Катерина Бєлкіна (справжнє ім'я — Катерина Миколаївна Туманова, у шлюбі Майсснер ()); 16 квітня 1974, Куйбишев, РРФСР, СРСР) — російська фотографка і художниця.
Життєпис Катерина Туманова народилася в Куйбишеві. Її мати — художниця. Катерина закінчила художню школу, а потім Самарське художнє училище ім. К. С. Петрова-Водкіна. У 1994-1999 роках працювала у видавничій корпорації «Федоров». У 2000-2002 роках навчалася в Самарській школі фотографії, одночасно працюючи у відділі комп'ютерної графіки ДТРК «Самара». Співпрацювала як ілюстраторка зі студією Артемія Лебедєва.
Членкиня Союзу фотохудожників РФ. Від 2002 до 2013 року жила і працювала у Москві, потім переїхала до Берліна. Виховує трьох доньок.
Творчість Катерина почала малювати ще в школі. У вільний час стала відвідувати фотостудію в будинку піонерів. Там вона навчилася проявляти плівки, друкувати фотографії з допомогою реактивів. Її батьки, бачачи це, подарували на день народження першу камеру — «Зеніт». Саме захоплення фотографією підштовхнуло Катерину до усвідомленої творчості. Вона закінчила художню школу, потім художнє училище, а потім школу фотографії. Перед переїздом до Москви з'явився творчий псевдонім «Бєлкіна».
У своїх роботах Катерина Бєлкіна застосовує техніку монтажу і колажу цифрового фото, фактично поєднуючи фотографію з мистецтвом живопису. За допомогою жанру «digital photo» створює унікальні образи. Як модель для своїх робіт найчастіше виступає сама. Вона використовує фотографію як матеріал, малюючи на ній за допомогою Фотошопу. Фотографія приваблює її реалістичністю, а вміння малювати допомагає трансформувати зображення, наблизити його до її уявних образів. Колір у композиції для Бєлкіної має таке ж значення, як форма. «Мені подобається ось цей конфуз перед моїми роботами на виставках — а це що? Живопис чи фотографія?» — з інтерв'ю. Більшість робіт Бєлкіної тематично об'єднані в серії й мають свої назви — серед них: «Домашня робота» (), «Нечоловічий світ» (), «Знамениті мисливиці» (), «Живопис» (), «Відродження» (), «Порожні простори» (), «Ієрогліф мого тіла» (), «Легке і важке» ().
Починаючи з 2002 року Катерина Бєлкіна стала брати участь у міжнародних виставках фотомистецтва, перші її перемоги в конкурсах фотографів і художників припадають на 2007 рік. 2009 року чотири роботи Бєлкіної увійшли до альманаху Державного Російського музею в Санкт-Петербурзі. У 2015 році нагороджена міжнародною мистецькою премією Лукаса Кранаха Молодшого за роботу «Грішниця» — алегорію на його відому картину «Христос і грішниця». Премію заснували у зв'язку зі святкуваннями 500-ї річниці з дня народження визначного німецького художника епохи Відродження. 2016 року за цей же твір одержала одну з найпрестижніших премій у світі фотографії — . Робота, яка перемогла в категорії «Образотворче мистецтво», являє собою автопортрет вагітної мисткині, яка сидить на тлі картини «Христос і грішниця».
Критика Андрій Єрофєєв (мистецтвознавець, член експертної ради конкурсу Кандинського) описував три проєкти («Нечоловічий світ», «Знамениті мисливиці», «Живопис») як добре вивірені і емоційно насичені портрети, які є результатом прочитання різних культурних сюжетів жіночими очима і метафорою цих сюжетів. На його думку, вони нагадують журнальні серії.
Успенський Антон Михайлович (кандидат мистецтвознавства, провідний науковий співробітник відділу новітніх течій Державного Російського музею) у своїй критичній статті «Аболон полведерський, або експансія маргінального» поставився до серії робіт Катерини Бєлкіної «Живопис» як до «влізання в шкуру» персонажів картин відомих художників (Тамари Лемпицької, Еґона Шіле, Рене Магрітта) за допомогою цифрової техніки.
Критик італійського фотожурналу «IL FOTOGRAFO» Додо Веніціано описував ранні роботи Бєлкіної як такі, що викликають сильні і психоделічні настрої. Він вважав, що наявність у її проєктів ретельного плану, професійне використання для доопрацювання фотографій технічних засобів робить її роботи багатими і унікальними:
Нагороди
2007: Номінантка Премії Кандинського, Москва (номінація «Проект року») 2007: «», Лос-Анджелес (2-ге місце в категорії «фотомонтаж») 2008: «Px3 Photo Competition», Париж (1-ше, 2-ге і 3-тє місце в різних категоріях) 2008: «Art Interview — International Online Artist Competition», Берлін (1-ше місце) 2010: «Px3 Photo Competition», Париж (1-ше місце в категорії «Портрет») 2011: «Px3 Photo Competition», Париж (1-ше місце у двох категоріях) 2012: «International Photography Awards», Лос-Анджелес (1-ше місце у 8-ми категоріях) 2014: «MIFA Moscow International Foto Awards», Москва (1-ше місце в категорії «Fine Art») 2015: «International Lucas-Cranach-Preis of the Cranach-Foundation» (1-ше місце) 2015: «MIFA Moscow International Foto Awards», Москва (1-ше місце у двох категоріях) 2016: «» (1-ше місце в категорії «Арт»)
Виставки (вибірково)
2002: Канада, London, «Rashen eye» 2003: США, Групова фотовиставка Ann Arbor 2005: Москва, Спільна виставка з А.Полушкіним «Частная жизнь ожившей натуры». 2005: Санкт-Петербург, Нижній Новгород, «Молоді фотографи Росії- 2005» 2005: Москва, Благочинна персональна виставка-продаж для фонду «Childrens Hearts» 2006: Москва, Санкт-Петербург, «ФотоFusion 2006» 2007: Брюссель, галерея Espace-art22 «White Fair» — колективна виставка 2007: Москва, «Клуб на Брестській» 2007: Москва, Виставка номінантів на премію Кандинського. ЦСИ «Винзавод» 2007: Казань, Музей Горького, персональна виставка 2008: Москва, Музей актуального мистецтва ART4.ru 2008: Голландія, Амстердам, Heusden, галерея «Lilja Zakirova» 2008: Москва, Галерея ФотоЛофт, — персональна виставка «25 жінок, яких я любила» 2008: Париж, «Contes Russes» Galerie SMALL&CO — колективна виставка 2009: Бельгія, Намюр, галерея «Belffroi» -групове шоу «On the trace of Turgenev» 2009: Франція, Гренобль, Ancient Museum of Painting, Verdun square — колективна виставка «Russian Fairytales in Grenoble» 2011: Москва, Галерея ФотоЛофт, персональна виставка «Катерина Бєлкіна. Empty Spaces» 2015: Німеччина, Cranach 2.0, Der Lucas Cranach Preis 2015
Примітки
Посилання Набір фактів про Катерину Бєлкіну в базі ArtFacts.Net Інтерв'ю та роботи на сайті All-About-Photo.com Виставки — список і план