Верді, А. Дворжака та інТе деум у Словнику-довіднику музичних термінів.
Серед найвизначніших композиторів, що писали для цього гімну були у період:
Відродження Композитор Назва Опус/номер Рік створення Музичні приклади Якоб Преторіус Старший († 1586) Te deum laudamus a 4 Джованні П'єрлуїджі да Палестріна († 1594) Te Deum з Missa Te Deum lib.IX
Бароко
Композитор Назва Опус/номер Рік створення Музичні приклади Генріх Шютц (1585–1672) Herr Gott, dich loben wir (Німецький «Te Deum»)Авторство спірне SWV 472 1668? Іржі Мельчль (1624–1693) Te Deum Жан-Батіст Люллі (1632–1687) Te DeumУ 1687 р. Людовик XIV захворів. Спочатку він жалівся лише на зубний біль, але при вириванні зуба лікарі настільки незграбно себе повели, що разом із зубом вирвали кусок верхньої щелепи та були вимушені припалювати рану розпеченим залізом. Всі вважали, що король знаходиться присмерті, але він одужав. І для урочистостей на честь його одужання Люллі оброблє свій «Te Deum» 1678 р. та планує постановку зі всіма 300-ми королівськими музикантами. Під час прем'єри 8 січня 1687 р. диригуючи оркестром Люллі бив палицею по підлозі настільки темпераментно, що попав собі на ногу та пробив її. Через зараженя крові утворилась гангрена, але композитор відмовився від ампутації пальців ноги та помер через декілька місяців. Був похований з великими почестями.Належить до типу великих мотетів. LWV 55 1677 Дітріх Букстехуде (1637–1707) Te Deum laudamusХоральна фантазія BuxWV 218 Марк Антуан Шарпантьє (1643–1704) Te Deum à 8 з флейтами та скрипкамиTe Deum à 8Te Deum для 4 голосівTe Deum en ut majeur для 4 голосів та басо контінуоH 145H 146Знаменита прелюдія до цього твору є гімном Європейської мовної спілкиH 147H 1481687бл. 1690 Te Deum H146: Мішель Рішар Делаланд (1657–1726) Te Deum laudamusНаписаний у формі великого мотету. S32 (VI liv.) 1684 Генрі Перселл (1659–1695) Te Deum Laudamus in BbTe Deum and Jubilate Deo in D Z230/1Z232Є першим англійським «Te Deum»'мом написаним для повноційного оркестру. раніше 16821694 Луї Маршан (1669–1732) Te Deum для хору та органу Антоніо Кальдара (1670 або 1671–1736) Te Deum для альта соло, подвійного хору та оркестру 1724 Ян Дісмас Зеленка (1679–1745) Te DeumTe Deum ZWV 145ZWV 146 бл. 17241731 Te Deum ZWV 146: Доменіко Скарлатті (1685–1757) Te Deum a 8 do-majorҐеорґ Фредерік Гендель (1685–1759)Утрехтський Te DeumНаписаний на честь укладення Утрехтського мируTe Deum «Королеви Кароліни»Написаний для Кароліни Ансбахської, дружини майбутнього короля Георга IIЧандоський Te DeumНаписаний під перебування Генделя у герцога Чандоського у Кенноні.Te Deum in A majorДеттінгенський Te DeumНаписаний після перемоги під Деттінгеном. HWV 278 (HG 31; HHA III/3)HWV 280 (HG 37; HHA III/8)HWV 281 (HG 37; HHA III/7)HWV 282 (HG 37; HHA III/8)HWV 283 (HG 25; HHA III/13) 17131714бл. 1717–1718172612-бл. 29 липня 1743 Йоганн Адольф Гассе (1699–1785) Te Deum 1751 Йоганн Крістіан Бах (1735–1782) Міланський «Te Deum» 1762
Класики (текст — Ігнац Франц, 1771 р.)
Композитор Назва Опус/номер Рік створення Музичні приклади Джузеппе Сарті (1729–1802) Te Deum«Тебе, Бога, хвалим»У формі великої ораторії для святкування взяття Очакова. Для виконання використовівались навіть гармати. 1789 Йозеф Гайдн (1732–1809) Te DeumTe DeumНаписаний разом із знаменитою Theresienmesse для імператриці Марії Терези Hob. XXIIIc:1Hob. XXIIIc:2 17651800 Антоніо Сальєрі (1750–1826) Te Deum laudamus de Incoronazione D-Dur для чотирохголосого хору та оркеструTe Deum laudamus D-Dur для подвійного хору та оркеструПереробка Te Deum 1790 р.Te Deum laudamus C-Dur для солістів, чотирьохголосого хору та оркестру179017991819 Дмитро Бортнянський (1751–1825) 14 «Хвалебних пісень» «Тебе Бога, хвалимо» (4 чотирохголосних, 10 двоххорних) Йоганн Готфрід Шіхт (1753–1823) 4 хоральних Te Deum на німецький текст Вольфганг Амадей Моцарт (1756–1791) Te Deum Do-major KV 141 1769 Вінченцо Ригіні (1756–1812) Te DeumНаписаний для королеви Луїзи Пруської. Для його виконання залучались 500 музикантів. 1810 Йозеф Ельснер (1769–1854) Te Deum Op. 11 Ян Теобальд Гельд (1770–1851) Te Deum Кристоф Ернст Фрідріх Вейсе (1774–1842) Te Deum Йозеф Оневальд (1781–1856) Te Deum D major Op. 2/1 Кароль Курпінський (1785–1857) Te Deum для соло, хору та оркестру 1829
Романтизму Композитор Назва Опус/номер Рік створення Музичні приклади Гектор Берліоз (1803–1869) Te Deum Op. 22 (H118) 1849 Фелікс Мендельсон-Бартольді (1809–1847) Отто Ніколаї (1810–1849) Ференц Ліст (1811–1886) S.24S.27 1853?1867 Джузеппе Верді (1813–1901) з циклу "Чотири духовні п'єси 1895-97 Фрідріх Кіль (1821–1885) Антон Брукнер (1824–1896) WAB 45 1881–1884 Жорж Бізе (1838–1875) Te Deum 1858 Антонін Дворжак (1841–1904) Te Deum op. 103 1892 Сер Едвард Елгар (1857–1934) Te Deum
Сучасності Макс Фільке (1855–1911) Ральф Воган Вільямс (1872–1958) Макс Реґер (1873–1916) Хавергал Браян (1876–1972) Йозеф Хаас (1879–1960) Золтан Кодай (1882–1967) Вальтер Браунфельс (1882–1954) Вільгельм Фуртвенґлер (1886–1954) Ернст Пеппінґ (1901–1981) Вільям Велтон (1902–1983) Герман Шредер (1904–1984) Генріх Зутермайстер (1910–1995) Персі Янґ (1912–2004) Бенджамін Бріттен (1913–1976) Ганс Посегга (1917–2002) Рут Цехлін (1926–2007) Гюнтер Герлах (1928–2003) Генріх Поос (*1928) Петр Ебен (*1929) Кшиштоф Пендерецький (*1933) Зигфрід Маттус (*1934) Арво Пярт (*1935) Ян Зандстрем (*1954) Стів Доброгош (*1956) Вінфред Новак (*1965)
«Te Deum» у державних церемоніях У період Середньовіччя цей гімн почав використовуватись під час різноманітних урочистих церемоній, монарших входів, коронацій та інших. З часом саме виконання гімну перетворюється на особливу церемонію, що мала підкреслити велич монарха та походження його влади від Бога. Особливо добре такі зміни простежуються на прикладі Франції, де ідеї королівської влади з часом набули найбільшого розвитку. Церемонія «Te Deum» була введена у 1587 р. королем Генріхом III та символізувала нові уявлення про персону короля. Відповідно до сучасних історико-культурологічних концепцій-перетворення тіла короля з символічного на репрезантативнеДив., наприклад, Михаил Ямпольский: От символического тела к репрезентативному пространству (фрагменты из книги «Возвращение Левиафана. Политическая теология, репрезентация власти и конец Старого Режима»), Новое Литературное Обозрение, № 56, 2002 г.. Chartier Roger. The Cultural Origins of the French Revolution. Durham; London: Duke University Press, 1991. P. 127–128. Te Deum став обов'язковим при святкуванні народження дітей Франції, одруженні принців крові та навіть одужанні короля від важких хвороб. В цих церемоніях інші королівські двори Європи наслідували приклад французького. У Великій Британії ця церемонія була менш пишною та мала більш літургійний характер. На сьогодні вона збереглась у формі Національної подячної служби () під час відзначення важливих для держави та корони дат та подій.
У Латиноамериканських країнах, таких як Аргентина, Колумбія, Парагвай, Панама, Гватемала, Перу, на відзначення їхніх національних свят також проводиться служба Te Deum. У Чилі щороку 18 вересня, під час Свят Вітчизни у Соборі Сант'яго об 11 годині ранку проводиться так звана служба Екуменічного «Te Deum» Свят Вітчизни (), на якій завжди присутні всі вищі урядовці країни на чолі з президентом. Традиція святкувати національне свято Чилі з гімном «Te Deum» з'являється у 1811 році, а у 1870 року вона набуває форми окремої служби. У президентство Сальвадора Альєнде вона стає екуменічною.
У Ватикані, наприкінці кожного року, 31 грудня, проводиться Подячна служба, яку проводить папа римський зі співом Амвросіанського гімну.
Текст Латинський текст
Церковнослов'янський текст
Тебе, Бога, хвалимъ, Тебе, Господа, исповѣдуемъ. Тебе, Превѣчнаго Отца, вся земля величаетъ. Тебѣ вси ангели, Тебѣ небеса, и вся силы. Тебѣ херувимы и серафимы непрестанными гласы взываютъ Святъ,Святъ,Святъ Господь Богъ Саваоѳъ. Полны суть небеса и земля величества славы Твоея.
Тебе преславный апостольскій ликъ, Тебе пророческое хвалебное число, Тебе хвалит пресвѣтлое мученическое воинство. Тебе по всей вселеннѣй исповѣдуетъ Святая Церковь Отца непостижимаго величества Покланяемаго Твоего истиннаго и единороднаго Сына, И Святаго Утѣшителя Духа.
Ты Царю славы, Христе, Ты Отца присносущный Сынъ еси. Ты ко избавленію пріемля человѣка, не возгнушался еси дѣвическаго чрева. Ты, одолѣвъ смерти жало, отверзлъ еси вѣрующимъ Царство Небесное.
Ты одесную Бога сѣдиши во славѣ Отчей Судія пріити вѣришися.